Червоні самородки — це прізвисько, яке дають рідкісним галактикам надзвичайно маленьких розмірів, наповнених великою кількістю червоних зір, де пригнічується зореутворення. Їх вперше спостерігав космічний телескоп «Габбл» у 2005 році. Вони є давніми залишками перших масивних галактик і, найімовірніше, наявні при вищих червоних зсувах. Оточення червоних самородків зазвичай відповідає загальній популяції еліптичних галактик. Більшість червоних самородків злилися з іншими галактиками, але деяким вдалося залишитися неушкодженими. Найбільш вивченою галактикою з червоних самородків є NGC 1277.
Номенклатура Червоні самородки отримали свою назву не лише за розмір і колір, але й за цінність цього відкриття для астрономів, оскільки воно поставило під сумнів сучасні теорії щодо формування галактик на той час, коли цей термін був введений.
Утворення червоних самородків Червоні самородки — це галактики, які перестали утворювати нові зорі. Деякі з них не зазнали жодного злиття протягом свого життя і тому вважаються «оголеними». Ці галактики-самородки походять з галактик, які все ще формували нові зорі, які вже згасли. Існує кілька теорій щодо того, що могло згаснути ці молоді галактики та утворити червоні самородки. Одна з них полягає в тому, що червоні самородки утворюються з масивних чорних дір. Як тільки чорна діра стає достатньо масивною, вона вивільняє велику кількість енергії. Якщо вивільняється достатньо, галактики гаснуть і відходять від головної послідовності зореутворення, що зупиняє утворення нових молодих зірок у галактиці, зрештою утворюючи червоні самородки. Інша теорія стверджує, що червоні самородки — це молоді еліптичні галактики, які формуються в більш масивні еліптичні галактики після злиття галактик.
Галактики з більшою масою гаснуть раніше, ніж галактики з низькою масою, оскільки галактики з низькою масою намагаються згаснути кілька разів. Ущільнення відбувається із-за періоду сильного припливу, що включає злиття (переважно невеликі) та потоки, що обертаються в протилежних напрямках, або рециркуляцію газу. Це також часто пов'язано з екстремальною нестабільністю диску. Гартування відбувається через надзвичайно високу швидкість зореутворення, зворотний зв'язок між зорями та надновими, а також, можливо, зворотний зв'язок між активними ядрами галактик.
Зоряне формування Дані, отримані за допомогою рентгенівської обсерваторії «Чандра» , що спостерігає за червоними самородками Mrk 1216 та PGC 032673, показали, що центральні чорні діри пригнічують зореутворення в червоних самородках своїм теплом і живляться газом, що їх оточує. Це піднімає питання про те, як вони могли бути настільки щільно упаковані зорями. Результати показують, що червоні самородки, можливо, мали невикористане зоряне «паливо» для утворення надзвичайно великої кількості зір.
Відкриття Команда під керівництвом Івани Дам'янової знайшла понад 600 кандидатів у червоні самородки в базі даних Sloan Digital Sky Survey (SDSS), з яких 9 були підтверджені як червоні самородки. Ці червоні самородки так довго не помічали, тому що через свій надзвичайно малий розмір вони на знімках схожі на зорі. Дам'янова висловила свою думку про те, наскільки дивовижним було це відкриття, коли сказала:
Перш ніж Дам'янова та її команда додумалися переглянути величезну базу даних SDSS, ніхто не міг знайти ці невловимі галактики після їхнього першого відкриття у 2005 році.
Див. також
Список галактик Список найближчих галактик NGC 1277
Примітки