Кусочек Ігор Олександрович (12 червня 2004, Бобровиця, Чернігівська область — 29 вересня 2024, поблизу Торецького, Донецька область) — український військовослужбовець, солдат 12-ї бригади спеціального призначення «Азов».
Біографія Ігор Кусочек народився 12 червня 2004 року в місті Бобровиця Чернігівської області. Проживав у селі Травкіне Бобровицької громади. Середню освіту здобував у Бобровицькій школі №2. Згодом навчався у Державному професійно-технічному навчальному закладі «Броварський професійний ліцей», де отримав професію монтажника санітарно-технічних систем і устаткування та електрозварника ручного зварювання.
Ігор активно цікавився спортом, був фанатом футбольного клубу «Динамо» (Київ), відвідував матчі та фанатський сектор. За спогадами близьких і друзів, був доброзичливою, принциповою людиною, щиро любив Україну та завжди відстоював справедливість.
Військова служба Після початку повномасштабного російського вторгнення Ігор ухвалив рішення стати на захист України. Оскільки на початок війни йому ще не виповнилося 18 років, він неодноразово звертався до рекрутингового центру тоді ще полку «Азов». Лише з третьої спроби, у січнін 2023 року, був мобілізований як рекрут до навчального центру Національної гвардії України.
Після завершення підготовки був призначений на посаду номера обслуги міномета мінометного взводу мінометної батареї батальйону спеціального призначення 12-ї бригади спеціального призначення «Азов». Брав участь у контрнаступі 2023 року, в боях за Оріхів і Кремінну, виконував бойові завдання на Лиманському напрямку, зокрема в районі Серебрянського лісництва.
Загибель 29 вересня 2024 року Ігор Кусочек загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Торецьке Бахмутського району Донецької області. Під час штурмових дій отримав кульові поранення, несумісні з життям.
Прощання з воїном відбулося в Бобровицькій громаді за участі побратимів з Національної гвардії України та спецпризначенців «Азову». Похований у селі Травчине Чернігівської області. У загиблого залишилися мати Катерина Василівна та брат Олександр.
Нагороди Орден «За мужність» III ступеня (посмертно).
Примітки