«Потяг свободи Leica» — це рятувальна операція, під час якої сотні євреїв були таємно вивезені з нацистської Німеччини перед Голокостом з компанії Leica Camera та його дочкою .
Передісторія Оптична компанія Ернста Ляйтца, заснована у Вецларі в 1869 році, мала традиції просвітленої поведінки щодо своїх працівників. Пенсії, лікарняні, медичне страхування — все це було запроваджено на ранніх етапах у Leitz, яка залежала від поколінь кваліфікованих працівників, багато з яких були євреями. Як тільки Адольф Гітлер був призначений канцлером Німеччини в 1933 році, Ернст Ляйтц II, син засновника та керівник компанії з 1920 по 1956 рік, почав отримувати шалені дзвінки від єврейських колег з проханням допомогти їм та їхнім сім'ям виїхати з країни. Як неєвреї, Ляйтц та його родина не зазнали впливу Нюрнберзьких законів нацистської Німеччини, які обмежували пересування євреїв та обмежували їхню професійну діяльність.
Рятувальна місія Щоб допомогти своїм єврейським працівникам та колегам, Ляйтц непомітно створив те, що стало відомим серед істориків Голокосту як «Потяг свободи Leica» — таємний спосіб дозволити євреям покинути Німеччину під виглядом того, що працівників Leitz відправляють за кордон. Працівників, роздрібних торговців, членів родин і навіть друзів членів родини "призначали" до торгових представництв Leitz у Франції, Великій Британії, Гонконзі та Сполучених Штатах. Діяльність Ляйтца активізувалася після „Кришталевої ночі“ в листопаді 1938 року, під час якої були спалені синагоги та єврейські магазини по всій Німеччині.
Німецькі "працівники", що висаджувалися з океанського лайнера «Бремен» (Bremen) на нью-йоркському пірсі, прямували до мангеттенського офісу компанії Leitz, де їм допомагали знайти роботу. Кожному новоприбулому видавали фотоапарат Leica. Біженцям виплачували стипендію, доки вони не знаходили роботу. З цією міграцією приходили дизайнери, ремонтні техніки, продавці, маркетологи та письменники для фотографічних видань. «Поїзд свободи Leica» досяг свого розквіту в 1938 та на початку 1939 роках, доставляючи групи біженців до Нью-Йорка кожні кілька тижнів, до дня вторгнення в Польщу 1 вересня 1939 року, коли Німеччина закрила свої кордони.
«Leitz» був всесвітньо відомим брендом, що відображав заслуги відродженого Рейху. Компанія виробляла далекоміри та інші оптичні системи для німецької армії. Крім того, нацистський уряд терміново потребував твердої валюти з-за кордону, і найбільшим ринком оптичних товарів «Leitz» були Сполучені Штати. Проте, члени родини Ляйтц та робітники фірми постраждали за свої добрі справи. Високопосадовець Альфред Турк був ув'язнений за допомогу євреям і звільнений лише після сплати великого хабара.
Доньку Ляйтца, Елсі Кюн-Ляйтц, ув'язнило гестапо після того, як її спіймали на кордоні під час допомоги єврейським жінкам у переправі до Швейцарії. Зрештою її звільнили, але під час допиту вона зазнала жорстокого поводження. Вона також потрапила під підозру, коли намагалася покращити умови життя 700—800 українських рабських робітниць, усіх тих жінок, яких було розподілено працювати на завод у 1940-х роках.
Нагороди та вшанування Після війни Елсі Кюн-Ляйтц отримала численні нагороди за свої гуманітарні зусилля, серед яких Officier d'honneur des Palmes Académiques від Франції у 1965, Медаль Арістіда Бріана від Європейської академії у 1970-х та Courage to Care Award від Антидефамаційної ліги. За словами Нормана Ліптона (Norman Lipton), позаштатного письменника та редактора, родина Ляйтц не хотіла розголосу про свої героїчні зусилля. Лише після смерті останнього члена родини Ляйтц "Потяг свободи Leica" нарешті став відомим. Він став предметом книги «Найбільший винахід родини Ляйтц: Потяг свободи Leica» (The Greatest Invention of the Leitz Family: The Leica Freedom Train, Американське фотографічне історичне товариство, Нью-Йорк, 2002) авторства Френка Дабба Сміта (Frank Dabba Smith), рабина, що народився в Каліфорнії та зараз проживає в Англії. У 2007 році Ернст Ляйтц II був посмертно нагороджений Нагородою за мужність піклуватися (Courage To Care Award) від Антидефамаційної ліги.
Примітки
Додаткове читання Smith, Frank Dabba (2002). The Greatest Invention of the Leitz Family: The Leica Freedom Train (American Photographic Historical Society), 34 pages. Colby, Sacha (2023). The Matryoshka Memoirs: A Story of Ukrainian Forced Labour, The Leica Camera Factory, and Nazi Resistance. ECW Press, Toronto, Canada, 246 pages.
Див. також
Посилання 'Leica Freedom Train' carried more than cameras ["Потяг свободи Leica" перевозив більше, ніж просто камери] by James Auer. Milwaukee Journal Sentinel Oct. 8, 2002.