Ева Гейрінгер, у шлюбі Шлосс (; , Відень, Австрія — , Лондон, Велика Британія) — австрійська мемуаристка, яка пережила Голокост, пасербиця Отто Франка, батька Марго й авторки щоденників Анни Франк. Широко розповідала про досвід своєї родини у роки Голокосту та брала участь у роботі Архіву візуальної історії Фонду Голокосту Університету Південної Каліфорнії, записуючи інтерактивні відеосвідчення для освітніх програм.
Ранні роки Народилася 11 травня 1929 року у Відні в єврейській родині. Мала старшого брата Гайнца 1926 року народження. Після анексії Австрії Німеччиною 1938 року сім'я покинула Відень, спочатку вирушивши до Бельгії, а потім до Нідерландів. В Амстердамі оселились в сусідньому багатоквартирному будинку з сім'єю Франк — Отто та Едіт Франків та їхніми доньками Марго й Анною, остання також народилася 1929 року.
1942 року обидві сім'ї переховувалися, щоб уникнути переслідувань євреїв у Нідерландах. У травні 1944 року подружжя Гейрінгерів зрадив подвійний агент голландського підпілля, тому їх заарештували. Їх відправили до Аушвіца-Біркенау, де померли батько та брат Гейрінгер. Вона вижила разом з матір'ю і 1945 року були звільнені радянськими військами.
Після війни повернулися до Амстердама. Вони відновили спілкування з Отто Франком, який переживав втрату дружини та дочок і намагався змиритися з відкриттям щоденника Анни. У листопаді 1953 року мати Гейрінгер, Ельфріде (1905—1998), одружилася з Отто.
Повоєнне життя і смерть Після війни Гейрінгер повернулася до здобуття освіти, а згодом вивчала історію мистецтв в Амстердамському університеті. Провела рік в Англії, де вивчала фотографію. У цей період познайомилася з Цві Шлоссом, єврейським біженцем з Німеччини, чий батько був ув'язнений у Дахау, а раніше жив у підмандатній Палестині. Невдовзі вони одружилися, оселилися в Англії, а згодом отримали громадянство Великої Британії.
У шлюбі народила трьох доньок, які оселилися в Лондоні. Чоловік помер у 2016 році.
У червні 2021 року Шлосс отримала подвійне громадянство Великої Британії та Австрії, повернувши собі австрійське громадянство як акт примирення зі своєю країною народження.
Померла у Лондоні 3 січня 2026 року у 96 років. У своїй данині пам'яті король Чарльз III сказав, що разом з королевою Каміллою «мав привілей і пишався тим, що знав її», і ми «глибоко нею захоплювалися».
Інформаційно-просвітницька робота
Шлосс не розповідала публічно про свій досвід в Аушвіці-Біркенау до смерті Отто у 1980 році. Ставши свідком відданості вітчима збереженню пам'яті Анни, вона відчула необхідність продовжувати цю роботу. Вона розповідала у школах та університетах про пережите минуле своєї родини у період Голокосту, а пізніше співзаснувалв фонд The Anne Frank Trust UK. Її історію молодої єврейської дівчини, переслідуваної нацистами, зобразили у п'єсі Джеймса Стілла «And Then They Came for Me».
В рамках більш комплексних зусиль зі збереження свідчень тих, хто вижили, для майбутніх поколінь, брала участь у створенні Архіву візуальної історії Фонду Шоа Університету Південної Каліфорнії. Шлосс записала розгорнуті інтерв'ю за допомогою голографії, що дозволило відвідувачам музею ставити запитання й отримувати записані відповіді за допомогою її інтерактивної голограми.
У березні 2019 року, під час книжкового туру в окрузі Орандж, Каліфорнія, США, зустрілася з групою учнів, батьків і співробітників середньої школи Ньюпорт-Гарбор. Візит відбувся після поширення фотографій, на яких місцеві учні демонструють нацистське вітання і свастику на вечірці. Шлосс розповіла їм про пережите у роки Голокосту, коли вона була приблизно їхнього віку, щоб допомогти їм зрозуміти значення використаних ними образів.
2001 року ушанована почесним докторським ступенем Нортумбрійського університету. Призначена кавалеркою ордена Британської імперії на новорічній церемонії нагородження 2013 року. 2021 року нагороджена медаллю «За заслуги перед Австрійською Республікою», коли отримала австрійське громадянство.
Бібліографія
Eva's Story: A Survivor's Tale, by the Stepsister of Anne Frank (1988), The Promise (2006), After Auschwitz: My Memories of Otto and Anne Frank (2013),
Примітки
Посилання