Боніфацій Ян Штіллер (, 14 травня 1823, Поморяни— 14 січня 1884, Моршин)— польський підприємець німецького походження, торговець, зброяр, власник крамниць та цегельні «Штіллерівка» у Львові. 1876 року на аукціоні придбав у Францішека Смольки село Моршин, де заснував відомий нині курорт.
Ранні роки та особисте життя Запис про народження Боніфація знаходимо в метричній книзі села Поморяни, датований 14 травня 1823 року. Батько Антоній зазначений броварем, а матір Елеонора мала дошлюбне прізвище Балог, що може свідчити про причетність до знатного угорського роду, та поки цьому нема підтверджень. Хрестив Боніфація о. Йоанн Ліпінський, хресними батьками стали Стефан Токарський, уповноважений у Поморянах, та Анна Фляйшер, дружина Пауля Фляйшера— лейтенанта Ляндверу. Хрещення відбулося в костелі Пресвятої Трійці. Що примітно, прізвище батька в метриці— Stüller (Штюллер). Чи була це помилка писаря (яких дуже старанно намагалися не допускати), чи дійсно прізвище родини зазнало змін— невідомо.
Де вчився— достеменно невідомо, скоріше всього, особливої освіти не мав і навчався так само, як і всі інші діти, незалежно від статусу батьків. Після школи вступив у військо, де дослужився до звання фельдфебеля. Опісля працював кондуктором при поштових диліжансах на напрямку Львів— Броди.
1851 у віці 28 років одружився з Маґдаленою з родини Крушельницьких зі Львова. На жаль, знайти метричну книгу у вільному доступі не вдалося, але в праці Вітольда Зємбіцького про історію Моршина та біографію Боніфація Штіллера для часопису "Kosmos" можемо знайти витяги з метрик. Надалі щодо біографії Штіллера буде багато посилань саме на цю роботу Зємбіцького, оскільки на даний час це— найповніша та найґрунтовніша біографія Боніфація.
Запис із метрики про народження Маґдалени (нар. 21 квітня 1822 року) вказує, що батьками були Пауль Крушельницький та Пелагія Коньцевич. Дівчинка, ймовірно, була в небезпеці відразу після народження, оскільки її терміново хрестили вдома і пізніше охрестили ще раз у церкві. Першими хресними батьками були адвокат Юзеф Мохнацький та Аполлонія Богданович, другими стали службовець Станіслав Лахоський та Роза Подвинська. Вдома дитину хрестив греко-католицький отець Пантелеймон Тарасевич (греко-католицькі священники могли за нагальної потреби хрестити дітей з римо-католицьких родин), в церкві— помічник пароха Себастіан Копровський з парафії Святого Андрія у Львові. Небезпека для новонародженої, скоріше всього, полягала у вродженій хворобі— Маґдалена до кінця життя мала проблеми з серцем.
Деталі подружнього життя Штіллерів нам невідомі, окрім того, що з якихось причин, скоріш за все через стан здоров'я Маґдалени, дітей у них не було. Після купівлі Моршина, Боніфацій забрав Маґдалену з собою і вони оселилися в невеликому маєтку на теренах села, де й доживали останні роки. Маґдалена померла 14 червня 1877 року та була похована на Личаківському кладовищі, Поле 6, Місце 4. Після смерті дружини Боніфацій більше не одружувався і дітей, відповідно, ні з ким не мав.
Зі свідчень лікаря Альфреда Бесядецького, який підтримував хороше спілкування з Боніфацієм, можемо дізнатися, що політичні погляди Штіллера, попри німецьке походження, тяжіли у бік пропольських:...Штіллер питав мене: "Що я маю робити з Моршином? Маю, правда, далекого родича, але це закоренілий німець — не хотів би його сюди приводити, він би не зрозумів Вас, а Ви його; ми зовсім як брати Шенки: один має на столі портрет Бісмарка, а другий — поляк усією душею; що мені робити?"...Зі слів вдови Бесядецького, Альфред відгукувався про характер Боніфація так:...цей чоловік наче завжди вибачався за те, що посмів ступати по цій землі, боячись бути тягарем для суспільства. Він був людиною шляхетною та жертовною. Він і гадки не мав, що колись так багато бідних людей благословлятимуть його.Помер Боніфацій Ян Штіллер в Моршині 14 січня 1884 року у віці 60 років, причиною смерті стала апоплексія (скоріш за все, мався на увазі інсульт). Поховали його в одному гробівці разом із дружиною. 1892 та 1934 року потугами Галицького Товариства Лікарів гробівець реставрувався.
Торгівля Після весілля підприємливий Боніфацій вирішив відкрити невелику крамничку в центрі Львова, де Маґдалена торгувала різноманітними продовольчими товарами. Таким чином Штіллер накопичив невеликий капітал для майбутніх справ та за кілька років мав змогу полишити роботу при поштових диліжансах і повністю зосередитися на торгівлі.
1857 року Боніфацій Ян Штіллер числиться в переписі населення Львова уже як купець, приблизно в той же час він значиться як власник галентереї в протоколі фірм районного суду Львова. Пізніше заволодів крамницею музичних інструментів, а ще згодом— зброярнею, яку 1879 року продав своєму колишньому помічникові при магазині Альфреду Дзіковському, братові лікаря Зиґмунта Дзіковського— товариша Боніфація.
1866 року Штіллера обрано до міської ради Львова, де він був депутатом до 1870 року.
Після придбання земель при горі Святого Яцка ця територія набуває неофіційної назви "Штіллерівка". Тут у 1867 році Боніфацій відкриває однойменну фабрику, де виробляли цеглу з глини з вищеназваної гори. 1870 року Штіллер вступає до Першої Спілки Виробників Цегли та Глиняних Товарів у Львові та дарує Спілці територію при вулиці Снопківській, 1, включно зі своєю цегельнею, яка на цій території розміщувалася. Цегельню "Штіллерівка" 1883 року придбав Францішек Зандлер, роботу фабрики продовжували під тією ж назвою.
Про купівлі маєтностей, здійснені в останні роки життя Штіллера, після купівлі Моршина, інформації немає. Більш детальний перелік майна та статків— у розділі Заповіти Маґдалени та Боніфація Штіллерів.
Купівля Моршина та перші роки існування курорту 21 червня 1876 року Моршин було виставлено на аукціон і вже 8 серпня того ж року, він пішов з-під молотка за 39 тисяч злотих (з них 13 тис. внесено до суду одразу та 26 тис.— протягом наступних 30-ти днів). Причини, з яких Штіллер обрав придбати саме Моршин, нам невідомі. Можливо, Боніфацій купив ці землі, як і будь-які інші, без особливої уваги, бажаючи набути будь-якої власності за містом. Можливо, посприяла цьому постать попереднього власника— Францішека Яна Смольки, що був відомим політиком, а пізніше став головою Австро-Угорського парламенту.
Тим не менш, по набутті Моршина, Штіллер вирушив туди, та, дізнавшись, що в XVI ст. з дозволу короля Сигізмунда І тут було вирите вікно для видобутку солі, наказав його віднайти та розкопати. Це джерело з гірко-солоною водою, пізніше було назване «Боніфацій»— на честь самого Штіллера. Інші отримали назви «Маґдалена» (на честь дружини), «Броніслава» (на честь Радзішевського), «Францішка» (на честь Смольки), «Адама» (на честь Чижевича), «Альфреда» (на честь Бесядецького).
Товариші та особисті лікарі Боніфація— доктори Венантій Пясецький та Зиґмунт Дзіковський— усіляко підштовхували його на створення тут курорту. Пясецький був великим прихильником лікування водою, тому просував ідею створення саме такого лікувального закладу, хоч і не знав тоді ще, чи тутешні води взагалі мають лікувальні властивості. Дзіковський же, навпаки, більшу перевагу надавав створенню дієтичного та лікувального закладу для людей з хворобами дихальної системи— астмою, туберкульозом, тощо.
На 1877 рік лікар Пясецький запланував відкриття водолікувального закладу в будівлі «Pod Kotwicą», та згодом відкликав оголошення про відкриття сезону. Ймовірною причиною могла бути нестабільна ситуація з фінансуванням закладу, пов'язана зі смертю Маґдалени Штіллер та малою кількістю охочих тут відпочивати.
Після невдалого відкриття сезону, було прийняте рішення з наступного року, коли вирішаться усі юридичні нюанси, пов'язані з заповітом покійної Маґдалени, взятися до справи заповзятіше. 30 січня 1878 року лікар Зиґмунт Дзіковський виступив з доповіддю перед Бальнеологічною Комісією в Кракові. Там він прохав розглянути Моршин як кліматичний курорт, оскільки в ті часи оздоровниць саме такого спрямування в Польщі було обмаль. Як методику лікування Дзіковський запропонував метод Германа Брехмера, лікування молоком та кумисом, сонячні ванни та купальні з мінеральною водою. Доктор Дзіковський висловив думку, що Моршин як клімато-гірський курорт має потенціал вийти на один рівень з Ґерберсдорфом, Давосом та Аусзее. В ході дискусії між Едвардом Корчинським, Алойзем Альтом, Владиславом Сціборовським, Йонатаном Варсхауером та Августом Квасницьким було постановлено відправити до Моршина делегата Комісії— лікаря Болеслава Лютостанського.
Лютостанський добре оцінив природу місцевості та дав позитивний відгук щодо потуг лікаря Дзіковського у розвитку лікувального закладу— підмітив добрий стан інфраструктури тодішніх купалень та наявність трьох житлових будинків для відпочивальників. Разом із тим делегат звернув увагу на наявність недосліджених джерел гірко-солоної води, потенціал яких, у свою чергу взявся досліджувати його колега Корчинський.
Штіллер не дочекався аналізу води і поспішно подав прохання до Держскарбниці (якій належало управління сольовою монополією) про надання права використання моршинських солей у лікувальних цілях, та до Намісництва у Львові про зміну назви оздоровниці на "Заклад для лікування мінеральними водами" і стягнення курортного збору. Держскарбниця надала право на видобуток та використання солі, однак Намісництво не схвалило використання гіркої води та її солей для лікування, спираючись на рішення Ради Здоров'я. У ньому Рада постановила, що Моршин не підходить для створення водолікувального курорту через забруднення джерел гірко-солоної води і їхню непридатність ні до внутрішнього вживання, ні до зовнішнього. Однак, Моршин може бути кліматичним курортом для лікування хвороб дихальної системи за дотримання усіх висунутих вимог. Дозволу на стягнення курортного збору не надано, оскільки він потрібен для витрат на об'єкти інфраструктури та розваги, яких в Моршині не було.
У травні 1878 року в Моршині відкривають сезон лікування хвороб дихальної системи, деякі часописи порівнюють лікування там з вищезгаданим пруським курортом Ґерберсдорф, але реклама не спрацювала і за сезон приїхало лише 39 відпочивальників.
Боніфацій виявився заповзятим, тому не опустив рук і вирішив з наступного року все ж узятися за ґрунтовне дослідження тутешніх вод, очищення та облагородження джерел. Для цього він запросив лікаря Броніслава Радзішевського. Першим упорядкували джерело «Маґдалена», наступними були «Боніфацій» та «Броніслава».
1879 року на теренах Моршина знаходять боровину— торфяну грязь з високим вмістом мурашиної кислоти. 22 жовтня того ж року Комісія дає дозвіл на видобуток та збут цього продукту у вигляді сухих пресованих брикетів під назвою «Мурашина боровина з Моршина». Також дозвіл було дано на продаж «Солі моршинської», а назва оздоровниці змінюється на «Заклад сольово-боровиновий». Запуск у продаж припадає на лікувальний сезон 1880 року, тоді головним лікарем був Фредерик Дзіковський— батько Зиґмунта. 1881 року починається виробництво та збут сольово-боровинового лугу та видобуток бромово-сольового лугу з джерела «Маґдалена».
Попри усі спроби популяризувати та розвинути курорт, ситуація не покращувалася. Інший близький друг Штіллера— лікар Альфред Бесядецький, відвідуючи Боніфація, побачив важкий стан справ на новоствореному курорті: воно й не дивно— місцевість віддалена, не густо заселена, недостатньо облагороджена, тож їхати сюди ніхто не спішить. Штіллер поділився в особистій розмові з Бесядецьким, що хоче зробити з курорту щось добре, та не може довести справу до пуття, оскільки не тямить у лікуванні та туризмі. На це Альфред, розуміючи, що курорту потрібне правильне керівництво, попросив Штіллера подарувати Моршин Польському Товариству Галицьких Лікарів.
Передача Моршина Товариству Галицьких Лікарів З 1877 року протомедик Альфред Бесядецький, будучи членом Товариства Галицьких Лікарів, займався опікою вдов та сиріт, що залишилися по медиках. Окрім цього, був він також і одним із особистих лікарів Штіллера.