Нордальбінгія (також Північна Альбінгія; ) — один із чотирьох адміністративних регіонів середньовічного Герцогства Саксонського, поряд з Ангрією, Остфалією та Вестфалією. Назва регіону походить від латинської назви Albis або Alba, річки Ельба і відсилає до області, переважно розташованої біля Нижньої Ельби, сучасний Гольштейн. Розташована в Північній Німеччині, це одне з найдавніших відомих володінь саксів.

Географія Згідно з написаними у 1076 році хроністом Адамом Бременським «Діяннями архієпископів гамбурзької церкви», Нордальбінгія складалася з трьох племінних областей (гау):

Дітмаршену, що простягається вздовж узбережжя Північного моря від гирла річки Ельба до річки Айдер на півночі. Гольштейну, розташованого на річці Штьор, правій притоці Ельби. Штормарн на північному березі Ельби, включно із сучасним районом Гамбурга.

Племена нордальбінгів були в союзі із саксами, що оселилися на землі Хадельн на південь від Ельби. На сході Саксонський рубіж, важкодоступний регіон між Ельбою та сучасним на Балтійському морі, утворював природний кордон із землями Вагрії, заселеними слов'янськими ободритами.

Історія У 772 році правитель франків Карл Великий розпочав саксонські війни для завоювання земель Північно-Німецької низовини. Згідно з «Анналами королівства франків», вестфальський дворянин Відукінд відмовився з'явитися на імперський сейм 777 року в Падерборні та втік через Ельбу до Нордальбінгії (або, можливо, далі до двору данського короля Сігфреда). Навіть після підкорення Відукінда і християнізації у 785 році племена нордальбінгів продовжували чинити опір, доки в битві при Борнхеведі у 798 році об'єднані сили франків та їхніх союзників-ободритів на чолі з князем Дражко не зазнали остаточної поразки. Сакси втратили 4000 осіб, 10 000 сімей саксів були депортовані до інших районів імперії Каролінгів.

Райони на північ від Ельби спочатку були передані ободритам, тоді як Земля Хадельн була безпосередньо включена до складу регіону. Однак невдовзі до Нордальбінгії вторглися данці, і лише втручання сина Карла Великого Карла Юного у 808 році відкинуло їх назад через річку Ейдер. Наступного року імператор наказав звести замок Есесфельд поблизу сучасного Іцехо, і весь регіон був включений до Франкської імперії. Щоб протистояти подальшим вторгненням, очолюваним наступником короля Сігфреда Гудфредом, франки, ймовірно, організували данський похід, що простягався від річки Ейдер до укріплень Даневірке на півночі. Після того, як король Годфред був убитий, його наступник Хеммінг уклав Хайлігенський договір з Карлом Великим у 811 році, після чого Ейдер мав позначати кордон між Данією і Францією. Проте суперечки між обома сторонами тривали понад століття, доки німецький король Генріх I Птахолов остаточно не розгромив данські війська короля Гнупи поблизу Хедебю у 934 році.

Після смерті Карла Великого у 814 році нордальбінгські сакси були помилувані, і їхні землі були повернуті їм від ободритів. Згідно з деякими джерелами, імператор мав намір заснувати єпархію Нордальбінгії на чолі зі священником Херідагом. Цей план було залишено після смерті Херідага, і регіон був переданий єпархіям Бремена і Вердена під час правління імператора Людовика I Благочестивого, коли Ансгар був призначений архієпископом у Гамбурзі в 831 році.

Примітки