Голокост в Норвегії () — систематичне переслідування та знищення євреїв німецькими нацистами та ультраправою політичною партією колабораціоністів «Національна єдність» на чолі з Відкуном Квіслінгом на окупованій території Норвегії в період Другої світової війни, частина загальної політики Третього Рейху та їх союзників.

763 норвезьких євреїв було вбито в концентраційних таборах, 23 — загинули внаслідок позасудових страт і самогубств. Таким чином було вбито 785 євреїв, у тому числі 230 сімей знищено повністю в «Энциклопедии Катастрофы» на сайте Яд ва-Шем. Завдяки допомозі учасників норвезького руху опору більше ніж половина євреїв зуміли втекти до Швеції і були врятовані від знищення.

Окупація Норвегії

Напередодні війни у Норвегії жили за різними даними від 1700—1800 до 2173 євреїв, у тому числі кілька сотень біженців із Центральної Європи. Більшість норвезьких євреїв жили в столиці Осло та місті Тронгеймі.

Німецьке вторгнення до Норвегії під назвою Операція «Везерюбунг» почалося в ніч із 8 на 9 квітня 1940 року. Норвезький уряд на чолі з королем Гоконом VII відкинув німецький ультиматум, армія надала вермахту озброєний опір. Попри допомогу Великої Британії та Франції, опір було придушено і Норвегія була окупована. Уряд разом із королем встигли втекти до Лондона. 24 квітня 1940 року Адольф Гітлер призначив райхскомісаром окупованої норвезької території німецького політика Йозефа Тербофена.

Переслідування євреїв та опір

У жовтні 1940 року євреям було заборонено займатися вільними професіями. У липні 1941 року євреїв було звільнено з державної служби, адвокати втратили свої ліцензії. Було ухвалено закон про заборону змішаних шлюбів. З початку 1942 року в посвідченнях особистості євреїв поліція почала ставити спеціальну позначку. Йозеф Тербофен наклав обмеження на єврейську власність.

З весни 1941 року репресії проти євреїв посилювались. У березні в Тронгеймі було розстріляно чотирьох євреїв, а у квітні німці конфіскували будівлю Тронгеймської синагоги.

20 січня 1942 року на Ванзейській конференції, де обговорювався план «остаточного розв'язання єврейського питання», чиновник німецького МЗС Мартін Лютер зазначив, що у скандинавських країнах репресії проти євреїв можуть викликати масові протести та рекомендував відкласти знищення скандинавських євреїв до кінця війни. Проте місцеві норвезькі нацисти не хотіли чекати.

Норвезькі колабораціоністи на чолі з Відкуном Квіслінгом, який 1 лютого 1942 року був призначений прем'єр-міністром, запровадили жорсткіші, ніж навіть у Німеччині, правила кого слід вважати євреєм. В результаті у Норвегії до євреїв почали зараховувати всіх дітей від змішаних шлюбів. Ключову роль підготовці депортацій зіграла національно-соціалістична збройна поліція «Стапо», яка була підпорядкована німецькому Головному управлінню імперської безпеки.

З жовтня 1942 по лютий 1943 року відбулися масові арешти та депортація до таборів смерті майже половини єврейського населення Норвегії. Після диверсійних акцій Опору в Тронгеймі на початку жовтня 1942 були заарештовані всі євреї-чоловіки Тронгейма. 26 жовтня пройшла велика поліцейська облава на євреїв-чоловіків по всій країні, а за місяць, 26 листопада, заарештовували жінок і дітей. Багатьом євреям вдалося врятуватися завдяки витоку інформації з норвезької поліції та активної масової допомоги норвезького руху опору.

26 листопада 1942 року о 14:50 німецький військовий корабель «Донау» залишає док з 529 норвезькими євреями на борту. Кінцевим пунктом призначення для них є концентраційний табір Освенцим у Польщі.

763 норвезьких євреї, включно зі 101 біженцями, були депортовані в Освенцим і загинули. 60 євреїв, які були одружені з норвежцями, були відправлені до концтабору Гріні у самій Норвегії.

Понад 140 норвезьких євреїв брали участь у збройному спротиві нацистам. Серед них агенти британської розвідки Ізраель Крупп і Рут Рубінштейн, льотчики Зігмунд Мейєран і Герман Гірш Беккер, офіцер норвезьких ВМС Арнольд Зелікович та багато іншихMendelsohn O. Jødenes historie i Norge gjennom 300 år. Bind 2, av 2. Universitetsforlaget, 1986. Liten 4to. 664 s. Illustr. Orig. helsjirtingb. med vareomslag. ISBN 9788200025245.Порятунок євреїв Більшість норвежців не підтримала партію Квіслінга, у суспільстві регулярно лунали публічні протести проти депортацій. 11 листопада 1942 року єпископи норвезької церкви відправили Квіслінгу офіційний лист із протестом проти переслідувань євреїв. Цей лист 6 і 13 грудня публічно зачитувався у всіх церквах.

930 євреїв за допомогою руху антинацистського підпілля втекли до Швеції та були врятовані. П'ятдесят євреїв, які мали сім'ї у Швеції, були врятовані шведським консулом Клаасом Вестрінгом у лютому 1943. 800 євреїв після закінчення війни повернулися до Норвегії.

Самовіддана діяльність учасників руху норвезького підпілля з порятунку євреїв відзначена ізраїльським Інститутом Катастрофи та героїзму Яд ва-Шем визнанням всього руху колективним праведником світу. Крім цього в Норвегії визнано індивідуальних праведників.

Пам'ять про Голокост

З 2003 року 27 січня у Норвегії щорічно відзначається Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту. Тема Голокосту є обов'язковим елементом шкільної програми у Норвегії, переслідування євреїв нацистами школярі вивчають у 9-му класі. Організація Норвезького Червоного Хреста також розробила окрему освітню програму з вивчення питань Голокосту.

Університет Осло у співпраці з урядом створив музей Голокосту, відомий як «Центр з вивчення Голокосту і релігійних меншин у Норвегії». В Осло, Тронгеймі та інших містах було відкрито пам'ятники жертвам Голокосту. Крім того, є музей у Тронхеймі, центр у Крістіансанні та ще один пам'ятник у Фальстаді. У вересні 2008 року в Осло відкрився музей, присвячений історії єврейської громади Норвегії, у тому числі періоду Другої світової війни.

27 січня 2012 року прем'єр-міністр Норвегії Єнс Столтенберг вибачився від імені норвезького народу за знищення євреїв під час Другої світової війни. «Настав час визнати, що поліцейські, чиновники та громадяни частково брали участь в арешті та висиланні євреїв», — сказав Єнс Столтенберг. У пам'ятній церемонії взяв участь останній уціліаший з часів Голокосту норвезький єврей, що залишилися живими на початок 2012 року, Самуель Стайнманн. У листопаді 2012 року такі ж вибачення було принесено норвезькою поліцією, чиї співробітники були прямо причетні до депортації та подальшого вбивства понад 700 євреїв.

Меморіал в Акерсхускайя (Осло) 27 січня 2022 року була виставлена скульптурна композиція Ентоні Гормлі — вісім порожніх стільців без сидінь, повернутих до моря. Вони символізують порожнечу, що залишилася після депортації 529 євреїв на кораблі Donau 26 листопада 1942 року з цього самого місця.

Столпештайн(Камені спотикання)

Столперштайни (буквально «камені спотикання») — це меморіали Другої світової війни, що встановлюються на тротуарах у місцях, де жили євреї та інші жертви, доки їх не депортували та не вбили нацисти.

Кожен камінь представляє окрему особу та містить латунну пластину з вигравіруваним її іменем, роком народження, роком депортації, датою та місцем смерті. Станом на вересень 2020 року в Осло налічується 393 таких камені.

Заперечення Голокосту Заперечення Голокосту в Норвегії має поширення серед прихильників вкрай правих політичних партій та в рамках антисемітських поглядів.

У травні 2008 року після масових протестів британський заперечник Голокосту Девід Ірвінг на вимогу норвезької поліції залишив країну, скасувавши виступ, який планувався на літературному фестивалі в Ліллехаммері. У тому ж році актор-комік Отто Йесперсен заявив в ефірі місцевого телеканалу TV2: "Хочу скористатися можливістю і вшанувати пам'ять мільярдів бліх та вошей, які загинули в газових камерах таборів смерті. Вся вина нещасних комах полягала лише в тому, що вони оселилися на людях єврейського походження. Керівництво телеканалу вважало це допустимою сатирою.

У березні 2011 року депутат Саамського парламенту в Норвегії від Робочої партії заявив, що «немає доказів того, що газові камери та масові поховання існували насправді». Цей виступ викликав скандал і вимоги про відставку Матізена.

Відомі жертви

Моріц Рабинович — бізнесмен, філантроп й громадський діяч. Рут Майер — австрійка єврейського походження, яка вела щоденники про життя під час Голокосту в Австрії та Норвегії. Сіссі Кляйн — була норвезькою єврейською дівчинкою, пам'ять якої щороку вшановують як одну з жертв Голокосту в її рідному місті Тронгейм. Беньямін Більд (Benjamin Bild) — механік та активіст профспілки, якого вважають першим норвезьким євреєм, депортованим до Німеччини (за звинуваченням у саботажі). Він загинув у концтаборі Гросс-Розен. Семюель Штайнманн (Samuel Steinmann). Став відомим як останній норвезький єврей, що вижив в Аушвіці. До своєї смерті у 2015 році він активно займався просвітницькою діяльністю, розповідаючи школярам про жахи Голокосту.

Примітки

Література

Abrahamsen S. Norway's Response to the Holocaust: A Historical Perspective. Holocaust Library. ISBN 0-89604-117-4 Mendelsohn O. Jødenes historie i Norge gjennom 300 €. Bind 2, av 2. Universitetsforlaget, 1986. Liten 4to. 664 s. Illustr. Orig. helsjirtingb. med vareomslag. ISBN 9788200025245

Посилання

.