Мануель Баденес (, 30 листопада 1928, Кастельйон-де-ла-Плана — 26 листопада 2007, Кастельйон-де-ла-Плана) — іспанський футболіст, що грав на позиції нападника.
Виступав, зокрема, за «Барселону», з яким став дворазовим чемпіоном Іспанії, «Валенсію», вигравши Кубок Іспанії, та «Реал Вальядолід», у якому став найкращим бомбардиром чемпіонату Іспанії.
Ігрова кар'єра
У дорослому футболі дебютував 1946 року виступами за команду «Кастельйон» з рідного міста Кастельйон-де-ла-Плана, в якій провів один сезон, взявши участь в 11 матчах чемпіонату, в яких забив 4 голи, але команда вилетіла з вищого дивізіону.
Його виступи не залишилися непоміченими великими командами іспанського футболу і підписав контракт з «Барселоною» у 1947 роціToni Closa; Josep Pablo, José Alberto Salas i Jordi Mas. Gran diccionari de jugadors del Barça. Editorial Base, 2015. ISBN 978-84-16166-62-6.. З командою він виграв два чемпіонати Іспанії, а також Латинський кубок та Кубок Еви Дуарте, хоча основним гравцем не став. У сезоні 1949/50 він пішов в оренду до клубу «Реал Сарагоса», що грав у другому дивізіоні, оскільки довелося проходити військову службу в столиці Арагона.
1950 року Баденес перейшов у «Валенсію», замінивши Мундо, найкращого бомбардира в історії клубу. Баденес не користувався такою популярністю, як баскський нападник, хоча його показники результативності були надзвичайними — 103 голи в 111 офіційних матчах, в тому числі 89 у 96 іграх чемпіонату. З валенсійським клубом він виграв Кубок Іспанії у 1954 році, але покинув команду в 1956 році після втрати місця в основі у сезоні 1955/56.
Надалі Баденес грав за «Реал Вальядолід», де продовжив свою бомбардирську майстерність, забивши 16 голів у дебютному сезоні 1956/57, а наступного року став найкращим бомбардиром Прімери з 19 голами (разом з Альфредо Ді Стефано та Рікардо Алосом). Незважаючи на цей успіх, «Вальядолід» того сезону вилетів.
1958 року став гравцем «Реала» (Хіхон), але тут забив лише 4 голи у чемпіонаті за два сезону, після чого 1960 року повернувся у рідний «Кастельйон» з другого дивізіону. Тут він грав разом із своїм братом Вірхіліо, однак вони не змогли уникнути вильоту команди. Завершив ігрову кар'єру у команді «Оліва», за яку виступав протягом 1961—1962 років.
Помер 26 листопада 2007 року на 79-му році життя у місті Кастельйон-де-ла-Плана.
Виступи за збірні Маноло Баденеса викликали до збірної Іспанії в листопаді 1955 року для матчів в Дубліні та Лондоні, але він так і не зміг дебютувати за «червону фурію», оскільки у той час замін не було, а конкуренція була дуже високою, оскільки у збірній грали на його позиції такі зірки як Ді Стефано, Кубала, Паїньйо і Луїс Суарес. З другою збірною він грав на Середземноморських іграх 1953–58 років, де забив по чотири голи проти Греції (7:1) та Єгипту (5:1), ставши найкращим бомбардиром турніру.
Титули і досягнення
Командні Чемпіон Іспанії (2): «Барселона»: 1947/48, 1948/49 Володар Латинського кубка (1): «Барселона»: 1949 Володар Кубка Еви Дуарте (1): «Барселона»: 1948 Володар Кубка Іспанії (1): «Валенсія»: 1953/54
Особисті Найкращий бомбардир чемпіонату Іспанії: 1957–1958 (19 голів) Найкращий бомбардир Кубка Середземномор'я: 1953/58 (8 голів) Найкращий бомбардир в історії другої збірної Іспанії: 8 голів
Примітки
Посилання