Зруйнування поселення Бич — легенда про знищення давнього укріпленого поселення Бич (неподалік сучасного Дрогобича) під час набігу кочовиків на чолі з ханом Шолудивим Буняком. Легенда є основою для концепції 900-річчя Дрогобича.
Легенда У передгір’ї Карпат з давніх давен проживало плем’я Велетів (також Вовків), які будували замчища, послуговуючись підтримкою злих духів. Їхнє панування перервали загони татар на чолі зі звіроподібним, але розумним Шолудивим Буняком. На шляху ординців було місто Бич, збудоване над річкою Тисменицею, неподалік Тустанович. Мешканці Бича мужньо і вміло боронили свій град, однак місто таки впало в результаті застосованих хитрощів: татари відступили, взявши як невеликий викуп по одному голубу від кожної родини, а потім випустили птахів з тліючими тряпками, які повернулися під солом’яні домівки. Унаслідок пожежі місто жорстоко пограбували і вимордували. Шолудивий Буняк осів неподалік у яру над солоним потоком, осадивши своїх невільників, яким, проте, дозволив збудуватися. У такий спосіб і постав Другий Бич, чи Дрогобич. Потому Буняк заредизував в Урицькому замку, відбудувавши його і зміцнивши вежами зі стрільницями. Награбовані скарби він переховував у підземеллях фортеці, марнуючи життя в бенкетах, забавах і танцях. Дрогобичани не марнували часу і жили заможно, збудувавши зручні будинки, займаючись варінням солі, яку видобували з-під землі, а також ткали препишні тканини, продаючи їх у далекі краї.
Історія Вперше легенду про зруйнування поселення Бич записав Іван Вагилевич у 1843 році. Згодом, у 1935 році, Мсцівуєвський зафіксував розширену версію легенди. На її основі в 1936–1937 роках Фелікс Ляхович створив кілька ілюстрацій за мотивами переказу.
У 1980-х роках легенда стала основою для концепції 900-річчя Дрогобича.
Примітки