Цві Корець (; , Жешув, Австро-Угорщина — , Требіц, Німеччина) — єврей-ашкеназі, який обіймав посаду головного рабина єврейської громади Салонік з 1933 по 1945 рік. Його роль голови юденрату під час Другої світової війни викликала суперечки, через звинувачення у його співпраці з нацистами.

Біографія Народився 2 червня 1884 року в Жешуві, Галичина, Австро-Угорщина. Навчався у Вищому інституті юдаїки в Берліні, де здобув докторський ступінь з філософії та семітських мов, написавши дисертацію на тему «Опис пекла в Корані та його прототипи в єврейській літературі». Після цього отримав семіху в тому ж закладі. 1927 року в Гамбурзі одружився з Гітою, уродженкою Галичини.

1933 року Корець, єврей-ашкеназі, який дотримувався «ліберальної традиції», призначений головним рабином Салонік, сефардської громади, яка переважно розмовляла ладиноhttps://core.ac.uk/download/pdf/132804759.pdf. Отримав посаду за умови опанувати ладино та грецьку мову протягом трьох місяців. Його політична діяльність зробила його союзником кількох відомих військовиків, уряду та короля, і він часто публічно висловлював свою підтримку.

Попри зв'язки за межами громади, Корця часто критикували за недотримання ортодоксального юдаїзму і розкішне життя. Від початку його пріоритетом стали забезпечення фінансування громади і встановлення великої зарплати для себе. Через незнання сефардських традицій більшість обов'язків, які зазвичай виконувала духовна влада, отримали місцеві рабини. 1934 року Корець подав до цивільного суду, а не до рабинського, за наклеп і напади за велику зарплатню і недотримання шабату. Його відмова від рабинського суду, порушило питання необхідності реформування інституції. На відміну від попередника, який зосереджувався на розв'язанні питань галахи для громади, його першими діями на посаді було оновлення інформації перепису населення для уряду; це набуло чинності в 1934 році і стало основою для списків мешканців району, які Корець передав нацистам.

У листах генерал Метаксас до Корця запевняв, що протягом 1930-х років єврейський народ буде вітатися в Греції, і успішно клопотав про фінансування двох нових єврейських шкіл у Салоніках. У березні 1937 року Корець зміг домовитися про додаткові 500 000 драхм для місцевих єврейських шкіл, проте в червні громада вжила заходів щодо звільнення освітян через загрозу банкрутства.

Попри особисту критику та постійні фінансові труднощі громади, 1938 року за вказівкою генерала Метаксаса обраний продовжувати службу на посаді головного рабина.

Друга світова війна 1940 року Друга світова війна досягла Греції. Корець написав звернення до Американського єврейського конгресу, в якому висловив протест проти бомбардувань військами Осі цивільних об'єктів, як-от місцева базиліка святої Софії, а також сильного впливу на бідних євреїв міста. Під час війни архієпископ Афін також запрошував його допомогти у поминальній службі за кількома єврейськими військовослужбовцями, серед яких був полковник Мордехай Фрізіс. Після поминальної служби ушанований званням першого єврейського члена Літературного товариства Парнасу.

Після завоювання Греції нацисти звинуватили Корця в антинімецькій пропаганді. 15 квітня 1941 року його заарештували в Афінах і відправили до Відня, де він перебував у в'язниці гестапо дев'ять місяців. Його звільнили наступного січня, і він повернувся до Салонік, де продовжував служити головним рабином громади до ще одного ув'язнення за конфлікт з тодішнім президентом юденрату Шаббатаєм Салтієлем, попри схвалення президента продовження служіння громаді.

1942 року звільнений за наполяганням місцевих промисловців взяти участь у переговорах щодо заміни єврейських рабів оплачуваними грецькими робітниками. Йому вдалося домовитися про угоду, за якою євреїв мали звільнити з таборів, сплативши понад 2 мільярди драхм — у стільки нацисти оцінили відповідальність євреїв у греко-італійській війні. Однак, нацисти підвищили необхідну вартість, а заможні члени громади відмовилися надати гроші, тому усі вимоги не виконали.

Корець знову зміг керувати громадою. Він видав вказівки щодо святкування Песаху у квітні 1942 року, попри тривалий голод, з яким зіткнулася громада.

11 грудня 1942 року призначений президентом юденрату, замінивши Салтієля. Був єдиним єврейським лідером громади на той момент, який вволодів німецькою мовою, і вів переговори з офіцерами СС Дітером Вісліцені й Алоїсом Бруннером щодо депортації євреїв. Коретць діяв проти членів грецького опору, погрожуючи викрити тих, хто намагався завербувати молодих євреїв.

Тиск нацистів зростав. Корець зустрівся з прем'єр-міністром Раллісом, коли грецький чиновник відвідав місто 11 квітня 1943 року. Ралліс ухилявся від відповіді щодо питання депортацій, на прохання про захист єврейських громадян, стверджував, що депортації були поза його контролем.

У серпні 1943 року Корця разом з іншими членами юденрату та єврейською поліцією відправили до Берген-Бельзена.

Звільнений від нацистів Червоною Армією, коли радянські війська захопили поїзд, який застряг у Требіці під час перевезення євреїв з Берген-Бельзена до Терезієнштадту. Поїзд став відомим як «Загублений транспорт». Помер у червні від тифу, яким захворів у концтаборі, у Требіці. Похований на цвинтарі Требіці разом з іншими жертвами «Загубленого транспорту». 2000 року його останки ексгумували і перепоховали в Ізраїлі.

Його пережили дружина Гіта Саріг Цвайгель (1897—1988), син Ар'є (1928—2016) та дочка Ліллі (нар. 1939).

Спадщина Роль Корця у депортації та вбивстві єврейської громади Салонік є предметом суперечливих дискусій. Щонайменше 94 % єврейського населення Салонік вбили під час Голокосту, і багато хто стверджує — завдяки діям рабина у період депортацій. Ці звинувачення звучали переважно від тих, хто вижив, і вони стверджували про співпрацю Корця: підштовхував громаду до підпорядкування нацистським окупантам.

Деякі дослідники називають Корця колаборантом і переслідувачем за те, що він сприяв депортаціям, передавав списки євреїв і працював над тим, щоб громада виконувала умови депортації. Він також казав громаді, що депортації це лише переїзд до окупованої Німеччиною Польщі, де євреї отримають нове життя та роботу. Інші ж відносять його до ненавмисних колаборантів як наслідок слабкого керівництва.

Примітки

Посилання