Олександрівський парк — один з перших публічних парків міста Санкт-Петербург. Розташований на місці колишнього гласису Петропавлівської фортеці на північ від і обмежений , та .

Історія Територія парку тривалий час була гласисом Петропавлівської фортеці, від моменту її заснування 1703 року. Після завершення Російсько-шведської війни 1808—1809 років, було укладено Фредріксгамнську мирну угоду, за умовами якої до складу Російської імперії увійшли території Фінляндії та Аландських островів. Ці події істотно відсунули кордон імперії від Петербурга і як наслідок Петропавлівська фортеця фактично втратила свою цінність, як оборонна споруда.

Вперше облаштуванням парку на цій території перейнявся імператор Олександр I. Він доручив скласти проект архітектору . Планувалося відкрити новий парк 1821 року, приурочивши цю подію, до річниці перемоги у Північній війни, проте цей проєкт реалізовано не було. Наступного разу з ініціативою влаштувати парк на цій території виступив міністр фінансів Російської імперії, Канкрін Є. Ф.. У січні 1842 року Канкрін під час доповіді імператору Миколі I попросив дозвіл на влаштування парку, а вже на наступній доповіді представив малюнки, креслення та кошториси. У лютому 1842 року проект був затверджений і вже невдовзі, 30 серпня 1843 року перша черга парку названого на честь імператора Олександра I була урочисто відкрита. На відкритті був присутній імператор Микола I.

В період між 1898 і 1900 роками в парку, за проєктом архітектора було збудовано будівлю . Згодом в 1910—1912 роках будівлю було істотно розширено. 1903 року Олександрівський парк був фактично розділено на дві частини , що простягся до нового . В 1902-1905 роках в парку, за проектом архітектора , було зведено , яка нині є пам'яткою архітектури. Окрасою будівлі в стилі модерн стала майоліка «Богоматір з немовлям», виконана за малюнком Петрова-Водкіна і розміщена на стіні центрального ризаліту будинку.

Радянська доба Після завершення революції і приходу до влади більшовиків, Парк було перейменовано на «парк імені В. І. Леніна», цю назву він зберігав з 1923 по 1989 рік. «Народний будинок Миколи II» було перейменовано на «Державний народний будинок імені Карла Лібкнехта та Рози Люксембург» (), а скорочено його стали називати просто «Госнардом». Частина парку яка безпосередньо примикала до будівлі відповідно почали називати «Сад госнардома» Сад госнардому було відгороджено від решти парку, вхід до нього був платним, а всередині було організовано розважальну зону для відвідувачів з численими атракціонами, серед яких були навіть величезні американські гірки, виготовленні з дерева, але декоровані таким чином, щоби здаватися схожими на скелі. Більшість атракціонів саду госнардому включно з американськими гірками були повністю зруйновані і згоріли під час німецьких бомбардувань 16 жовтня 1941 року.

Після розпаду СРСР Після завершення революції У 2002—2003 роках за проектом архітектора Галини Шолохової було виконано реконструкцію Олександрівського парку. Було організовано пішохідну зону, висаджено 283 нових дерева та 1974 кущі, замінено застаріле освітлення, оновлено огорожі, відремонтовано газони. 2008 року в парку було встановлено бронзову скульптуру апостола Петра. 15 червня 2011 року було відкрито єдиний у Росії вуличний парк мініатюр «Міні-місто», з відлитими в бронзі в масштабі 1:33 копіями головних петербурзьких історико-архітектурних пам'яток. Також цього ж дня у парку було встановлено скульптурну групу «Зодчі», що зображує великих архітекторів, які сформували зовнішній вигляд Петербурга.

Примітки

Джерела