«Аратея» () — давньоримська астрономічна поема, написана політичним діячем і літератором Цицероном у його юнацькі роки. Поема є перекладом на латину дидактичної поеми «Явища» давньогрецького астронома й поета Арата з Сол. Описує сузір'я й небесні рухи.

Автор і час створення Це юнацький твір Цицерона. У значно пізнішому діалозі «Про природу богів» один зі співрозмовників Квінт Луцилій Бальб представляє його такими словами: «я скористаюся при цьому поемою Арата, яку ти переклав ще зовсім юним»Цицерон, Про природу богів, I 104. Отже, Цицерон написав «Аратею» близько 85 р. до н. е. Водночас у листі до Аттіка в 60 р. до н. е. Цицерон обіцяє надіслати «Prognostica mea», другу частину «Явищ». Чи має він на увазі нове опрацювання тексту, чи розглядає цю другу частину як окрему книгу, над якою лише починає працювати, залишається відкритим питанням.

Зміст і мова Наслідуючи оригінал, Цицерон спочатку описує сузір'я північної частини небесної сфери, починаючи з Великої та Малої Ведмедиці, у тій послідовності, в якій вони розташовані. Далі він подає опис Чумацького Шляху, екватора, тропіків і зодіаку, а наприкінці — сходи й заходи сузір'їв. Від наступної частини, «Prognostica», збереглися лише незначні фрагменти.

Цицерон дуже близько тримається грецького оригіналу, уникаючи прикрас і додаткових пояснень, та викладає твір гекзаметромVictor Buescu: Cicéron, Les Aratea, Introduction. Низка фактичних помилок свідчить, що тема була йому не цілком знайома. Так, у вірші 435 він перекладає εϋρος (східний вітер) як Fauonus (західний вітер)Jean Soubiran: Cicéron, Aratea, Fragments Poétique, Vers 435, note 2.

Багато назв Цицерон перекладає латиною, але багато власних назв залишає без змін, як-от Оріон. Водночас є сузір'я, для яких Цицерон уживає латинські відповідники: так, у вірші 255 Плеяди названо «Vergiliae», як і в Марка Теренція Варрона. Пізніші перекладачі тут зазвичай зберігали грецький термін.

Збереження тексту Цей юнацький твір Цицерона, ймовірно, надихнув пізніші переклади — «Аратею» Германіка і «Явища» Авіена (). Утім прямих текстових запозичень не виявлено.

У загальному корпусі творів Цицерона «Аратея» посідає скромне місце. Це єдиний твір Цицерона, який ніколи не переписували разом з іншими його працями. Повний текст не зберігся. Натомість дійшли кілька середньовічних рукописів, усі побудовані за однаковою схемою, що містять лише частину твору й, імовірно, походять від одного архетипу.

У цих рукописах «Аратея» подана разом із тематично спорідненими творами, такими як «Аратея» Германіка, «Про астрономію» Гігіна, витяги з праць Плінія Старшого та іншими. Манускрипти містять численні зображення сузір’їв і небесних схем, для пояснення яких і слугують текстиJean Soubiran: Cicéron, Aratea, Fragments Poétique, Introduction, IV Tradition manuscrite des Aratea. Використано лише вірші 229–701 «Аратеї»; вірші 702–732 повністю відсутні. Початкові й прикінцеві вірші частково збереглися завдяки автоцитатам Цицерона. У діалозі «Про природу богів» один зі співрозмовників Квінт Луцилій Бальб, вихваляючи красу зоряного неба, наводить уривки з віршів 1–450 «Аратеї». У діалозі устами свого брата Цицерон цитує дві невеликі групи віршів із завершальної частини дидактичної поеми «Prognostica».

Видання

Aratos, Phainomena. Herausgegeben und übersetzt von Manfred Erren. In: Sammlung Tusculum. Artemis & Winkler, Düsseldorf 2009, ISBN 978-3-538-03517-1. Cicéron, Aratea, Fragments Poétique, Texte établi et traduit par Jean Soubiran, Paris 1972. M. Tullius Cicero, Vom Wesen der Götter, herausgegeben, übersetzt und erläutert von Wolfgang Gerlach und Karl Bayer, München 1978. Cicéron, Aratea, Fragments Poétique, Societe d'edition Les Belles lettres, Collection des universités de France, 2. tirage rev. et corr, Paris, 1993. Cicerone, Aratea. Parte I. Proemio e Catalogo delle costellazioni, Daniele Pellacani (editor), Bologna, Italy, 2016.

Примітки

Література

Victor Buescu: Cicéron, Les Aratea, Introduction, Hildesheim 1966. Jean Soubiran: Cicéron, Aratea, Fragments Poétique, Introduction, Paris 1972.

Посилання Аратея у збірці 1589 року