Снорре Вестволд Рух ( 21 січня 1972, Тронгейм) — норвезький музикант у жанрі блек-метал. Засновник гурту Thorns та колишній учасник Mayhem (1992–1993). Відомий під сценічними іменами Blackthorn і S.W. Krupp

Руха приписують характерну техніку тремоло-рифів, яка стала визначальною для блек-металу. Переважно він грає на гітарі, але також був вокалістом і грав на клавішних; він пише як музику, так і тексти. Рух має власну студію та ділиться матеріалами з записів і проєктів на сторінці для учасників Patreon.

Життєпис

Кар’єра до 1994 року У 1989 році він заснував блек-метал гурт Thorns (раніше Stigma Diabolicum), який став піонером жанру. Після розпаду гурту приблизно у 1993 році проєкт продовжив існувати як сольний проєкт Руха. Станом на 2025 рік Thorns випустив низку демо- та промо-записів, але лише один студійний альбом — однойменний (2001). Це, зокрема, пояснюють репутацією Руха як крайнього перфекціоніста, який постійно багаторазово перезаписує окремі інструментальні доріжки.

Рух був гітаристом Mayhem у 1992–1993 роках, і йому приписують авторство кількох композицій того періоду, зокрема «Cursed In Eternity», «From The Dark Past» та «De Mysteriis Dom Sathanas» що входили до альбому De Mysteriis Dom Sathanas. Снорре Рух після того як приєднався до гурту Mayhem деякий проміжок часу жив у Варґа Вікернеса, поки у нього не з'явилася власна квартира.

Співучасть у вбивсті Ейстейна Ошета та засудження Ще до вбивста Ейстейна Ошета (Euronymous) Варґом Вікернесом (Count Grishnackh) за спогадами останнього Ошет подзвонив Руху й сказав йому що «Варґ повинен зникнути» про цей дзвінок тоді дізнався Вікернес. Згодом Вікернес отримав листа, в якому він за словами Вікернеса «удавав із себе таким милим і дружелюбним та хотів зустрітися зі мною, щоб обговорити договір, який я ще не підписав. Це був єдиний привід, аби зв’язатися зі мною, і він, здавалося, намагався мене задобрити. За словами його “друзів”, план полягав у тому, щоб зустрітися зі мною, оглушити, зв’язати й покласти в багажник автомобіля. Далі він збирався виїхати за місто, прив’язати мене до дерева та замучити до смерті, знімаючи все на відеокамеру». Після цього Вікернес вирішив поїхати до Ошета в Осло щоб віддати йому підписаний договір. Тоді перед від’їздом Снорре Рух сказав Варґу Вікернесу, що хоче поїхати разом з ним, бо «прагнув показати йому [Ошету] кілька нових гітарних програшів».

Вони покинули Осло 9 серпня о 21:00 годині й прибули в Осло близько 03:00–04:00. Тоді вони підійшли до вхідних дверей будинку, де Вікернес подзвонив у дверний дзвінок, сам Рух за спогадами Вікернеса залишився курити на а нижньому поверсі під’їзду, так як робити це в машині Вікернеса та в квартирі Ошета йому не дозволялось. В квартирі відбулася бійка між Ошетом та Вікернесом в якій Ошет був поранений ножем. На момент того як Ошет поранений втікав з квартири, Снорре Рух заблукався в під'їзді. Тоді він піднявся помилившись на один поверх. Коли він спустився вниз, підсвічуючи дверні таблички світлом запальнички, намагаючись прочитати їх і знайти потрібну квартиру повз нього промчав поранений Ошет весь у крові та волаючи. За спогадами Вікернеса «це настільки здивувало й нажахало Снорре, що він був схожий на привида, а його очі, здавалося, ось-ось вискочать. За словами Снорре, він був настільки вражений і приголомшений, що в нього стався провал у пам’яті, і він нічого не пам’ятав, аж поки пізніше я не запитав, чи з ним усе гаразд». Перед остаточним вбивством Рух деякий час залишався на верхньому цих подій, Вікернес зазначив що він «виглядав дуже наляканим, і я дозволив йому пробігти повз мене [коли він спустився на поверх де Ошет мав ножові поранення та поранення від уламків лампи]. Я зрозумів, що він не був частиною всього цього, тому запитав його, чи з ним добре, бо, звісно ж, з ним було далеко не все так».

Після вбивства вони разом втікли з місця злочину. Як згадував Вікернес у своїх споминах, тоді «Снорре все ще був ошелешений, тому він їхав по Осло близько 20 хвилин, і зрештою мені довелося сісти за кермо». Під час поїздки Снорре Рух помітив поліцейський патруль на шосе до Бергена неподалік Осло, через що їм довелося обрати інший маршрут. Вони рухалися на північ у напрямку Тронгейма, а згодом — на захід. На деякий час зупинилися біля озера, де Вікернес переодягнувся. Пізніше Рух показав поліції місце, де він переодягнувся, проте правоохоронці знайшли лише футболку, на якій не було слідів крові. Після втечі вони деякий час перебували у Генефоссі, згодом у Бергені.

Після того як стала відома в ЗМІ смерть Ошета, поліція за словами Вікернеса «з першого дня здогадалися що це зробив я і попросили мене приїхати до Осло на допрос», згодом вони відпустили його. Продовжуючи розслідування поліція за словами Вікернеса зрозуміла що Снорре Рух «так би мовити, виявився слабким ланцюгом у цій справі. Він був нервовою людиною, і на нього чинний тиск. Поліція телефонувала йому вночі, коли мене не було вдома, повторюючи одні й ті самі запитання кілька разів, і зрештою, через дев’ять днів, він здався. За поліцейським звітом, він був настільки емоційно виснажений, що правоохоронцям довелося чекати кілька годин, перш ніж отримати від нього визнання. Він повідомив їм, що я нібито вчинив убивство Євронімуса, а також де я перебував. На той момент я був у нічному клубі...» саме там Вікернес був заарштований 19 серпня 1993 року.

Під час судової справи Варґ Вікернес захищав Снорре Руха заявляючи що він «не мав жодного стосунку до того, що сталося, і що він просто опинився не в тому місці й не в той час. Проте наступного дня Снорре дав свідчення і стверджував, що я був неправий. Я все організував, і він знав про це, бо сам мав до цього стосунок. Уся його захисна позиція полягала в тому, щоб мене ні в чому не можна було звинуватити, хоча я навіть не думав про це, і мені знадобився певний час, щоб зрозуміти причину його занепокоєння. Якби він сказав правду, його б звільнили з в’язниці, проте замість цього він продовжував говорити неправду через залякування з боку свого адвоката...». У 1994 році Руха засудили до восьми років ув’язнення за співучасть у вбивстві.

Кар’єра після засудження У 2005 році Рух написав музику для інсталяції художника Бенкса Вайолетт у Музеї американського мистецтва Вітні. Твір складався з копії обвуглених балок згорілої церкви заввишки понад 3,5 метра, виготовленої з 90 кілограмів кухонної солі, відлитої у формах обгорілого дерева. Через рік (а також у 2008 та 2019 рр.) брав участь як студійний музикант у кількох релізах Satyricon.

У 2008 році він узяв участь у промо-синглі до коміксу , де гурт персонажа «Ронні» () нібито був виконавцем запису. Сингл додавався до випуску коміксу 2/2008.

Разом із Йоном Весселтофтом він був номінований на у категорії Найкраща оригінальна музика за документальний серіал NRK Helvete – historien om norsk black metal (). Окрім Thorns, Рух працює над проєктами Stigma та Godmode, у межах яких досліджує інші жанри — зокрема натхненні новозеландським хіп-хопом.

Повідомлення про зникнення У листопаді 2025 року кілька закордонних метал-сайтів повідомили, що Рух і Руне Кріхр Рьостад (General Gribbsphiise) з гурту вважаються зниклими після походу до лісу. Єдиним норвезьким джерелом, яке підтвердило повідомлення про зникнення, було онлайн-видання Fosen Folket, яке водночас опублікувало низку докладних і майже художніх матеріалів про подію, зниклих осіб та загадкові явища в тому ж районі. У коментарях у соціальних мережах швидко поставили під сумнів достовірність Fosen Folket: звернули увагу, що сайт було створено нещодавно, всі зображення відредаговані в стилі, характерному для Рьостада, а подання співробітників редакції свідчило про їхню вигаданість — зокрема там можна було знайти «журналіста-розслідувача» Гаррі Хондане з портретом Гаррі Гудіні. Упродовж днів, коли Рух і Рьостад нібито вважалися зниклими, жодне редакційно контрольоване медіа — ані місцеве, ані національне — не публікувало повідомлень про це. Через кілька днів після першої новини з’ясувалося, що все це було соціальним експериментом.

Дискографія

Thorns

Демо

Luna de nocturnus (1989) Lacus de luna - Rehearsal 1990 (1990) Live in Stjørdal (1990) Trøndertun (1992) The Thule Tape (1992)

Студійні альбоми

(2001)

Мініальбоми

Embrace / Fragment (2002)

Спліт-альбоми

Fragment / Be My Love (2002)

Збірки

Stigma Diabolicum (2007)

Mayhem

Студійні альбоми

De Mysteriis Dom Sathanas (1994)

Satyricon

Студійні альбоми

Now, Diabolical (2006) The Age of Nero (2008) Rebel Extravaganza (2019)

Примітки