Христофо́р Колу́мб (між 26 серпня і 31 жовтня 1451Christopher-Columbus // Encyclopædia Britannica Online , Генуя, Генуезька республіка — 20 травня 1506, Вальядолід, Королівство Кастилія і Леон) — генуезький мореплавець на службі Кастильського королівства, першовідкривач Америки (Багамських та Антильських островів, узбережжя Центральної та Південної Америки). Його вважають національним героєм Іспанії попри численні протести корінних жителів країн Південної та Центральної АмерикиSeal, Graham. Encyclopedia of Folk Heroes. ABC-CLIO, 2001. 347 pages eBook ISBN 978-1576072165 День Колумба (Columbus Day) День Колумба и коренные народы Америки Native History: Columbus—Icon and Genocidal Maniac—Lands in New World .

Походження та ранні роки Прізвище Колумб (Columba — голуб) не схоже на італійське, тому припускають, що це змінене прізвище від Колон, Колонна або Коломбо. Воно співзвучне імені ранньосередньовічного святого Колумбана.

Вважають, що Колумб народився в небагатій генуезькій родині: батько — Доменіко Коломбо (), мати — Сузанна Фонтанаросса (). Точна транслітерація його імені з іспанської — Крістобаль Колон, однак всесвітньо відомим він став як Христофор Колумб (Christophor транслітерація ). У родини, крім Христофора, були ще інші діти: Джованні (помер у дитинстві, в 1484 році), Бартоломео, Джакомо, Бьянкелла (дружина Джакомо Баварелло). Традиційно шість міст Італії та Іспанії оскаржують честь бути малою батьківщиною Колумба.

Однак згідно з результатами двох десятиліть дослідження, яке було проведено під керівництвом Антоніо Лоренте, професора юридичної та криміналістичної медицини в університеті Гранади, Колумб був не моряком з Генуї, як вважали раніше, а насправді з родини євреїв-сефардів, торгівцев шовком з Валенсії. Експертизи кісток Колумба та його сина Ернандо показали єврейське походження, яке Колумб був змушений приховувати на той час, коли євреїв переслідували в Іспанії та інших країнах ЄвропиThe Telegraph. Christopher Columbus was secretly Jewish. James Badcock.13 October 2024 Вчені вважають, що Христофор Колумб міг бути євреєм. 12.09.2025, 21:40.

Зовнішній вигляд Колумба відомий за портретами, які були написані вже після його смерті. Бартоломе де Лас Касас, який бачив Колумба 1493 року, описав його так:

Навчався в Павійському університеті. Приблизно в 1470 році одружився з доньєю Філіпою Моніс де Палестрелло, донькою Бартоломео Перестрелло — мореплавця часів принца Енріке. До 1472 року Колумб жив у Генуї, а з 1472-го — в Савоні. У 1470-х роках брав участь у морських торговельних експедиціях. Вважають, що ще в 1474 році астроном та географ Паоло Тосканеллі повідомив йому в листі, що, на його думку, до Індії можна дістатися набагато коротшим морським шляхом, якщо плисти на захід. Мабуть, уже тоді Колумб задумався про свій проєкт морської подорожі до Індії. Провівши власні розрахунки на підставі порад Тосканеллі, він вирішив, що зручніше всього пливти через Канарські острови, від яких до Японії, на його думку, залишалося близько п'яти тисяч кілометрів.

З 1476 року Колумб переїхав до Португалії, де жив дев'ять років. Відомо, що в 1477 році Колумб відвідав Англію, Ірландію та Ісландію, де міг ознайомитися з даними ісландців про землі на заході. Він також устиг побувати в Гвінеї у складі експедиції Діогу де Азамбужа, що вирушила туди 1481 року для будівництва фортеці Сан-Жоржи-да-Міна в Ельміні. Перше звернення Колумба з пропозицією плисти до Індії на захід було в 1475—1480 роках (точний час невідомий). Він адресував його до уряду та купців рідної Генуї. Відгуку не надійшло. У 1483 році він запропонував свій проєкт португальському королю Жуану II, але після довгого вивчення проєкт відкинули.

У 1485 році Колумб із сином Дієго переїхав до Іспанії (можливо, втік від переслідувань). Узимку 1485—1486 років він знайшов притулок у монастирі Санта-Марія-да-Рабіда. Настоятель Хуан Перес де Марчена прийняв його й організував перший лист до Ернандо де Талавері, свого знайомого — духівника королеви, з коротким викладом ідей Колумба. Король Іспанії перебував у місті Кордові, де проходила підготовка до війни з Гранадою з особистою участю государів.

Амбіційний Колумб зрештою вивчив латинську, португальську та кастильську мови і читав праці з астрономії, географії й історії, зокрема роботи Клавдія Птолемея, кардинала П'єра д'Айї про подорожі Марко Поло та Джона Мандевіля, «Природничу історію» Плінія Старшого, і папи римського Пія II «Historia Rerum Ubique Gestarum».

У 1486 році Колумб зміг зацікавити своїм проєктом герцога Медіна-Селі. Оскільки його власних фінансів було недостатньо для організації експедиції на захід, Медіна-Селі звів Колумба з королівськими фінансовими радниками, купцями та банкірами та зі своїм дядьком — кардиналом Мендосою.

Узимку 1486 року Колумба представили Педро Гонсалесу де Мендосі, архієпископу Толедо й великому кардиналу Іспанії, який, своєю чергою, посприяв аудієнції у католицьких королів. Для вивчення пропозицій Колумба була призначена комісія богословів, космографів, юристів, ченців і придворних на чолі з Талавера. Комісія засідала чотири роки, але через потайливість Колумба і його небажання розкривати плани так і не винесла остаточного вердикту.

20 квітня 1488 року Колумб, який прямував за королівським двором з міста в місто, несподівано отримав лист від португальського короля з пропозицією повернутися в Португалію:

Колумб спрямував свої пропозиції і за іншими адресами: від короля Англії Генріха VII в лютому 1488 року він отримав прихильну відповідь, але без будь-яких конкретних пропозицій.

У 1491 році в Севільї відбулося повторне особисте побачення з Ферднандо та Ізабеллою. Результат для Колумба був знову невтішний: «Зважаючи на величезні витрати та зусилля, необхідні для ведення війни, початок нової справи неможливий». До переговорів було вирішено повернутися після закінчення війни.

У 1491 році Колумб звернувся до герцога Медіна-Сидонія, найбільшого магната, власника близько ста торгових кораблів, але і від нього отримав відмову.

Нарешті в січні 1492 року відбулася довгоочікувана подія — взяття Гранади. Колумб, мабуть, сильно переоцінив переможний ентузіазм короля Іспанії: коли він сформулював ті умови, на яких він припускав відкривати та володіти новими землями (призначити його віце-королем нових земель, нагородити його титулом «головного адмірала моря-океану»), Його величність визнав вимоги Колумба «надмірними та неприйнятними», переговори було перервано, а король відбув із Санта-Фе.

Колумб у лютому 1492 року поїхав до Кордови, а потім задекларував намір зовсім емігрувати до Франції.

Тут крок назустріч зробила королева Ізабелла. Ідея прийдешнього визволення Гробу Господнього настільки захопила її серце, що вона вирішила не давати цього шансу ні Португалії, ні Франції. Хоча Іспанське королівство і було утворене внаслідок династичного шлюбу Фернандо Арагонського й Ізабелли Кастильської, їхні монархії зберегли самостійні адміністрації, кортеси та фінанси. «Я закладу свої коштовності», — сказала вона.

30 квітня 1492 року королівське подружжя пожалувало Колумбу та його спадкоємцям титул «дон» (тобто зробили його дворянином) та підтвердила, що, у випадку успіху заокеанського проекту, він буде адміралом моря-океану та віце-королем усіх земель, які він відкриє або придбає, і зможе передати ці титули у спадок. Тим не менш, гроші на спорядження експедиції Колумбу належало шукати самостійно за рахунок недоотриманих державних податкових платежів Її Величності королеви Кастилії. До того ж за договором восьму частину витрат повинен був нести сам Колумб, у якого взагалі не було ані гроша.

Однак Колумбу допоміг Мартин Алонсо Пінсон. Один із кораблів — Pinta — був його власний, і спорядив він його за свій рахунок. Гроші на ще одну каравелу, Niña, він дав Христофору в борг, щоб Колумб міг зробити свій формальний внесок за договором.

Недостовірні портрети Немає жодного достовірного портрета Христофора Колумба. У молоді роки він був бідним моряком і піратом, потім жив на островах, де не було портретистів. Декілька разів Христофор був в'язнем різних тюрем і ховався в монастирі від помсти. Навіть ці розрізнені факти біографії мореплавця доводять, що спокійного життя той не мав ані при житті, ані після смерті. Неймовірно, щоби він знайшов час для позування відомим портретистам Рідольфо чи Доменіко Гірландайо, Себастьяно дель Пйомбо та ін. Навіть якщо і збереглися портрети Христофора, то давно загубилися в часі. Тому насправді не відомо, як він виглядав за життя.

Свідчення документів Перша звістка про Христофора Колумба задокументована 1473 роком, коли «Морський суд міста Венеція застерігав від пірата Коломбо», що був на службі герцога Рене Анжуйського. Сам Христофор часто згадував герцога Рене, з яким ділився піратською здобиччю. Як писали в англійських свідченнях — піратство тоді було «цілком пристойним для джентльмена».

Був пірат Колумб і на службі у Фландрії. Христофор брав участь у морському поході англійців і португальців до Гренландії, тобто він бував і в Англії, знав про їх мандри до островів на далекому заході.

Сміливий і ризикований Колумб досяг добробуту і взяв шлюб із дочкою сеньйора Корреа, губернатора острову Порту-Санту в архіпелазі Мадейра. А звідти до Америки було значно ближче, ніж від Нідерландів чи Іспанії. Дружина народила Христофору сина.

Картограф Колумб Згідно з дослідженнями професора Андріе де Прінцессо (університет Вальядоліда), Колумб народився в Генуї у родині Доменіко та Марії-Спіноли Колонне й охрещений Христофором. 1451 року родина Колонне емігрувала в Португалію, де юний Крістобан Кулон (так його тут називали) здобув освіту.

Відомо, що Колумб цікавився географічними картами і торгував ними. Виготовлення мап було дуже вигідним бізнесом. Мапи зберігали як секретні військові документи чи перепустки до багатства. Свої секретні мапи мали майже всі королівські родини епохи великих географічних відкриттів — падран-реал у Португалії, падрон-реал в Іспанії, а також в Англії, Голландії, Фландрії, Франції.

Деякі секретні мапи отримав і Колумб, бо виявив велику наполегливість в організації своїх подорожей до островів за океаном. Саме Христофор передав якісь секретні морські мапи Амеріго Веспуччі, морському штурману іспанської Каси-де-Контратасьйон, який давав гроші на експедиції Колумба. Член експедиції Колумба, шкіпер його флагманського коробля «Санта-Марія» Хуан де ла Коста надрукував знамениту мапу відомого на той час Світу у 1500 році.

Чотири подорожі Колумба

Перша подорож Колумба (1492—1493)

Будучи переконаним, що Азії можна досягти, пливучи на захід, він заручився підтримкою іспанського короля Фердинанда ІІ Арагонського та королеви Ізабелли І Кастильської. 22 травня 1492 року Колумб прибув у порт Палос, у якому, відповідно до королівського указу, повинен був отримати дві каравели. Місто дало йому для використання каравели «Пінта» та «Нінья». Судна мали близько 20 м завдовжки і 7 м завширшки. Як флагманське судно Колумб орендував у Хуана де ла Коси великий корабель «Санта Марія».

3 серпня 1492 року карака «Санта Марія» (280 т) і дві каравели — «Пінта» (240 т) і «Нінья» (100 т), на яких було загалом близько 90 осіб, підійняли якорі. Після зупинки у Лас-Пальмасі на Канарських островах 5 вересня ескадра суден почала рухатися на захід. Після більш ніж двох місяців плавання, під час якого учасники експедиції почали висловлювати претензії від нетерпіння, 12 жовтня о другій годині один із матросів, Родріго де Тріана, побачив землю. Експедиція висадилася, імовірно, на невеликому острові Сан-Сальвадор (Волтінга) на Багамах, званий коріними жителями Гуанахані. У тубільців помітили золоті прикраси. На запитання про походження прикрас місцеві жителі вказували напрямок на південь. Виходячи з того, що вони перебувають на півночі материка, Колумб вибрав новий курс на південний захід і відкрив 28 жовтня острів Куба (Хуана) та 6 грудня Гаїті (Еспаньйола), острів, краса якого його зачарувала, і він обрав його для розміщення своєї штаб-квартири.