Палац культури Харківського тракторного заводу (ХТЗ) — одна з наймасштабніших культурно-освітніх установ Харкова, розташована на проспекті Архітектора Альошина, 6.
Зведений як головний осередок дозвілля та просвіти багатотисячного колективу тракторобудівників, Палац став справжнім «університетом культури» для мешканців району.
Архітектура та інтер'єр Палац було відкрито у 1967 році (напередодні 50-річчя Радянської влади). Будівля вирізняється оригінальним архітектурним рішенням у стилі радянського модернізму. Оздоблення: Інтер’єри залів прикрашені мозаїчними панно, що є зразками монументального мистецтва тієї епохи. Інфраструктура: У Палаці облаштовано велику глядацьку залу, просторе фойє, бібліотеку та десятки спеціалізованих кімнат для занять художньою самодіяльністю.
Культурно-освітня діяльність Програма Палацу культури завжди відзначалася своєю багатогранністю. Тут проводилися: Тематичні та кіновечори; Усні журнали та клуби за інтересами; Лекції на актуальні наукові та соціальні теми; Народні гуляння та концерти майстрів мистецтв.
Особливе місце посідав Університет майбутнього воїна, який підтримував зв'язки з ветеранами та Харківським гарнізоном.
Творчі колективи У стінах «Тракторного» народилися колективи, що здобули славу на міжнародному рівні: Заслужена хорова капела УРСР; Народний ансамбль танцю «Буревісник»; Народний український хор «Візерунок»; Оркестр народних інструментів.
Для мешканців сіл та працівників ферм активно працювала агіткультбригада «Усмішка», яка популяризувала культуру за межами міста.
Музей історії заводу При Палаці було створено Музей історії ХТЗ. Його численні експонати — від перших моделей тракторів до документів воєнних часів — детально розповідали про шлях становлення флагмана радянського машинобудування.
Сучасний стан Сьогодні Палац культури ХТЗ продовжує функціонувати як центр дитячої та юнацької творчості. Попри поважний вік будівлі, вона залишається серцем культурного життя району ХТЗ, зберігаючи свої унікальні мозаїки та мистецькі традиції.
Джерела Харьков. Краткая справочная книга. — Харків : Прапор, 1976. — 296 с.