Berberis empetrifolia — вид квіткових рослин з родини барбарисових. Поширення: цн. і пд. Чилі, зх. і пд. Аргентина. Цей кущ росте переважно в помірному біомі.
Опис Це низький (у дикій природі до 0,5 м заввишки та понад 1 м завширшки) кущ. Дорослі гілочки мають теплий коричневий колір, з 3-гіллястими, сплющеними, світло-коричневими колючками (1-1,5 см завдовжки) під кожним коротким бічним пагоном. Товсте, вузьке листя напівопадне, лінійної форми (1-2 см завдовжки), дещо блакитно-зелене, з цільними, загнутими краями та загостреними, часто пурпуровими кінчиками, які пізніше можуть відмирати до світло-коричневого кольору. Квітки радіально симетричні (близько 0,5 см), зустрічаються пізно навесні окремо або в невеликих парасольках, жовтково-жовтого кольору, що переходить у помаранчевий. Як і в інших видів барбарису, листочки оцвітини розташовані в чотирьох кільцях по три-п'ять штук і однакові за формою та кольором, тому чашолистки від пелюсток важко відокремити. Плід — куляста, синьо-чорна ягода діаметром близько 7 мм.
Використання Як і у всіх видів барбарису, кореневища містять берберин, алкалоїдну сіль з антибактеріальною дією, протипухлинною активністю та сприятливим впливом на діабет і рівень холестерину. Оскільки він нелегко засвоюється організмом, пероральне лікування кишкових інфекцій, таких як бактеріальна дизентерія, може бути ефективним без серйозного впливу на інші частини організму. Ягоди барбарису їстівні в сирому або вареному вигляді, і їх можна використовувати для приготування варення після видалення насіння. Решта рослини отруйна. Іноді його висаджують як декоративну рослину, і в хорошому ґрунті він може зрештою перевищувати 1 м у висоту та 2 м завширшки.
Примітки