Альберт Янович Лапін (, 27 травня 1899, Рига, Російська імперія — 21 вересня 1937, Хабаровськ, СРСР) — радянський військовий діяч латиського походження, комкор (1935), кавалер чотирьох орденів Червоного Прапора. Репресований.

Біографія

Народився у Ризі в сім'ї робітника заводу «Провідник». Його батько брав участь у революції 1905—1907 років і поділяв більшовицькі погляди, які прищепив і своїм чотирьом дітям. Альберт був найстаршою дитиною в сім'ї, закінчив початкове училище, з 16 років працював на заводі «Богатир» у Москві разом з батьком.

У 1917 році вступив до РСДРП(б) і до Червоної Гвардії. Брав участь у більшовицькому захопленні влади у Москві. З червня 1918 року — комісар розвідувального відділу штабу 5-ї армії Східного фронту. Згодом став комісаром штабу цієї армії, тоді ж познайомився з Михайлом Тухачевським і став одним з його вірних соратників. 23 липня 1919 року у бою під Челябінськом був важко поранений в хребет і декілька місяців лікувався.

З 8 грудня 1919 по 12 березня 1920 року — командир 30-ї стрілецької дивізії. За успіхи в боях був нагороджений першим орденом Червоного Прапора, дивізія теж отримала аналогічну нагороду. Під час радянсько-польської війни командував 80-ю стрілецькою бригадою 27-ї стрілецької дивізії. З кінця 1920 року очолював 27-му дивізію внутрішньої служби на Далекому Сході. У травні-червні 1921 року тимчасово виконував обов'язки головнокомандувача Народно-революційної армії Далекосхідної республіки. У вересні-грудні 1921 року — командувач військами Приамурського військового округу, з грудня 1921 по травень 1922 року командував Забайкальським військовим округом. У 1925 році закінчив Військову академію РСЧА.

У 1925—1926 роках — військовий радник в Китаї, допомагав армії гоміндану. У 1927—1929 роках послідовно командував 19-м і 18-м стрілецькими корпусами. У 1929—1930 роках — начальник штабу Особливої Далекосхідної Червонопрапорної армії (ОКДВА). У 1932 році закінчив авіашколу і почав служити у Військово-Повітряних силах. У 1932—1933 роках — помічник командувача Білоруського військового округу з авіації. З грудня 1933 року очолював ВПС ОКДВА.

17 травня 1937 року заарештований органами НКВС. Не витримавши тортур покінчив життя самогубством у в'язниці Хабаровська. Посмертно реабілітований у 1956 році.

Військові звання

комкор (1935)

Нагороди

Орден Леніна (1936) Чотири ордени Червоного Прапора (1920, два в 1921, 1930)

Примітки

Джерела Гражданская война и военная интервенция в СССР: Энциклопедия. М., 1987. Залесский К.А. Империя Сталина. Биографический энциклопедический словарь. Москва, Вече, 2000. Черушев Н. С., Черушев Ю. Н. Расстрелянная элита РККА (командармы 1-го и 2-го рангов, комкоры, комдивы и им равные): 1937—1941. Биографический словарь. — М.: Кучково поле; Мегаполис, 2012. — С. 89-90. — 2000 экз. — .