Джузеппе Мільярі (; 1822, Феррара, Папська держава — 1897, Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія) — італійський сценограф і художник.
Біографія
Син декоратора й сценографа Франческо, він був учнем свого батька та співпрацював із ним, особливо над основними настінними розписами, виконаними у Феррарі в першій половині XIX століття. У молодості приєднався до рухів Рісорджименто; будучи заарештованим у 1849 році , був доставлений до Болоньї та ув'язнений разом з .
У серпні 1851 року, коли він разом із сином та іншими художниками працював над оздобленням , його батько раптово помер, і Джузеппе перебрав на себе керівництво батьківською майстернею. Уже в листопаді того ж року він перебував у Фабріано, щоб намалювати театральну завісу для театру Камуріо, який через кілька років був знищений пожежею. У 1854 році він представив краєвид на колективній виставці, організованій у . Згодом присвятив себе оздобленню розкішних палаців Феррари та стель кількох церков. Його найзначнішою роботою є оздоблення Зали гербів у Естенському замку, виконане у 1857 році разом із Челестіно Томмазі.
Разом з останнім він створив асоціацію, яка зобов'язувалася надати «п'ятдесят картин розміром 80 × 60 см, що зображають цивільну архітектуру, сільські краєвиди, пейзажі та інші подібні сюжети», які мали розігруватися серед членів у своєрідній лотереї. Про результати діяльності цієї асоціації нічого не відомо, однак дві картини Мільярі, що зберігаються в , якраз є краєвидами такого формату. Ще одна його робота зберігається в музеї Польді-Пеццолі у Мілані: це малюнок із зображенням собору Феррари з втручаннями та доповненнями, які можуть свідчити про проєкт його реконструкції.
Незважаючи на діяльність живописця, Мільярі залишається більш відомим у театральній сфері: з 1866 року він був декоратором і сценографом міського театру в Бондено, а в 1873 році створив розписану театральну завісу для арени Този-Боргі у Феррарі (пізніше — театр Верді). Як сценограф він працював для театрів у Болоньї та Ровіго, а також був декоратором міського театру в Камерино. До 1880 року відносять створення сценічного ескізу для опери Амбруаза ТомиAcquisita un'opera dell'artista Migliari, in Il Resto del Carlino, 30 dicembre 2022.
Саме завдяки цій діяльності його запросили працювати до Національного театру Одеси, збудованого в необароковому стилі двома віденськими архітекторами та відкритого у 1887 роціLucio Scardino, Su un artista ferrarese in Ucraina: Giuseppe Migliari (1822—1897), in Ferrariæ Decus nº 36, novembre 2024, pp. 123—130.. Тут він залишався разом із сином Адольфо, якого сам навчав живопису, однак тривале перебування, ймовірно, спричинило низку фінансових труднощів, про що свідчить той факт, що у 1894 році Джузеппе Мільярі звернувся до провінційної адміністрації Феррари з проханням про фінансову допомогу, яка дозволила б йому повернутися на батьківщину. Однак прохання було проігнороване, і художник помер в Україні через три рокиNecrologio, in Gazzetta Ferrarese, 17 settembre 1897.
Примітки
Бібліографія
Claudio Savonuzzi, Ottocento Ferrarese, Silvana Editoriale, Milano, 1971 Antonio P. Torresi, Musica dipinta. Le scenografie di Francesco Migliari per il Teatro Comunale, in La Pianura, n. 2, 2004 Lucio Scardino, Album pomposiano, Liberty House, Ferrara, 2013 Galeazzo Giuliani, Dizionario biografico dei pittori, miniatori e incisori attivi a Ferrara dal XIV al XX secolo, Ferrara, 2019. ISBN 9791220055338