Тамамо-но-Мае (, , також) — легендарна постать японської міфології. Одна з історій, що пояснює цю легенду, походить із періоду Муроматі (1336—1573), жанру художньої літератури під назвою отоґі-дзосі. В отоґі-дзосіях Тамамо-но-Мае була куртизанкою японського імператора Коное (який правив з 1142 по 1155 рік).

Вважається, що Тамамо-но-Мае було змальовано за образом історичної імператриці-консортці Фуджівара но Наріко (1117—1160), матері Коное, яка брала участь у низці подій боротьби за престол, що призвели до повстання Хоґен та повстання Хейдзі.

Легенди

Історії про Тамамо-но-Мае як легендарного духа лисиці-кіцуне з'являються в період Муроматі як отоґі-дзосі (прозаїчні оповіді), а також згадуються Торіямою Секіеном у «Кондзяку Гяккі Шуй». Фольклор періоду Едо потім поєднав цю легенду з подібними іноземними історіями про духів лисиць, які розбещують правителів, спричиняючи хаос на їхніх територіях.

У розповіді Хокусая, що виникла в період Едо, дев'ятихвоста лисиця вперше з'явилася в Китаї та вселилася в Дадзі, наложницю останнього правителя династії Шан, вана Чжоу. Вона зачарувала вана та започаткувала терор, що призвів до повстання, яке поклало край династії Шан. Дух лисиці втік до Магадхи в Тяньчжу (давня Індія) та став Володаркою Кайо (), наложниця спадкоємця престолу Банзоку (; засновано на індійських казках про людожера Калмашападу), що змусило його відрубати голови тисячі чоловіків. Потім лисиця знову була переможена та втекла з країни. Та сама лисиця повернулася до Китаю близько 780 року до нашої ери і, як кажуть, вселилася в Бао Сі, наложницю вана Ю з династії Чжоу. Її знову прогнало військо.

Лисиця деякий час мовчала. Потім вона з'явилася в Японії як Тамамо-но-Мае, найулюбленіша куртизанка імператора Коное. Казали, що вона була дуже красивою та розумною жінкою, яка могла відповісти на будь-яке запитання. Вона спричинила тяжку хворобу імператора, і зрештою астролог Абе-но Ясучіка, якого викликали для визначення причини поганого здоров'я імператора, викрив її як духа лисиці. Через кілька років імператор відправив Казусу-но-суке () і Міура-но-суке () убити лисицю на рівнинах Насу.

У 1653 році Тамамо-но-Соші () до історії було долучено додаток, який описував, що дух Тамамо-но-Мае вселився в камінь під назвою Сессьо-секі. Камінь постійно виділяв отруйний газ, вбиваючи все, що до нього торкалося. Кажуть, що камінь був знищений у період Нанбокутьо буддійським ченцем Генно Сінсьо (), який вигнав духа лисиці, що розкаявся. Після цього вчинку він провів буддійську поминальну службу, дозволивши духу нарешті спочити з миром.

Камінь розколовся навпіл 5 березня 2022 року. Тріщини в камені були помічені за кілька років до розколу, можливо, через них дощова вода проникала всередину та послаблювала його, тому дуже ймовірно, що камінь тріснув природним шляхом. Дехто жартома припускав, що це звільнило Тамамо-но-Мае, а соціальні мережі в Японії передбачали вивільнення темних сил.

Примітки

Посилання