Вільгельм фрайгер фон Лебцельтерн (; 7 березня 1787, Чернівці, Королівство Галичини та Володимирії, Габсбурзька монархія — 18 березня 1869, Відень, Австро-Угорщина) — цісарсько-королівський австрійський фельдцойгмайстер і таємний радник.
Біографія
Він походив з офіцерської родини та здобув військову освіту у цісарсько-королівській інженерній академії у Відні. У 1805 році він вступив до і відразу отримав завдання привести фортецю Терезієнштадт у стан оборонної готовності. Після цього були інші проєкти будівництва фортець в Еннсі та Маутгаузені. У 1809 році він потрапив у французький полон. У 1815 році як гауптман брав участь у кампанії в П'ємонті та Ломбардії. У 1821 році відзначився під час походу проти Неаполя. Отримавши звання майора в 1831 році, він був призначений вихователем синів ерцгерцога Карла у Відні в 1832 році. Як голова двору ерцгерцога Фрідріха, він дослужився до звання полковника та супроводжував молодого ерцгерцога до Венеції в 1837 році, а також у поході до Сирії та подорожах до Алжиру, Португалії та Англії.
Офіцер був нагороджений орденом Залізної корони 2-го класу (1840) та титулом таємного радникаMilitär-Schematismus des österreichischen Kaiserthums. k. k. Hof- und Staatsdruckerei, Wien 1867, S. 139., і тому 16 березня 1842 року був зведений у баронський станGothaisches genealogisches Taschenbuch der freiherrlichen Häuser auf das Jahr 1861. Band 17, Verlag Justus Perthes, Gotha 1867, S. 521..
30 жовтня 1844 року він став генерал-майором і на цій посаді у 1848 році був призначений директором Академії Вінер-Нойштадт, а вже 27 січня 1849 року був підвищений до фельдмаршал-лейтенанта та у 1851 році став віцепрезидентом крайового військового суду у Відні.
29 березня 1865 року за власним бажанням був відправлений у відставку, із присвоєнням звання фельдцойгмайстера; крім того, імператор відзначив його за більш ніж 60-річну зразкову службу орденом Залізної корони 1-го класу з (KD.) 2-го класуAntonio Schmidt-Brentano: Die k. k. bzw. k. u. k. Generalität 1816—1918. Österreichisches Staatsarchiv, 1907, S. 102..
Нагороди (вибірково)
Орден Червоного орла III класу (до 1850) Командор ордена «За заслуги, святого Михаїла» Командор I класу Великогерцогського Гессенського ордена Людвіга Почесний лицар Великогерцогського Ольденбурзького домашнього і заслугового ордена герцога Петра Фрідріха Людвіга (до 1850) Імператорський російський орден Святого Станіслава I класу (1846) Командор Королівського британського ордена Лазні* Великий хрест за військові заслуги (1834) Великий хрест Великий хрест Командор ордена Святого Григорія (до 1850) Османський орден Меджидіє та Hof- und Staats-Handbuch des Kaiserthums Österreich. 1. Teil, k. k. Hof- und Staats-Aerarial-Druckerey, Wien, März 1848, S. 314.Militär-Schematismus des österreichischen Kaiserthums. k. k. Hof- und Staatsdruckerei, Wien 1850, S. 256.
Герб
1718: Щит розділений діагональною срібною планкою, на якій зображено трьох бджіл природного кольору, що стоять одна під одною: праворуч (внизу) у чорному полі зображений звернений вправо, коронований, двохвостий золотий лев, який тримає в передніх лапах срібний кубічний камінь; ліворуч (угорі) з блакитних хмар червоним кольором зображена вільно ширяюча біла рука, звернена праворуч, яка тримає розгорнуту книгу, права сторона якої позначена літерою V, ліва — L (Vitae liber). Над щитом — два короновані шоломи. З правого шолома постає рука з лівої частини щита з описаною книгою в руці, розташована між розкритими орлиними крилами, праве крило поперечно поділене на чорне і золоте, ліве — на червоне і срібне, а з лівого шолома виростає лев правої половини щита з кубічним каменем. Мантія правого шолома червона зі сріблом, а лівого шолома — чорна із золотомErnst Heinrich Kneschke: Die Wappen der deutschen freiherrlichen und adeligen Familien. 4. Band, Verlag T. O. Weigel, Leipzig 1857, S. 251..
1842: Герб молодшої гілки баронської лінії містить сімейний герб: балку з бджолами, руку з книгою та лева із кубічним каменем. На щиті спочиває баронська корона. Шолом і клейноди такі самі, як у старшої гілки, з тією різницею, що з третього шолома замість барана здіймається фортецева вежа з трьома прапорами — австрійським чорно-жовтим, турецьким із кінським хвостом та англійським — на згадку про взяття Сайди. Щитотримачі — два золоті леви, що стоять вертикально і звернені один до одного.
Примітки
Література
Militär-Schematismus des österreichischen Kaiserthums. Wien 1836, S. 184. Militär-Schematismus des österreichischen Kaiserthums. Wien 1846, S. 50.
Antonio Schmidt-Brentano: Die k. k. bzw. k. u. k. Generalität 1816—1918. Österreichisches Staatsarchiv, 1907.