Іван Семенович Нікітін (22 жовтня 1897, село Дубровка, Альошинська волость, Брянський повіт, Орловська губернія, Російська імперія — квітень 1942, концтабір Гаммельбург, Третій Рейх) — радянський військовий діяч, генерал-майор (1940). Під час Другої світової війни потрапив у німецький полон і був страчений у концтаборі Гаммельбург.

Біографія Народився 22 жовтня 1897 року в селі Дубровка Орловської губернії у сім'ї службовця. Закінчив початкове училище, після чого працював службовцем. У 1916 році мобілізований до російської імператорської армії, учасник Першої світової війни, унтерофіцер. Після поранення в 1917 році демобілізований з армії, після чого став працювати телеграфістом.

З 1918 року — у Червоній Армії. У 1919 році закінчив кавалерійські командні курси у Твері, після чого по черзі командував кавалерійським взводом, ескадроном і полком. Учасник Громадянської війни в Росії.

У лютому-квітні 1921 року — помічник командира полку 1-ї Кубанської кавалерійської бригади, у квітні-листопаді 1921 року — командир полку 39-ї кавалерійської бригади, з листопада 1921 по липень 1922 року командував 82-м кавалерійським полком 14-ї кавалерійської дивізії, з листопада 1922 по липень 1924 року очолював 79-й кавалерійський полк.

У 1927 році закінчив Військову академію імені Фрунзе. У 1928-1930 роках — начальник штабу 9-ї кавалерійської дивізії. У 1930-1933 роках — начальник Української кавалерійської школи. У 1933-1936 роках — командир 5-ї кавалерійської дивізії. У 1936-1938 роках — радянський військовий радник у Монголії. У 1938-1939 роках — старший викладач тактики Військової академії імені Фрунзе. З вересня 1939 по лютий 1940 року — помічник армійського інспектора Білоруського військового округу, в лютому 1940 року був помічником командувача цього округу. З березня 1940 року — командир 6-го кавалерійського корпусу.

З 22 червня 1941 року корпус вів бої з німецькими військами. 23 червня разом з 6-м механізованим корпусом він був включений до складу кінно-механізованої групи генерал-лейтенанта Болдіна і брав участь у невдалому контрударі під Гродно. Корпус був знищений, а 6 липня 1941 року важко поранений генерал Нікітін потрапив у німецький полон. Спершу утримувався у таборі у Володимирі, потім був переведений у концтабір Хаммельбург. За відмову співпрацювати з німцями і керівництво підпільною організацією Нікітін був страчений у квітні 1942 року. В СРСР 23 жовтня 1942 року заочно засуджений за зраду Батьківщини до смертної кари. Посмертно реабілітований у 1954 році.

Військові звання

комбриг (26 листопада 1935) генерал-майор (4 червня 1940)

Нагороди

Два ордени Червоної Зірки (1937; 1941) Медаль «XX років РСЧА» (1938) Орден Полярної Зірки (Монголія, 1937)

Примітки

Джерела

Коллектив авторов. Великая Отечественная: Комкоры. Военный биографический словарь / Под общей редакцией М. Г. Вожакина. — М.; Жуковский: Кучково поле, 2006. — Т. 2. — С. 73—74. — ISBN 5-901679-12-1. Свердлов Ф. Д. Советские генералы в плену. — М.: Холокост, 1999. — 246 с. Харитонов Э. В. Дважды расстрелянный // Военно-исторический архив. — М., 2007. — № 10. — С. 176—187.