Несвізьке гетто (літо 1941 — 21 липня 1942) — єврейське гетто, місце примусового переселення євреїв міста Несвіж Мінської області та прилеглих населених пунктів у процесі переслідування та знищення євреїв під час окупації території Білорусі військами нацистської Німеччини в період Другої світової війни.
Окупація Несвіжа та створення гетто У передвоєнні роки в Несвіжі жили 3346 євреїв, а до початку війни в місті виявилося велике число і євреїв — біженців із Польщі. 28 червня 1941 року в Несвіж увійшли німецькі війська, і окупація тривала 3 роки — до 2-4 липня 1944.
1 липня 1941 року був заснований юденрат, головою якого нацисти змусили стати біженця з Варшави адвоката Магаліфа, і була організована єврейська поліція. Потім німці, реалізуючи нацистську програму знищення євреїв, зігнали несвізьких євреїв у гетто. Гетто займало територію в центрі міста, обмежену нинішніми вулицями 1 Травня, Пушкіна, Радянської та К. Лібкнехта.
Знищення гетто Німці дуже серйозно ставилися до можливості єврейського опору, і тому в більшості випадків в першу чергу вбивали в гетто або ще до його створення євреїв-чоловіків у віці від 15 до 50 років — незважаючи на економічну недоцільність, оскільки це були найбільш працездатні в'язні. Керуючись цими міркуваннями, 27 липня 1941 року місцева поліція та жандармерія розстріляли сімсот євреїв, причому цілеспрямовано вбивали представників інтелігенції міста — лікарів, інженерів, вчителів. Частину вбитих поховали в місті, а інших перевезли за п'ять кілометрів від Несвіжа до села Альба.
18 жовтня 1941 року німці зігнали на Базарну площу всіх євреїв-чоловіків, вибрали з них двісті заручників і вимагали «викуп» у вигляді певних товарів та шкіряних виробів. Євреї принесли все, що вимагали нацисти. Але наступного дня німці висунули нові умови визволення заручників — рублів та 2,5 кілограма золота. Євреї за допомогою жителів міста виконали й цю вимогу.
30 (22, 23 ) жовтня 1941 року вранці всім в'язням гетто було наказано зібратися на площі. Потім комендант міста оголосив список із 585 євреїв — фахівців-ремісників, яких відокремили від інших та відвели у двір гімназії. Тих, хто залишився, розділили на дві колони. Одну (1500 (1600 ) осіб) погнали до палацово-паркового комплексу Радзивілів і розстріляли на галявині в міському парку в заздалегідь викопаному рові довжиною до п'ятдесяти метрів і шириною три метри. Багато із засипаних землею були ще живими. Іншу колону (1200 осіб) відвели у бік Городеї і вбили на північно-східній околиці міста, біля дороги Несвіж — Снів — Барановичі, в районі аеродрому. Залишених у живих фахівців, які перебували в цей час на території гімназії, повернули до гетто.
Організатори та виконавці вбивств Вбивствами євреїв керували комендант Шпех, начальник поліції Володимир Сенько та його заступник Кандибович, їм допомагав перекладач жандармерії Йосип Янушкевич. Розстрілювали німецькі жандарми: заступник шефа жандармерії Кеніг, Шауз, Кох, Ас, Фляйтер, Грепке, Бадем, Егерс, Келлер, Фукс, фельдфебель Брунер та ін. Їм допомагали поліцейські Антон Іванович Тичило, Іван та Віктор Козловичі, Іван Іванович Горемико Саромко. Особливою жорстокістю відзначився Лаврентій Конеш (або Конаш, Конош, Кохош — документ ЧГК нерозбірливо). Наводити німецький «новий порядок» у Несвіжі допомагала міська управа, на чолі якої окупанти поставили Івана Калошу. Районну Несвізьку управу очолив Авдей (Авака), який прибув з-за кордону з німцями. Білоруса Кудлача за «особливі заслуги» німці призначили заступником начальника несвізької в'язниці.
Розстріл в'язнів Несвізького гетто 30 жовтня 1941 року провела 8-ма рота 727-го піхотного полку вермахту. Активну участь у вбивствах євреїв також брав 11-й литовський піхотний батальйон 727-го піхотного полку.
Повстання Після розстрілу 30 жовтня 1941 року уцілілі євреї Несвізького гетто створили підпілля для підготовки та організації опору та недопущення повторення осінньої акції (таким евфемізмом нацисти називали організовані ними масові вбивства), коли люди загинули без опору. Була організована рада з представників різних політичних довоєнних єврейських політичних рухів, яка стала внутрішньою альтернативою юденрату.
18 липня 1942 року, наступного дня після знищення гетто в Городеї, юденрат скликав усіх в'язнів до синагоги, де голова закликав плачучих і молитовних євреїв нічого не робити. Наступного дня в гетто заходили городяни й просили віддавати їм речі, оскільки євреям вони все одно вже не знадобляться.
20 липня 1942 року до Несвіжу прибули литовські поліцейські та було оголошено, що з другої половини дня вони замінять місцеву поліцію в оточенні гетто. У зв'язку з цим у гетто почали готуватися до самооборони — було скликано всіх євреїв з будь-яким військовим досвідом, були призначені місця прориву огорож гетто, на даху синагоги встановили кулемет, був обумовлений сигнал для початку повстання. Проте литовські поліцаї надвечір не прийшли, і повстання було скасовано.
На світанку 21 липня 1942 року до гетто увійшли німці й почали групувати євреїв біля синагоги нібито для відбору молоді в робочий табір. В'язні розуміли, що це лише привід для організації чергової «акції». Голова юденрата Магаліф заявив євреям, що, незважаючи на недовіру до нього, він першим зі своєю сім'єю піде на смерть разом з усіма. У цей час з боку німців пролунав постріл, євреї почали розбігатися, розбираючи на ходу заховану зброю. В'язні з люттю напали на німців. Ті, які мали бензин, підпалили гетто. Єврей, на прізвище Дукер почав стріляти з кулемета. Серед криків і плачу дітей лікар Кесаль у палаючому гетто перев'язував поранених.
Керівником повстання в Несвізькому гетто був Шолом Холявський. До вечора йому вдалося вибратися з гетто, яке все було завалено тілами вбитих (близько 700 осіб). Крім Холявського, врятуватися вдалося лише 25 євреям, більшість з яких все одно не дожили до кінця окупації.
У важкому нерівному бою повстанці перебили 40 німців та поліцаїв.
Тіла вбитих євреїв німці частиною закопали на території гетто, частину вивезли та поховали в Альбянському лісі за кілька кілометрів від Несвіжа, а кілька сотень тіл закопали на початку вулиці Сновської в районі складів військової частини.
Повстання в Несвіжі стало першим повстанням у гетто на території Східної Європи.
Пам'ять Жертвам геноциду євреїв у Несвіжі встановлено 4 пам'ятники.
1965 року останки розстріляних зі Старого парку перепоховали на міському цвинтарі та встановили на братській могилі стелу, а на місці розстрілу — пам'ятний знак. У 1993 році в районі автодрому було встановлено пам'ятник 1200 розстріляним євреям.
Пам'ятний знак убитим євреям Несвіжа встановлено також і в Єрусалимі.
Примітки
Джерела Книги та статті
Адамушко В. И., Бирюкова О. В., Крюк В. П., Кудрякова Г. А. Справочник о местах принудительного содержания гражданского населения на оккупированной территории Беларуси 1941—1944. — Минск: Национальный архив Республики Беларусь, Государственный комитет по архивам и делопроизводству Республики Беларусь, 2001. — 158 с. — 2000 экз. — ISBN 985-6372-19-4.
Российская еврейская энциклопедия / Главный редактор Г. Г. Брановер. — Москва: Российская академия естественных наук, Российско-израильский энциклопедический центр «ЭПОС».; Холокост на территории СССР. Энциклопедия / Гл. ред. И. А. Альтман. — 2-е изд., испр. и доп. — М.: РОССПЭН, 2011. — 1143 с. — ISBN 978-5-8243-1463-2. Свидетельствуют палачи. Уничтожение евреев на оккупированной территории Беларуси в 1941—1944 гг. / Составители В. И. Адамушко, И. П. Герасимова, В. Д. Селеменев. — 2-е издание. — Минск: НАРБ, 2010. — 199 с. — ISBN 978-985-6372-67-7. Иоффе Э. Г. Белорусские евреи: трагедия и героизм: 1941—1945. Монография. — Минск, 2003. — 428 с. — 100 экз.
Архівні джерела
Національний архів Республіки Білорусь (НАРБ): фонд 845, опис 1, справа 6, листи 54-66; фонд 4683, опис 3, справа 763, лист 185; Державний архів Російської Федерації (ГАРФ). — Фонд 7021, опис 81, справа 102, лист 100; Барановичська філія Державного архіву Брестської області — фонд 616, опис 1, справа 70, листи 83, 222
Додаткова література
Черноглазова Р. А., Хеер Х. Трагедия евреев Беларуси в 1941—1944 гг.: сборник материалов и документов. — Изд. 2-е, испр. и доп.. — Минск: Э. С. Гальперин, 1997. — 398 с. — 1000 экз. — ISBN 978-985-6279-02-0. Смиловицкий Л. Л. Катастрофа евреев в Белоруссии, 1941—1944. — Тель-Авив: Библиотека Матвея Черного, 2000. — 432 с. — ISBN 9789657094242
Див. також
Гетто у Несвіжському районі Повстання у єврейських гетто Єврейський опір під час Голокосту