Аленке́р (; ) — муніципалітет і містечко в Португалії, в окрузі Лісабон. Розташований у західній частині країни, на теренах історичної португальської провінції Ештремадура. Належить до Лісабонського патріархату Католицької церкви в Португалії. Права міського самоврядування має з 1212 року. Поділяється на 11 парафій. За адміністративним поділом, чинним до 1976 року, був складовою провінції Ештремадура. Площа муніципалітету — , населення муніципалітету — 43267 ос. (2011); густота населення — . Патрон — Діва Марія. Святковий день муніципалітету — 1-й четвер після Вознесіння. Поштовий індекс — 2580. Код місцевої адміністративної одиниці — 1101. Складова статистичного регіону Центр.

Назва Аленке́р () — сучасна назва, що походить з доби свевів, від германського Alan kerk, «аланська церква»Hans Gadow. In Northern Spain. 1897 p. 320Ivo Xavier Fernándes. Topónimos e gentílicos, Volume 1, 1941, p. 144., або «аланський замок»Fernando Luso Soares. A vila de Alenquer: ensaio historiográfico. 1941. p. 10, 12-13..

Географія Аленкер розташований на заході Португалії, в центрі округу Лісабон.

Аленкер межує на півночі з муніципалітетом Кадавал, на сході — з муніципалітетом Азамбужа, на півдні — з муніципалітетом Віла-Франка-де-Шира і Арруда-душ-Вінюш, на південному заході — з муніципалітетом Собрал-де-Монте-Аграсу, на заході — з муніципалітетом Торреш-Ведраш.

Історія У середині XII століття його завоював португальський король Афонсу І.

1211 року, за заповітом португальського короля Саншу І, замок і округа Аленкера перейшли до його доньки Санші. Разом із сестрами вона вела війну з братом і новим королем Афонсу ІІ, що прагнув повернути Аленкер до королівського домену. Міжусобна війна припинилася 1216 року за посередництва римського папи Іннокентія ІІІ; Санша передала володіння королю за грошову компенсацію, а замок — Ордену тамплієрів. Після смерті Афонсу ІІ в 1223 році вона добилася від короля Саншу ІІ повернення доходу з Аленкера та особистого щорічного утримання.

1212 року, в ході міжусобної війни, португальська інфанта Санша надала Аленкеру форал, яким визнала за поселенням статус містечка та муніципальні самоврядні права.

Деякі історики припускають, що саме Аленкер є батьківщиною найвідомішого португальського поета Луїша Камоенша.

Населення Кількість мешканцівInstituto Nacional de Estatística (Recenseamentos Gerais da População) 1864 1878 1890 1900 1911 1920 1930 1940 1950 1960 1970 1981 1991 2001 2011 17 443 19 764 22 976 24 774 26 340 27 168 30 015 32 597 34 477 34 998 32 586 34 575 34 098 39 180 43 267

Парафії

Абрігада Алдейя-Галега-да-Мерсеана Алдейя-Гавіня Вентоза Віла-Верде-душ-Франкуш Кабанаш-де-Торреш Кадафайш Карнота Каррегаду Мека Олялву Ота Перейру-де-Палякана Санту-Ештеван Тріана Рібафрія

Економіка, побут, транспорт Економіка району представлена сільським господарством, харчовою промисловістю, торгівлею, транспортом, будівництвом. Поблизу Оти розташована база військово-повітряних сил, на місці якої планувалось будівництво сучасного міжнародного аеропорту столиці, але 10 січня 2008 року португальським прем'єром було оголошено рішення про перенесення такого до АлкошетеJosé Sócrates anuncia construção do novo aeroporto em Alcochete .

Серед архітектурних пам'яток відзначають фортецю епохи Середньовіччя ()Фортеця Аленкера на вебсторінці Португальського Інституту Архітектурної Спадщини , монастир Св. Франциска (), декілька багатовікових церков як у селищі так і на території муніципалітету.

Аленкер як і муніципалітет в цілому має добре розвинуту транспортну мережу, з'єднаний з Лісабоном платними швидкісними автомагістралями А-1 та А-10.

Персоналії Даміан де Гойш (1502—1574) — гуманіст, історик, голова Королівського архіву.

Галерея

Примітки

Джерела Alemquer

Hermenegildo Fernandes. D. Sancho II: Tragédia. Lisboa: Círculo de Leitores, 2006. ISBN 9789727599844

Посилання

Офіційний сайт