Отто Гас (офіцер)

Отто Гас (; 14 серпня 1864, Людвігсбург — 31 грудня 1930, Штутгарт) — німецький штабний офіцер і воєначальник, генерал-лейтенант рейхсверу.

Біографія Гас походив з офіцерської родини. Його батько командував ротою у Французько-прусській війні 1870/71 років і завершив свою військову кар'єру оберстом у фортеці Гогенасперг.

Отто навчався в ліцеї у своєму рідному місті, а згодом, як і його брат Густав (нар. 1861), у кадетській школі Оранієнштайн та Прусській головній кадетській академії у Гросс-Ліхтерфельде. 24 квітня 1882 року вступив в гренадерський полк «Король Карл» (5-й Вюртемберзький) №123 в Ульмі. 23 травня 1887 року перейшов у 8-й піхотний полк №126 в Людвігсбурзі (з 25 квітня 1891 року — піхотний полк «Великий герцог Фрідріх Баденський» (8-й Вюртемберзький) №126 у Страсбурзі). З 1 жовтня 1891 по 31 липня 1894 року навчався в Прусській військовій академії в Берліні, після чого повернувся в свій полк. З 19 березня 1896 року — ад'ютант 53-ї піхотної бригади (3-ї Королівської Вюртемберзької) в Ульмі. З 24 лютого 1898 року — командир роти гренадерського полку «Король Карл» (5-й Вюртемберзький) №123. 18 серпня 1901 року відряджений в Прусське унтерофіцерське училище в Марієнвердері. З 15 червня 1905 року — ад'ютант 13-го (Королівського Вюртемберзького) армійського корпусу в Штутгарті. З 21 березня 1908 року — командир батальйону гренадерського полку «Королева Ольга» (1-й Вюртемберзький) №119 в Штутгарті. З 27 січня 1913 року служив в штабі фузілерного полку «Ісператор Франц Йозеф Австрійський» (4-й Вюртемберзьткий) №122 в Гайльбронні.

З 22 квітня 1913 року — командир піхотного полку «Король Вільгельм I» (6-й Вюртемберзький) №124 у Вайнгартені. Під час Першої світової війни Гас та його полк спочатку були розгорнуті на Західному фронті в Аргоннському лісі та Фландрії. 21 квітня 1916 року він прийняв командування 54-ю піхотною бригадою, а в липні 1916 року — 51-ю піхотною бригадою (1-ша Королівська Вюртембергська). Зі своєю бригадою Гас брав участь у битві на Соммі, битві при Аррасі та боях у Фландрії, а також у дванадцятій битві при Ізонцо на Італійському фронті. 16 березня 1918 року його було призначено командиром 44-ї резервної дивізії, якою він також командував під час весняного наступу Німеччини 1918 року. Його вважали енергійним та успішним, але також жорстким командиром.

Після війни Гас повернувся до Вайнгартена. У лютому 1919 року його було призначено командиром новостворених частин прикордонної охорони. Від імені уряду Штутгарта він закликав до формування Вюртемберзького добровольчого загону, який був розміщений у Мюнзінґені. Після проголошення Мюнхенської Радянської Республіки «Добровольчий загін Гаса» полкової чисельності (приблизно 2300 осіб)Harold J. Gordon Jr.: Die Reichswehr und die Weimarer Republik. Verlag für Wehrwesen Bernard & Graefe. Frankfurt am Main 1959. S. 414. був об'єднаний з іншими підрозділами Вюртемберзьких військ безпеки та Фрайкору. Під командуванням Гааса та оберстлейтенанта Еріха Велльварта підрозділ просувався з Ульма через Меммінген, Кемптен та Ландсгут до Пазінга.

Під час кампанії проти Радянської Республіки Гас, як керівник Західної групи урядових військ, 1 травня 1919 року наказав негайно розстрілювати в'язнів, які зіткнулися з урядовими військами зі зброєю. Командири військ мали сформувати польові суди для вирішення питань про розстріли решти в'язнів. Для історика Генріха Гілльмайра ці польові суди були «чистим фарсом». Страти часто проводилися без їхнього рішення, і жодних значних записів про їхні вироки не знайдено.Heinrich Hillmayr: Roter und Weißer Terror in Bayern nach 1918. Ursachen, Erscheinungsformen und Folgen der Gewalttätigkeiten im Verlauf der revolutionären Ereignisse nach dem Ende des Ersten Weltkrieges. nusser verlag, München 1974, S. 94. Після того, як стало відомо про страти полонених прихильниками Баварської Радянської Республіки в гімназії Луїтпольда в Мюнхені, Гас вже оголосив усіх росіян, знайдених у німецькій формі або зі зброєю, поза законом.Heinrich Hillmayr: Roter und Weißer Terror in Bayern nach 1918. Ursachen, Erscheinungsformen und Folgen der Gewalttätigkeiten im Verlauf der revolutionären Ereignisse nach dem Ende des Ersten Weltkrieges. nusser verlag, München 1974, S. 80. На підставі указу Гааа, серед інших, 52 росіяни, яких заарештували беззбройними, але в німецькій формі військами Вюртемберга на залізничній станції Пазінг, були розстріляні в піщаній кар'єрі в Грефельфінгу 2 травня 1919 року.Erhard Lucas: Märzrevolution 1920. Bd. 2. Der bewaffnete Arbeiteraufstand im Ruhrgebiet in seiner inneren Struktur und in seinem Verhältnis zu den Klassenkämpfen in den verschiedenen Regionen des Reiches. Verlag Roter Stern, Frankfurt am Main 1973, S. 99; Heinrich Hillmayr: Roter und Weißer Terror in Bayern nach 1918. Ursachen, Erscheinungsformen und Folgen der Gewalttätigkeiten im Verlauf der revolutionären Ereignisse nach dem Ende des Ersten Weltkrieges. nusser verlag, München 1974, S. 136–138. Створення польових судів порушувало військово-кримінальний кодекс, який передбачав такі польові суди проти іноземців лише під час воєнного стану.Erhard Lucas: Märzrevolution 1920. Bd. 2. Der bewaffnete Arbeiteraufstand im Ruhrgebiet in seiner inneren Struktur und in seinem Verhältnis zu den Klassenkämpfen in den verschiedenen Regionen des Reiches. Verlag Roter Stern, Frankfurt am Main 1973, S. 99f. Проти Гаса було порушено провадження, але воно було припинено в березні 1920 року. Обґрунтуванням припинення провадження було те, що дії Гааса можна пояснити великою поспішністю, з якою довелося готувати та проводити дії проти Мюнхена, пануючими заворушеннями та великою озлобленістю урядових військ до внутрішнього ворога.Heinrich Hillmayr: Roter und Weißer Terror in Bayern nach 1918. Ursachen, Erscheinungsformen und Folgen der Gewalttätigkeiten im Verlauf der revolutionären Ereignisse nach dem Ende des Ersten Weltkrieges. nusser verlag, München 1974, S. 156.

Після укладення Версальського договору добровольчий загін був розформований, а в серпні 1919 року його частини були інтегровані до нової бригади Рейхсверу 13 під командуванням Гаса. Одночасно він був призначений командувачем штату Вюртемберг. Під час путчу Каппа його позиція була неоднозначною. Наприклад, він доручив своєму офіцерському корпусу проголосувати, чи вони за, чи проти нового уряду. Хоча всі офіцери, крім двох, хотіли стати на бік Каппа, рядові оголосили себе проти путчистів. Між Рейхсвером та урядом землі виникла напруженість, оскільки уряд землі відмовився виконати вимогу Гааса оголосити надзвичайний стан, що дало б йому виконавчу владу.Erhard Lucas: Märzrevolution 1920. Bd. 2. Der bewaffnete Arbeiteraufstand im Ruhrgebiet in seiner inneren Struktur und in seinem Verhältnis zu den Klassenkämpfen in den verschiedenen Regionen des Reiches. Verlag Roter Stern. Frankfurt am Main 1973. S. 157.

20 березня 1920 року Гааса було відправлено до Рурської області з бригадою Рейхсверу 13 для придушення Рурського повстання. Бригада була посилена тимчасовими добровольцями, переважно з Тюбінгенського університету та Штутгартського технічного університету, а також загоном Офена, сформувавши дивізію Гаса. Одночасно Гаас прийняв командування військами дивізії Еппа, які також наближалися до Рурської області зі сходу. Підрозділи були об'єднані в групу дивізій Гаса. Гас доручив своєму штабу підготувати інформаційну брошуру для військ, в якій проголошувалося, що повстання планувалося давно, і стверджувалося, що рішення про те, чи переможе більшовизм у Німеччині, тепер буде прийнято в Рурській області.Erhard Lucas: Märzrevolution 1920. Band 3. Verhandlungsversuche und deren Scheitern ; Gegenstrategien von Regierung und Militär ; die Niederlage der Aufstandsbewegung ; der weiße Terror. Verl. Roter Stern. Frankfurt am Main 1978. ISBN 3878770855. S. 107.

У травні 1920 року Гаса було призначено командиром 5-ї бригади Рейхсверу у Франкфурті-на-Одері. 1 грудня 1920 року його було призначено до 6-го піхотного командування зі штаб-квартирою в Ганновері. Гас просив про своє звільнення, ймовірно, тому, що він був у компанії генерала Вальтера Райнгардта, який дотримувався іншого бачення майбутнього Рейхсверу, ніж Вільгельм Гренер та Ганс фон Зект. 2 серпня 1921 року запит було схвалено, і Гас був відправлений у відставку.Gerhart Binder: Otto Haas - ein „preußischer Schwabe“. In: Schwäbische Heimat 39 (1988). S. 235.

Вийшовши у відставку, Гас вступив до Німецької народної партії (DVP) і був обраний головою Штутгартської місцевої групи в 1926 році. З 1926 по 1928 рік він обіймав посаду заступника голови DVP у Вюртемберзі. Він помер 31 грудня 1930 року після тривалої хвороби.

Звання

Фенріх портупеї (24 квітня 1882) Другий лейтенант (6 листопада 1882; патент від 18 грудня 1882) Перший лейтенант (8 січня 1892) Гауптман (18 квітня 1896) Майор (15 червня 1905) Оберстлейтенант (22 квітня 1912) Оберст (22 квітня 1913) Генерал-майор (16 вересня 1917) Генерал-лейтенант (1 грудня 1920; заднім числом від 1 жовтня 1920)

Нагороди

Орден Церінгенського лева, лицарський хрест 2-го класу з дубовим листям (21 грудня 1895) Столітня медаль (1 червня 1898) Орден Фрідріха (Вюртемберг) лицарський хрест 1-го класу (7 жовтня 1899) командорський хрест 2-го класу (22 серпня 1916) Орден Червоного орла 4-го класу (11 лютого 1903) 2-го класу (8 листопада 1918) Хрест «За вислугу років» (Вюртемберг) 1-го класу (25 років; 31 травня 1907) Орден Вюртемберзької корони лицарський хрест (25 лютого 1912) почесний хрест (1914) командорський хрест з мечами (18 жовтня 1918) Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 2-го класу з військовою відзнакою (16 березня 1918)

Примітки

Література

Gerhart Binder: Otto Haas – ein „preußischer Schwabe“. In: Schwäbische Heimat 39 (1988), 227–238. Dermot Bradley (Hrsg.), Karl-Friedrich Hildebrand, Markus Brockmann: Die Generale des Heeres 1921–1945. Die militärischen Werdegänge der Generale, sowie der Ärzte, Veterinäre, Intendanten, Richter und Ministerialbeamten im Generalsrang. Band 5: v. Haack-Hitzfeld. Biblio Verlag. Osnabrück 1999. ISBN 3-7648-2538-3. S. 12–13. Wolfgang Mährle: Haas, Otto, Generalleutnant (1864-1930). In: Maria Magdalena Rückert (Hrsg.): Württembergische Biographien unter Einbeziehung hohenzollerischer Persönlichkeiten. Band II. Im Auftrag der Kommission für geschichtliche Landeskunde in Baden-Württemberg. Kohlhammer, Stuttgart 2011, ISBN 978-3-17-021530-6, S. 95–96. Hermann Niethammer: Das Offizierskorps des Infanterie-Regiments „Kaiser Friedrich, König von Preußen“ (7. Württ.) Nr. 125. 1809–1909. Stuttgart 1909, S. 114.

Посилання

Гас на сайті The Prussian Machine.