«Поліптих Мізерікордії» () — робота П'єро делла Франческа, виконана у змішаній техніці (олія, темпера та золотий фон) на панелі (273 × 330 см), створена між 1445 і 1462 роками, що зберігається в Міському музеї Сансеполькро в місті Сансеполькро, регіон Тоскана, Італія. Ця картина є однією з найдавніших робіт італійського художника епохи Відродження П'єро делла Франческа, який народився в цьому місті. Центральна панель виконана з поширеним мотивом Діви Милосердя або Мадонни делла Мізерікордії.

Історія До 1442 року після кількох подорожей П'єро повернувся до Борго-Сансеполькро, свого рідного міста, де був одним із «народних радників» у міській раді. У 1445 році Братство милосердя (Compagnia della Misericordia) з Борго-Сансеполькро замовило поліптих у П'єро делла Франческа, уродженця цього міста. Відповідно до тогочасних смаків, вівтар мав бути виконаний коштовними фарбами та мати золоте тло. П'єро не дотримався встановленого контрактом трирічного терміну, оскільки був зайнятий роботою над багатьма іншими проєктами. Поліптих було завершено лише через сімнадцять років, у 1462-му. Деякі документи свідчать про те, що більша частина роботи була виконана після 1459 року. Присутність «Святого Бернардино Сієнського» з німбом є важливим терміном post quem, оскільки він був проголошений святим 1450 року.

У XVII столітті поліптих був розібраний, втративши свою оригінальну раму; проте панелі вдалося врятувати від втрати. Пізніше його було перенесено до церкви Сан-Рокко, а з 1901 року він зберігається в міській художній галереї.

Опис

Сансеполькро було невеликим містечком, де художнє мислення аж ніяк не було авангарднимІншої думки дотримується Джеймс Р. Бенкер, який у численних дослідженнях підкреслив як високий демографічний рівень, так і жвавий культурний світ Сансеполькро XV століття. З цього приводу див. принаймні: J. K. BANKER, Piero della Francesca's friend and translator: maestro Matteo di ser Paolo d'Anghiari, in «Rivista d'arte. Studi documentari per la storia delle arti in Toscana», XLVI [serie IV, VIII], 1992, pp. 331-340; J. K. BANKER, A legal and humanistic library in Borgo San Sepolcro in the middle of the fifteenth century, in «Rinascimento», serie II, 32, 1993, pp. 163-191; J. K. BANKER, La vita culturale a Sansepolcro nel Quattrocento, in La nostra storia. Lezioni sulla storia di Sansepolcro, I. Antichità e Medioevo, a cura di A. Czortek, Sansepolcro 2010, pp. 331-353; J. K. BANKER, Le biblioteche di Sansepolcro nel 1400, in L'Umanesimo nell'Alta Valtiberina. Arte, letteratura, matematiche, vita civile. Atti del convegno (Sansepolcro – Città di Castello 2014), a cura di A. Czortek – M. Martelli, Sansepolcro 2015, pp. 93-102; J. K. BANKER, Il giovane Piero della Francesca e la cultura della sua terra, Firenze 2015., тому замовлення художнику було традиційним: композиція з декількома розділами, позначеними арками рами, і масивне використання дорогих кольорів, таких як золото на тлі. Незважаючи на ці обмеження, П'єро вдалося створити дуже сучасний твір, використовуючи такі прийоми, як просторове поєднання на одній головній панелі Мадонни Милосердя і чотирьох святих, біля ніг яких простягається єдина мармурова сходинка, а також деталі, такі як одяг віруючих, що стоять на колінах, які виступають у сусідніх сегментах. Можливо, в компоновці П'єро близько наслідував поліптик Мазаччо в Пізі.

Було помічено, як фігури відсилають до «ґрунтовності» робіт Мазаччо, занурених у колір, якого навчав Доменіко Венеціано, та оточуючих жест Мадонни, «виліпленої» з перспективи, вивченої з робіт Філіппо Брунеллескі.

Поліптих складається з 23 панелей (п'ять великих, п'ять у верхній частині, п'ять у нижній частині і чотири відділення на кожному стовпчику, з яких нижнє займає просто герб братства), частково виконаних руками помічників.

Діва Милосердя Головна центральна панель із зображенням Мадонни делла Мізерікордія зображує милосердний захисний жест Мадонни, яка огортає своїх послідовників своїм плащем. У центрі знаходиться Діва Милосердя, зображення Богородиці, яка розгортає плащ, щоб надати притулок і захист людям, які її шанують. Це зображення походить від середньовічного звичаю «захисту плащем», який високопоставлені шляхетні дами могли надавати переслідуваним і нужденним. Віруючі є ієрархічно меншими і розташовані півколами, по чотири з кожного боку (чоловіки ліворуч, жінки праворуч), залишаючи ідеальне місце в центрі для спостерігача. Серед них можна побачити ченця в каптурі, багатого нотабіля, одягненого в червоне, і, згідно з давньою і правдоподібною традицією, чоловік, що стоїть обличчям до глядача поруч з мантією Марії, є автопортретом художника.

Мадонна спирається на темну основу, орієнтовану на перспективу, привертаючи увагу до центральної фігури. Інтерес П'єро до геометрії очевидний у скупченні правильних форм, таких як циліндричний плащ, усічений конус німб і корона Діви Марії, а також овальні форми облич. Пояс Марії зав'язаний вузлом, утворюючи хрест.

П'єро вирішує складність роботи з плоским суцільним позолоченим фоном, замовленим меценатами, розміщуючи членів братства (які замовили вівтар) на колінах у реалістичному тривимірному просторі, створеному мантією Мадонни, просторі, що нагадує апсиду церкви. Примітно, що Мадонна все ще зображена більшою за розміром, ніж людські фігури, що є традицією середньовічного живопису. Однак повністю тривимірне зображення фігури, натхненне Мазаччо, та перспективне дослідження, натхненне Брунеллескі, явно належать до епохи Відродження.

Інші панелі

Дві найстаріші панелі, ліворуч від головної панелі, зображують Святого Себастьяна та Івана Хрестителя. Панель Святого Себастьяна демонструє тісний зв'язок з оголеними портретами Мазаччо, яких П'єро міг бачити під час одного з перших візитів до Флоренції. П'єро пізніше намалював зовнішні панелі тимпана, включаючи Розп'яття у верхній центральній частині, Святого Бенедикта, Ангела, Мадонну Благовіщення та Святого Франциска з боків. Ближче до 1450 року він завершив фігури Святого Андрія та Святого Бернардино. Предели з п'ятьма сценами з життя Ісуса були здебільшого виконані помічниками.

З іконографічної точки зору зазначається, що присутність Себастьяна пов'язана із захистом від епідемій, а отже, і від численних братств; з раннього Відродження святого переважно зображували оголеним та пронизаним стрілами, що давало художникам можливість застосувати на практиці свої дослідження анатомії. Іван, захисник Флоренції та захисник хвороб горла, зображений без звичайного хутра у жесті проповідника, який вказує на Діву Марію: деякіНаприклад, Гвідо Тіглер. пов'язують цю позу з цитатою з картини Гіберті «Святий Матвій в Орсанмікеле», яка також присутня, наприклад, на картині Івана Хрестителя Лоренцо МонакоУ каплиці Бартоліні Сальїмбені.. Бернардіно, чия присутність є підґрунтям для датування панелі, зображений з виснаженим обличчям, натхненним посмертним портретом сієнського художника П'єтро ді Джованні д'Амброджо, виконаним 1444 року.

У другому регістрі в центрі зображено Розп'яття, а по боках — Святого Ромуальда, Ангела-вісника, Діви Марії та Святого Франциска. Розп'яття — це картина, в якій найбільш помітна залежність від Мазаччо, з Христом, зображеним у ракурсі, оптимізованому для огляду знизу, що покращує експериментальну, але дещо незграбну спробу Мазаччо в Неаполі. Жести Діви Марії та Іоанна, що стоять по боках хреста, широкі та драматично виразні, що нагадує пафос аналогічної картини Мазаччо.

Збереглися також розписні смуги бічних стовпів із зображеннями шести святих і двох гербів Братства Милосердя, ймовірно, роботи невідомого учня; п'ять табличок складають пределу (Молитва в саду, Бичування, Зняття з хреста, Не торкайся мене і Марія біля гробу), які приписуються камальдульському художнику Джуліано Амідеї і, можливо, належать до іншого поліптику. Однак велике значення, яке надається Зняттю з хреста, розміщеному в центрі у більшому форматі, пов'язане з діяльністю братства у похованні померлих.

Пределла Поліптиха Милосердя

Див. також

Діва Милосердя

Примітки

Бібліографія

Pietro Allegretti, Piero della Francesca, Milano 2003 Birgit Laskowski, Piero della Francesca, collana Maestri dell'arte italiana, Gribaudo, Milano 2007. ISBN 978-3-8331-3757-0