Дань — загальна назва жіночих ролей у китайській опері. Часто це стосується саме головних ролей. Їх можуть грати як чоловіки, так і жінки. У ранні роки пекінської опери всі ролі дань виконували чоловіки, але ця практика більше не є поширеною.

Актори - чоловіки Актори-чоловіки, які спеціалізуються на грі ролей дан, називаються наньдань;

Ця практика виникла за часів династії Цін через імператорські заборони на виступи жінок на сцені. Це вважалося шкідливим для суспільної моралі.

Практику імітації жіночої ролі акторами-чоловіками очолював Мей Ланьфан, один з найвідоміших виконавців дань. У перші роки пекінської опери всі ролі дань виконували чоловіки. Вей Чаншен, виконавець при дворі Цін, розробив техніку цай цяо («фальшивої стопи»), щоб імітувати зв'язані ноги жінок та характерну ходу, що виникала як результат.

У пізньому правлінні династії Цін та на початку республіки виступи саме жінок стали популярними. У результаті вони грали дедалі важливіші ролі на сцені. Але пекінська опера роками характеризувалася імітацією жінок, а тому акторів-чоловіків у дань вважали незамінними.

У двадцятому столітті найдосвідченішими акторами чоловічої статі пекінської опери були Мей Ланьфан, Чен Яньцю, Шан Сяоюнь та Сюнь Хуейшен, відомі як «Четвірка найвидатніших акторів дань». У Пінцзюй такою «великою четвіркою» були Ай Ляньцзюнь, Бай Юйшуан, Лю Цуйся та Сі Цайлянь. Також існувала «четвірка маловідомих акторів дань»: Лі Шифан, Мао Шилай, Чжан Цзюньцю та Сун Дечжу.

Підтипи У китайській опері є кілька різних видів дань. Найбільш поширеними є «ґуймень дань», «чжен дань», «хуа дань», «даома дань», «у дань», «лао дань» і «цай дань». Кожен різновид дану має свої унікальні риси.

Ґуймень дань Ґуймень Дань (, «будуарна роль») – це роль доброчесної леді. Зазвичай, йдеться про молодих та неодружених жінок, які мають високий соціальний статус. Ґуймень Дань більше зосереджуються на високому, пронизливому співі, тому мають небагато рухів.

Оперні школи в Китаї мають труднощі з набором студентів на таку роль, оскільки вона вимагає красивого голосу, привабливої зовнішності та потрібного зросту. Найвідомішою Ґуймень дань минулого століття була Мей Ланьфан.

Чжен дань Чжень дань (, «пряма роль»), також відома як Цін'ї (, «вдягнена в зелень») — роль жінок середньовіччя. Персонажки — здебільшого одружені, гідні та елегантні жінки. Переважно вони виконують ролі дружин та матерів. Подібно до Ґуймень дань, виступ Цін'ї наповнений співом та промовами, а діапазон рухів відносно невеликий. Від них також вимагається не показувати зуби та не зрушувати під час виступу.

Хуа дань Хуа Дань (, «квіткова роль») — роль жвавої, життєрадісної молодої жінки. Часто вони одягнені в короткі блузки зі штанами або спідницями. На відміну від ґуймень дань, хуа дань більше зосереджені на рухах та мові. Вони повинні вміти говорити швидко та чітко, а також повинні створювати миловидний та невинний образ, оскільки хуа дань завжди уособлюють дівчат віком приблизно 12–16 років. Часто вони є служницями ґуймень дань.

Даома дань Даома дань (, «роль воїниці»)  — молода воячка. Часто частиною її стилю є верхова їзда зі списом. Ця категорія зовні схожа на У дань, але Даома дань не грає у боях так часто. Вони більше виконують трюки та танцюють зі списом або будь-якою іншою зброєю.

Даома дань співає просто під час танцю або виконання трюків, що вимагає великої витривалості. Даома дань зазвичай носить костюм воїнів з прапорами позаду. Прикладами Даома дань є Лян Хун'юй та Му Гуйїн. Даома дань також є оригінальною китайською назвою гонконгського фільму 1986 року «Пекінський оперний блюз» режисера Цуй Харка.

У дань У дань (, «бойова роль») спеціалізується на боях з використанням усіх видів зброї. У дань, окрім виконання трюків, ще й бере участь у боях з супротивниками. У минулому ця роль передбачала виконання цай цяо - дуже складної майстерності, яка вимагає від акторки стояти навшпиньки протягом усього шоу. Вони носять щось схоже на туфлі на високих підборах, але настільки високих, що акторка практично стоїть навшпиньки.

Потім знизу прикріплюються фальшиві маленькі черевички, щоб здавалося, що в акторки дуже маленькі ноги. Це імітація практики зв'язування ніг. У дань передбачає опанування багатьох акробатичних рухів. Вони спеціалізуються лише на боях, тому рідко співають чи розмовляють.

Лао дань Лао дань (, «стара роль») — роль старшої жінки. Вони мають свій власний набір рухів, жестів і стилів співу, що відрізняються від Ґуймень дань. На відміну від високого та пронизливого співу, Лао дань співають нижчим голосом. Також їх костюми менш яскраві порівняно з іншими жіночими ролями, а зачіски набагато простіші. Прикладом є вдова Ше з Ян Мен Ну Цзян ().

Цай дань Цай дань (, «барвиста роль») — це роль клоунеси. Цай дань поводяться не як звичайні дань та виконують клоунські жести. Їхні рухи нагадують звичайні, буденні. Розмовляють вони звичайними голосами. Вони фізично непривабливі, що посилюється їхнім жахливим макіяжем. Цай дань зараз, зазвичай, виконують чоловіки.

Хуашань Одним із найважливіших внесків Мей Ланьфана у пекінську оперу було започаткування іншого типу ролі — хуашань. Цей тип поєднує художні характеристики Чжен дань, Хуа дань та Даома дань, створюючи більш універсальну роль.

Див. також

Китайська опера

Примітки

Бібліографія

.