Волчко — одна або дві особи, які жили у XIV ст.
Під час дослідження шляхетської геральдики Київської землі український геральдист Олег Однороженко виявив печатку пана Михайла Волчковича на документі 1499 р. Останній належав до старшої лінії нащадків Волчка (Василя) і, відповідно до практики руських панів того часу, мав послуговуватися родовою печаткою без змін. Водночас ідентичним геральдичним знаком послуговувався русько-волоський державний діяч і пан від Липника Вилча (Волчко), у зв’язку з чим дослідник висловив припущення про їх можливу тотожність.Однороженко О. Шляхетська геральдика Київської землі XV — першої половини XVII ст. за архівними джерелами та матеріалами сфрагістичної колекції Музею Шереметьєвих // Сфрагістичний щорічник. — Випуск ІІ. — Київ, 2012. — С. 170–256
Волчко (Василь) Волчко (хрестильне ім’я — Василь) — протопласта кількох шляхетських родів, який жив у XIV ст.Житомиру — 1135. Науковий збірник «Велика Волинь». Матеріали Всеукраїнської науково-краєзнавчої конференції (Житомир, 27-28 вересня 2019 р.). Вип. 59 / Упоряд. П.С. Скавронський — Бердичів: ФОП Мельник М.В., 2019. — 520 с.
Мав трьох дітей: Олізара, Івана (Іова) та Кміту (хрестильне ім’я — Олександр), які дали початок наступним лініям роду, відповідно: Олізаровичам (Волчковичам), Романовичам та Александровичам (Кмітичам). З початку XVI ст. нащадки цих родів, іменовані в історіографії як Волчковичі, обіймали численні уряди у Київському та Брацлавському воєводствах.ОНІМ У МОВОЗНАВЧИХ ПАРАДИГМАХ
Волчко (Вилча) Вилча або Волчко — пан від Липника, державний діяч Молдавського князівства.
Вперше згадується як свідок у двох документах «Ивашка сына Петра воеводы дѣдича земли Валаскоѣ» від 25 березня 1400 р. Обіймав уряди пана радного (1407–1439), жупана і господарського маршалка (дворника) (1435–1436).
Відомо що нащадки пана Вилчі мали числені маєтки на Русі, в регіонах в безпосередньому сусідстві з Молдавським князівством: «въ землѣ Подолскои неподалеко реки Днѣстра лежачыхъ ӕкожъ и въ землӕхъ Киѣвскихъ надъ рекою Тетерою здеи и въ землѣ Овруцкои и въ землѣ Брацлавскои и въ Повѣтѣ Луцкомъ надъ рекою Стыромъ лежачыхъ». Звідки за припущенням українського історика вони могли в подальшому мігрувати на Київщину, в період політичної нестабільності в Молдавії.
Коментарі
Примітки