«Дискурс про комети» () — брошура, опублікована 1619 року, автором якої був вказаний , хоча насправді це була здебільшого робота Галілео Галілея. У ній Галілей висунув гіпотезу, що комети — це не фізичні тіла, а атмосферні ефекти, подібні до полярного сяйва.

Зацікавленість Галілея кометами 1618 року в Європі спостерігали три комети. Перша з'явилася в жовтні, друга — у середині листопада, а третя, найяскравіша, — наприкінці листопада. Після публікації «Листів про сонячні плями» у 1613 році Галілей фактично припинив займатися телескопічною астрономією й більше не публікував спостережень астрономічних явищ. 1616 року геліоцентризм Коперника офіційно визнали єретичним, і кардинал Белларміно застеріг Галілея не викладати й не захищати ці погляди. Після цього він кілька років не висловлювався з астрономічних питань. Однак писав йому, цікавлячись його думкою про комети 1618 року, як і Леопольд Австрійський та Домініко Бонсі, який зазначав, що придворні математики Людовика XIII хотіли дізнатися його думку про це явище.

Галілей не спостерігав комети, бо восени 1618 року був хворий. Однак він дізнався, що провів чотири лекції про комети, відповідно теолога, математика, філософа та ритора. Математиком був , учень та . Грассі стверджував, що відсутність паралаксу свідчить про те, що комети знаходяться дуже далеко від Землі, і припустив, що вони існують за орбітою Місяця. Незабаром лекцію опублікували в Римі анонімною брошурою під назвою «Про три комети 1618 року» ().

У березні 1619 року Галілей отримав лист від , який попереджав, що деякі особи поза єзуїтським орденом стверджують, що лекція Грассі про комети є остаточним доказом хибності ідей Коперника. Ця загроза Копернику спонукала Галілея особливо жорстко критикувати тихонічну систему, популярну серед єзуїтів.

Галілей отримав копію лекції Грассі й дуже розлютився. У нотатках на полях він залишав образливі написи: «pezzo d'asinaccio» («повна дурниця»), «bufolaccio» («дурень»), «villan poltrone» («підлий ідіот»), «balordone» («недотепа»). Він вирішив відповісти через свого друга Маріо Гвідуччі, який шукав тему для своєї промови у . Гвідуччі прочитав «Дискурс про комети» у Флорентійській академії у травні 1619 року, і вже наступного місяця її опублікувалиMario Biagioli, Galileo Courtier:The Practice of Science in the Culture of Absolutism, University of Chicago Press 1993 pp.62-3.

На публіці Галілей наполягав, що автором «Дискурсу про комети» є Гвідуччі, а не він. Попри це, немає жодних сумнівів, що головним автором був Галілей. Рукопис переважно написаний його почерком, а частини, написані Гвідуччі, були відредаговані та виправлені Галілеєм.

Роль гіпотез у книзі Грассі відповів на «Дискурс про комети» так, ніби Галілей пропонував теорію походження комет, але сам Галілей чітко зазначав, що він цього не робить. Він, як і у своєму чотирма роками раніше, наполягав, що тягар доказу лежить на тих, чиї погляди не збігаються з його власними. Галілей мав намір критично оцінити педантичних мислителів, які вважали, що знайшли остаточну відповідь на складні питання, ігноруючи той факт, що природа може мати багато способів досягти одного й того ж ефекту. Він визнавав, що знає дуже мало про комети. Його метою було викрити тих, хто був переконаний, що вже знає всі відповіді. «Дискурс про комети» не намагається надавати чіткі докази гіпотез Галілея (на відміну від «Листів про сонячні плями» або «Дискурсу про плавучі тіла»), натомість книга зосереджена на аргументах, які підривають твердження Грассі, змушуючи його ретельніше дослідити явище комет і надати переконливіші докази їхньої реальності.

Аргументи Галілея «Дискурс про комети», хоча формально є відповіддю Грассі, насправді заперечує аргументи Тихо. У книзі висунуте положення, що відсутність паралаксу у комет пояснюється не їх великою відстанню від Землі, а тим, що вони є не реальними об'єктами, а радше атмосферними явищами. Галілей (через Гвідуччі) також спростовує твердження Тихо про кругові шляхи комет, стверджуючи, що їхні траєкторії прямі. Він не приховував свого здивування тим, що математики Коледжу (де навчався Гвідуччі) настільки некритично прийняли позиції Тихо, попри слабкість його аргументів. Крім критики Грассі, «Дискурс про комети» також продовжує давню суперечку із Христофом Шейнером про сонячні плями, применшуючи ілюстрації у книзі Шайнера як «погано пофарбовані та недоречно намальовані»Eileen Reeves & Albert Van Helden, (translators) On Sunspots, The University of Chicago Press, 2010 p.320.

Проти класичних авторитетів: «Дискурс про комети» розпочинається оглядом поглядів на комети Арістотеля, Анаксагора, Демокріта, Гіппократа Хіоського і Сенеки Молодшого. Показуючи, як вони суперечать один одному, а іноді й самі собі, Галілей прагнув «виховати певний скептицизм і недовіру до влади догматів, заохотити спостереження й математичний аналіз замість філософських спекуляцій і підкреслити величезні обсяги невідомого порівняно з тим, що люди осягнули як достеменні знання».

Проти припущення, що паралакс вимірює всі видимі об'єкти: Галілей наводить явища, такі як гало, веселки та паргелії, жодне з яких не має паралакса, і, наслідуючи Піфагора, припускає, що комети можуть бути оптичною ілюзією, спричиненою відбиттям світла стовпом пари, який підіймається вертикально.

Проти неправильного розуміння телескопа: Галілей спростовує твердження Грассі, що при спостереженні через телескоп «ближчі об'єкти сильно збільшуються, а далекі — усе менше й менше, пропорційно їх відстані». Він докладно доводить, що це неправда, і закликає вчених Римського коледжу виправити таку серйозну помилку у своєму розумінні.

Проти Тихо: Остання частина «Дискурсу про комети» є нападом на Тихо та його аргументи. Спочатку Галілей вказує на неправдоподібність існування окремої небесної сфери, яка б належала кометам, оскільки вони рухаються в різних напрямках і з різною швидкістю. Далі він на основі видимого руху та швидкості комет аргументує, що вони, швидше за все, рухаються прямими лініями, а не по колу, як пропонував Тихо.

Контрасти у поглядах Галілея У «Дискурсі про комети» Галілей висунув позиції, які відрізнялися від інших його праць.

Гладкість небесних тіл: Стандартна космологія часів Галілея, заснована на фізиці Арістотеля, вважала, що зорі та планети ідеально гладкі. Галілей спростував цей погляд, довівши, що на Місяці є гори й долини, а на Сонці — плями. Проте у «Дискурсі про комети» він аргументував, що, якщо припустити, що небесні сфери досконалі, гладкі та поліровані, Арістотель помилявся, стверджуючи, що комети спричинені тертям у небесних сферах. Грассі вказав на це у своїй відповіді Галілею, «Астрономічні й філософські терези» ().

Обертання планет і атмосферні явища: У «Листах про сонячні плями» Галілей стверджував, що сонячні плями подібні до хмар на Землі і рухаються завдяки обертанню Сонця. Натомість у «Дискурсі про комети» він припустив, що атмосферні умови, які можуть створювати комети як оптичний ефект, є статичними й не рухаються разом із рухом Землі.

Походження комет: Хоча у «Дискурс про комети» Галілей стверджував, що небесне походження комет не є остаточно доведеним, він висловив протилежну думку у серпні 1612 року у своєму «Другому листі про сонячні плями». Там він посилався на теорію Тихо про походження комет, щоб довести, що мінливість у небі не обмежується підмісячним світом: «Немов щоб усунути всі сумніви з наших умів, надходить безліч спостережень, які вчать нас, що комети виникають у небесних сферах». Проте в «Діалозі про дві системи світу» 1632 року Галілей зайняв іншу позицію: «Що стосується комет, я особисто мало переймаюся тим, чи виникають вони нижче чи вище Місяця, і ніколи не надавав великого значення велемовності Тихо».

Арістотелівське мислення: 1611 року Клаудіо Аквавіва, генерал єзуїтів, зобов'язав усіх членів ордену захищати погляди Арістотеля на натурфілософію. У багатьох випадках (наприклад, у «Зоряному віснику» та «Листах про сонячні плями») Галілей виступав проти прийнятої арістотелівської моделі та єзуїтів, які її захищали. Проте у «Дискурсі про комети» Галілей захищав погляд, який не суперечив основним засадам арістотелівської космології, тоді як Грассі фактично відійшов від строго арістотелівського підходу і прийняв систему Тихо Браге. Галілей застосував цю лінію аргументації, щоб підкреслити слабкі сторони системи Тихо як альтернативи моделі Птолемея.

Продовження суперечки Орден єзуїтів, до якого належав Грассі, обурився через висловлення поглядів Галілея у «Дискурс про комети». Памфлет став однією з головних причин відчуження єзуїтів від Галілея, які раніше загалом підтримували його ідеї, попри його критику Христофа Шейнера.

Поки Гвідуччі та Галілей працювали над «Дискурсом про комети», у Мілані з'явився другий анонімний єзуїтський памфлет — «Небесні збори, знову скликані на Парнасі з приводу нової комети» (). Цей памфлет відстоював нову тихонічну модель всесвіту й критикував традиційну космологію Арістотеля. Гвідуччі й Галілей також підготували відповідь, яка викладала аргументи на користь геліоцентричної моделі. Дискусія тривала, коли пізніше у 1619 році в Перуджі Грассі опублікував відповідь на «Дискурс про комети» у «Астрономічні й філософські терези» () під псевдонімом Лотаріо Сарсі Сігенсано. Ця робота відкидала Гвідуччі як простого «копіювальника» Галілея та прямо атакувала ідеї Галілея. Коли Академія дей-Лінчеї розглядала, який тон повинна мати відповідь Галілея, Гвідуччі безпосередньо відповів Грассі навесні 1620 року. Відповідь формально була адресована іншому єзуїтові, отцю Таркініо Галлуцці, його давньому вчителю риторики. Гвідуччі спростував різні аргументи Грассі проти Галілея, описавши деякі експерименти Грассі як «повні помилок і не без натяку на шахрайство». Він завершив спробою узгодити емпіричні дані з теологічними аргументами, але твердо наголошував на пріоритеті даних, отриманих спостереженнями. Галілей був дуже задоволений зусиллями Гвідуччі, висунувши його у члени Академії Лінчеї у травні 1621 року (хоча він фактично став членом лише 1625 року).

Остаточною відповіддю Галілея у суперечці з Грассі став «Пробірник», якого він опублікував у 1623 році. Грассі відповів у 1626 році працею «Співвідношення ваг терезів і симбели» (), яка зосереджувалася на доктринальних питаннях, а не на наукових. Перемігши Грассі у важливих для себе пунктах, Галілей не став публікувати інших праць на цю тему.

Посилання

Orazio Grassi's De Tribus Cometis Anni MDCXVIII (Rome, 1618) Guiducci & Galilei's Discorso delle Comete (Florence, 1619) Orazio Grassi's Libra Astronomica ac Philosophica (Perugia, 1619) Guiducci's Lettera al m.r.p. Tarquinio Galluzzi della Compagnia di Giesù (Florence 1620)

Примітки