Гето в Кожан-Городку (літо 1941 — 3 вересня 1942) — єврейське гето, місце примусового переселення євреїв із села Кожан-Городок Лунинецького району та навколишніх населених пунктів під час Голокосту.

Історія Село Кожан-Городок окуповано Вермахтом 10 липня 1941 року. Окупація тривала 3 роки, до 10 липня 1944 року. Євреї Кожан-Городка, як і всі мешканці Західної Білорусі, яка до 17 вересня 1939 року входила до складу Польщі, не могли евакуюватися, оскільки без спеціальних перепусток радянські військові патрулі, незважаючи на близькість німецьких військ, блокували їм вихід на схід за МікашевичіВ. Туміловіч. Кажан-Гарадок 500-гадовы .

Після окупації німці, реалізуючи програму Гітлера щодо знищення євреїв, організували в місті гето.

Гето було обмежене вулицями Піски та Біруківка та включало щонайменше десять будинків, оточене кількома рядами колючого дроту та охоронялося німецькими солдатами та поліцією.

Євреїв використовували на найважчих примусових роботах, змушували ремонтувати мости та дороги, вручну валяти та тягати товсті дерева, вручну розпилювати колоди на дошки. Євреїв, включаючи жінок та дітей, запрягали у вози та використовували замість коней.

3 вересня 1942 року в'язнів відвели на околицю села, на єврейський цвинтар. Засуджених невеликими групами приводили до підготовленої могильної ями глибшої за людський зріст, змушували роздягатися догола та розстрілювали. Загалом того дня в Кожан-Городку було вбито 937 євреїв, зокрема 325 жінок та 301 дитину.

Втекти з місця страти було майже неможливо – навколо нічого не було, окрім рідкісних молодих низькорослих дерев, і сховатися було ніде. Але близько 15 людей вдалося врятуватися. Наприклад, двоє підлітків втекли дорогою до місця страти, і їм допоміг сховатися місцевий житель Павло Коротиш-Лівончик. Серед тих, хто вижив, були Улицький, Мучник та брати Семен і Давид Луцькі. Більшість із них пізніше воювали в партизанах.

Пам'ять У 1971 році місцева влада встановила стелу на братській могилі євреїв у Кожан-Городку з написом: «Тут у 1942 році німецькі фашисти жорстоко розстріляли 937 радянських громадян» – без згадки національності загиблих.

У 1993 році пам'ятник реконструйовано. Під шестикутною зіркою з'явився напис на івриті та білоруській мовах: «Братська могила. Євреям Кожан-Городка, які загинули від рук німецьких нацистів у 1941-1943 роках. Вічна пам'ять загиблим. Асоціація євреїв Лунинця та Кожан-Городка в Ізраїлі». У нижній частині стели вбудовано табличку з написом, зняту з першого пам'ятника.

Література

Примітки