Прапор Інгерманландії () — національний прапор інгерманландських фінів, є одним із символів етнокультурного регіону Інгерманландія . Протягом XX століття прапор неодноразово змінював свій статус:

1919 - полковий стяг; 1919-1920 роки - державний прапор; з 1921 року по цей час - національний прапор.

У 1917 році Радянський уряд офіційно визнав право народів на самовизначення, але подальші дії більшовиків — примусові продовольчі реквізиції, заборона вільної торгівлі та примусова мобілізація в армію — різко підточили лояльність інгерманландців до нової влади. Влітку 1918 року почалися селянські повстання проти радянської влади; після їхнього придушення чимала частина інгерманландців опинилася у вигнанні, утворивши великі громади в Фінляндії й Естонії.

У січні 1919 року в Гельсінкі інгерманландські біженці створили Тимчасовий комітет управління Інгерманландією. Переговори членів комітету з естонським керівництвом завершилися угодою про звільнення Інгерманландії від більшовицького панування. У березні того ж року в Естонії сформували 1-й інгерманландський батальйон з біженців чисельністю до 1500 осіб; його відзнакою став шеврон із зображенням інгерманландського герба. Прапор батальйону, створений капітаном Ееро Ілмарі Хаапакоскі, був виконаний у кольорах герба — жовте поле з синім хрестом, обведеним цегляно-червоним обрамленням.

Під час спільних боїв у Західній Інгерманландії разом із білими російськими загонами генерала Родзянка батальйон перетворився на Західно-Інгерманландський полк, а його прапор швидко сприйняли як національний символ інгерманландських фінів. Під тим самим прапором воював і Північно-Інгерманландський полк, створений у червні 1919 року в селі Кир’ясало на півночі Петербурзької губернії — селянське повстання тут утримувало контроль над поселенням близько півтора року. Вибраний цими повстанцями Тимчасовий комітет Північної Інгрії проголосив ідею створення незалежної держави; у короткий час Республика Північна Інгрія встигла отримати державні атрибути — герб, прапор, гімн, армію, пошту тощо. 8 вересня 1919 року знамено було освячено.

Після підписання Тартуського миру, 6 грудня лютого 1920 року жовто-синьо-червоний прапор зі скандинавським хрестом урочисто спустили й вивезли до Фінляндії. У 1921 році Тимчасовий комітет Північної Інгрії на позачерговому засіданні затвердив розміри й кольори (жовтий, синій, цегляно-червоний) національного прапора. Зі стенограми засідання від 11.03.1921 випливає: «Утверджено прапор Інгерманландії в кольорах і розмірах: жовте поле; синій хрест; окантовочна лінія хреста — цегляно-червона. Розмір: висота — 100 см у пропорціях: 35 жовтого, 5 червоного, 20 синього, 5 червоного, 35 жовтого. Довжина 150 см у пропорціях: 45 жовтого, 5 червоного, 20 синього, 5 червоного, 75 жовтого». У протоколі засвідчили М. Кялвіяйнен і Ю. Тирранен; там же подано зображення прапора. Відомий фінський геральдист Карі К. Лаурла визначив сучасні пропорції: довжина 18 одиниць (5 + ½ + 2 + ½ + 10), висота 11 одиниць (4 + ½ + 2 + ½ + 4), ширина синього хреста — 2 одиниці, червоної окантовки — ½ одиниці.

Оригінал прапора у 1944 році перевезли до Швеції, де він десятиліттями зберігався в інгерманландській родині Рандефельт. У 1947 році вперше підняли його на національному святі інгерманландських фінів у Швеції, а в 2000 році прапор передали до Музею збройних сил Фінляндії. Сучасний прапор, який використовується на інгерманландських святкуваннях та в офісах національних організацій, молодший за прапор Фінляндії; його дизайн створив капітан Хаапакоскі на основі кольорів герба в роки громадянської війни. Лише з 1988 року інгерманландські фіни змогли знову піднімати свій національний прапор на батьківщині: перше після сімдесяти років підняття відбулося 1989 року в Колтушах під час святкування Юханнуса (Івана Купала).

Примітки