Розгром — повість українського письменника Івана Багряного, написана у 1948 році. У творі Багряний описує трагічний період Другої світової війни, коли українці опинилися у вирі війни між червоною та «коричневою» імперіями.
Опис Хоча сам автор означив твір як «повість-вертеп», у каталогах та бібліотеках твір часто вказується як п'єса або драма. Повість має гібридну форму, включає як сценічну частину, так і поєднує риси повісті та драми у двох частинах, що доповнюють одна одну. Твір написаний як вертепна драма, в якій Багряний відтворює події Другої світової війни під час окупації України нацистською армією. В повістевій частині автор філософську осмислює Другу світову війну, трагічну роль української нації, у драмовій — додає динаміку та вибудовує цивілізаційний конфлікт між українцями та німецькими окупантами. Критики відзначили, що Багряному вдалося провести жанровий експеримент, якого раніше не було в українській літературі. Повоєнна українська література не має інших творів, де вертеп використовується не фольклорно, а у вигляді політико-історичної моделі світу.
Багряний присвятив книгу пам'яті свого товариша, поета Михайла Пронченка, який за українську ідею пройшов через радянські тюрми й концтабори, але врешті в 1943 році був розстріляний в Кривому Розі гестапівцями. У передмові чернетки автор написав: «Я бачу перед собою нових невідомих людей — сильних, як леопард, прозірливих як ЧеКа, і вільних, як Воля».
Сюжет Багряний описує воєнні події у формі велетенського вертепу, розгром нацистів алегорично показує не на полі бою, а за шаховою дошкою, коли головна героїня Ольга перемогла в шаховій партії «бундючну честь» німецького фельдкоменданта гера Матіса. Перемога відбувається в площині гідності, розуму та внутрішньої свободи. За цю зухвалість німці розстріляли Ольгу й вішають у мороз голою на площі міста. Згодом степовик Сашко на знак помсти ловить гера Матіса в центрі Берліна і відрізає йому руки, відпускаючи живим на волю.
Значення Ольга в творі не є «жертвою історії», вона мислить стратегічно, морально переважає окупанта і приймає смерть без капітуляції. На думку критиків, образ Ольги є одним із найсильніших жіночих образів української прози 1940-х років. Твір ставить під сумнів традиційну чоловікоцентровану модель національного спротиву.
Після перемоги СРСР у Другій світовій війні, Сталіну вдалося монополізувати «антифашистський» наратив, і таким чином, критика Червоної армії не допускалася і трактувалася як колабораціонізм або нацизм. У «Розгромі» Багряний не погоджується з радянською версією історії, це один із перших українських художніх текстів, де ні Берлін, ні Москва не є переможцями.
«Розгром» — це одна з найбільш ранніх художніх моделей «подвійної окупації» України, створена ще до формування цього терміна в історіографії. Багряний не обирає «менше зло», показуючи, що обидві тоталітарні системи є антигуманними й антиукраїнськими. Для повоєнної еміграційної літератури з домінуванням образів збройної боротьби, «Розгром» показав радикально інший тип героїзму — інтелектуальний. «Розгром» ідейно пов'язаний із «Садом Гетсиманським» і «Тигроловами», але має зовсім інший стиль і вважається найбільш символічним і театральним твором Багряного.
Видання
Видавництво «Прометей» у Новому Ульмі у Німеччині у 1948 році (125 с.) Видавництво «Апріорі», збірка «Людина біжить над прірвою. Морітурі. Розгром. Генерал» (збірка, 2023, 592 с.) Аудіокнига «Розгром», Мультимедійне видавництво Стрельбицького, 2024
Див. також
Сад Гетсиманський Тигролови
Примітки