Національний телескоп Галілео () — найбільший телескоп італійської астрономічної спільноти, який має діаметр 3,58 метра, а розташований за межамии Італії — на іспанському острові Ла-Пальма в архіпелазі Канарських островів. Від 2005 року телескопом управляє «Фонд Галілео Галілея, Фонд Канарських островів» () від імені Національного інституту астрофізики. Національний телескоп Галілео є частиною комплексу телескопів, що входять до складу обсерваторії Роке-де-лос-Мучачос, однієї з найважливіших у Північній півкулі.

Спостереження на телескопі можна пропонувати через Італійський комітет розподілу часу (), який розподіляє 75 % доступного часу виключно на підставі наукової цінності поданих заявок. Решта 25 % часу доступна для іспанської та міжнародної астрономічної спільноти. Телескоп відкритий для нових заявок на спостереження двічі на рік — зазвичай у березні–квітні та у вересні–жовтні.

Технічні характеристики

Національний телескоп Галілео — це телескоп-рефлектор на азимутальному монтуванні з оптичною схемою Річі — Кретьєна. Первинне дзеркало має діаметр 3,58 м і фокусну відстань 38,5 м (f/11), вторинне — діаметр 0,875 м. Також телескоп оснащений плоским третинним дзеркалом, призначеним для спрямування світлового пучка до одного з двох фокусів Несміта.

Він створений за тим самим проєктом, що й Телескоп Нової Технології в Європейській південній обсерваторії в Ла-Сілья, Чилі. Високу оптичну якість телескопа забезпечує система активної оптики, яка в реальному часі коригує оптичні елементи, зокрема компенсує деформації первинного дзеркала. На відміну від Телескопа Нової Технології, Національний телескоп Галілео протягом тривалого часу мав також систему адаптивної оптики, що давала змогу працювати на дифракційній межі в ночі з меншою атмосферною турбулентністю.

Взаємодію між монтуванням телескопа та детекторами забезпечують два адаптери/деротатори — по одному для кожного фокуса Несміта. Вони компенсують обертання поля зору за допомогою механічного протиобертання. Важливою перевагою Національного телескопа Галілео є те, що всі детектори постійно перебувають на телескопі. Це забезпечує значну гнучкість спостережень, оскільки інструмент можна змінити лише за кілька хвилин.

Наукові дослідження охоплюють широкий спектр тем — від вивчення планет і малих тіл Сонячної системи до робіт космологічного спрямування (великомасштабна структура Всесвіту, системи галактик).

Інструментарій Станом на 2021 рік телескоп оснащений п’ятьма інструментами: () — ешеле-спектрограф, призначений для пошуку екзопланет; DOLoRes () — ПЗЗ-камера та спектрограф низької роздільної здатності для спостережень у видимому діапазоні; NICS () — камера та спектрограф для спостережень у ближньому інфрачервоному діапазоні; GIANO — спектрограф високої роздільної здатності для спостережень у ближньому інфрачервоному діапазоні; SiFAP2 () — швидкісний фотометр для спостережень у видимому світлі.

Виведені з експлуатації інструменти: SARG () — спектрограф для спостережень у видимому діапазоні; OIG () — ПЗЗ-камера для отримання оптичних зображень високої роздільної здатності; Спекл-камера () — камера для спостережень у видимому світлі на дифракційній межі телескопа; AdOpt@TNG — система адаптивної оптики, що у поєднанні з NICS працювала в ближньому інфрачервоному діапазоні.

Визначні наукові результати

Серед важливих результатів, отриманих із використанням телескопа, — відкриття в міжзоряному середовищі молекули нафталену, однієї з найскладніших органічних молекул, будь-коли виявлених у космічному просторі. Це відкриття свідчить про те, що багато ключових компонентів пребіотичної хімії Землі могли вже існувати в міжзоряному середовищі, з якого сформувалася Сонячна система. У квітні 2009 року інфрачервоні дані, отримані за допомогою Національного телескопа Галілео, дали змогу визначити червоне зміщення , яке становило 8,1. Таким чином, об’єкт ідентифікували як найвіддаленіший на той час гамма-спалах, спостережений із Землі. У жовтні 2013 року міжнародний консорціум, що керує інструментом , опублікував у журналі "Nature" результати дослідження позасонячної планети . За масою та розмірами ця екзопланета виявилася найбільш подібною до Землі серед усіх відомих на той час. Протягом трьох ночей 2016 року за допомогою спектрографа ближнього інфрачервоного діапазону GIANO було підтверджено наявність метану в атмосфері екзопланети типу гарячого юпітера . Це була перша успішна ідентифікація цієї хімічної сполуки в атмосфері екзопланети. 2017 року в співпраці з космічним телескопом XMM-Newton спостерігали одночасне випромінювання імпульсів видимого світла та рентгенівських променів від пульсара. Об’єкт, позначений як , є залишком масивної зорі, що досягла завершення своєї зоряної еволюції. У березні 2018 року було оголошеноM. Brogi, P. Giacobbe et al., Exoplanet atmospheres with GIANO. I. Water in the transmission spectrum of HD 189733b (2018), , що телескоп зафіксував наявність молекул води в атмосфері екзопланети HD 189733 b — газового гіганта, який обертається навколо зорі . 2018 року за допомогою спектрографа підтвердили наявність газоподібних титану та заліза в атмосфері планети KELT-9b, що є наслідком надзвичайно високої температури на ній. Під час досліджень зорі KELT-9 спостерігали розбіжності у вимірюваннях радіальної швидкості, однак завдяки спектрографу з’ясували, що ці відхилення зумовлені високим вмістом заліза в атмосфері планети, у межах ефект Россітера — Маклафліна.

Примітки

Посилання