Ганс-Йоахім Беме (; 10 січня 1909, Магдебург — 31 травня 1968, Карлсруе) — німецький правник, працівник СД, штандартенфюрер СС.

Біографія Беме народився в Магдебурзі, син директора середньої школи, вивчав право в університетах Галле та Ростока з 1928 року. У лютому 1932 року він склав перший державний юридичний іспит, а в листопаді 1936 року — другий. Оскільки його оцінка на іспиті була лише «достатньою», він не зміг одразу знайти роботу на державній службі.

1 травня 1933 року він вступив у НСДАП (номер членства 2 316 680).Bundesarchiv R 9361-IX KARTEI/3520883 1 листопада 1933 року він став членом загальних СС (посвідчення №151 121). У 1937 році він залишив протестантську церкву. Після повторного звернення до прусського міністерства внутрішніх справ, у жовтні 1938 року його направили на навчання до гестапо в Кілі. Він працював там до жовтня 1940 року та отримав підвищення до урядового асесора та гауптштурмфюрера СС.

З жовтня 1940 року Беме був призначений урядовим радником, штурмбанфюрером СС та начальником управління державної поліції в Тільзіті. Відразу після початку Німецько-радянської війни Беме відіграв провідну роль у різанині в Гаргждаї (Гардсені), для якої була створена айнзацкоманда «Тільзіт». 24 червня 1941 року поблизу цього прикордонного міста було розстріляно 201 переважно єврейського мешканця. Згідно з пізнішими свідченнями Беме в суді, це було здійснено за наказом командира айнзацгрупи А Шталекера та Головного управління імперської безпеки (РЗГА) 22 червня 1941 року. Однак, згідно зі звітом управління державної поліції Тільзіта від 1 липня 1941 року, Шталекер «заявив про свою принципову згоду на операції з очищення поблизу німецького кордону» 24 червня. Згодом Беме очолив айнзацкоманду «Тільзіт», яка, за його словами, до жовтня 1941 року вбила близько 6000 людей у ​​німецько-литовському прикордонному районі.

З жовтня 1943 року він став командиром поліції безпеки та СД у Рівному, а пізніше в Житомирі. У травні 1944 року він прийняв командування айнзацкомандою 3. На рубежі 1944/45 років його перевели до РЗГА у Берліні.

Після війни Беме переїхав до Райнсторфа в районі Люнебурга, де працював сільськогосподарським робітником і видавав себе за солдата, який втік з полону. Він залишався там до завершення грошової реформи. З жовтня 1948 по 1951 рік він працював податковим консультантом у Карлсруе, а з 1 січня 1952 року до арешту — юристом з питань бізнесу в будівельному товаристві «Баденія» в Карлсруе.

У своїй заяві про денацифікацію від 30 вересня 1948 року він неправдиво стверджував, що має докторський ступінь з права, приховував своє колишнє членство в НСДАП), свою роботу на гестапо та надавав іншу неправдиву інформацію. В результаті, 30 жовтня 1948 року суд денацифікації Карлсруе класифікував його як «непідлеглого закону». У грудні 1950 року Беме одружився в Карлсруе, знову ж таки неправдиво стверджуючи, що має докторський ступінь.

23 серпня 1956 року Беме було заарештовано. Відразу після арешту він спробував вистрибнути з вікна коридору адміністративної будівлі, де працював у Карлсруе. У процесі над айнзацгрупами в Ульмі він був головним обвинуваченим і отримав п'ятнадцятирічний термін ув'язнення за пособництво у вбивстві у 3907 випадках. Він був звільнений з в'язниці у травні 1968 року після перенесеного інфаркту міокарда та помер у лікарні Карлсруе наприкінці того ж місяця.Sabrina Müller: Die Mörder sind unter uns: Der Ulmer Einsatzgruppenprozess 1958. Hrsg.: Haus der Geschichte Baden-Württemberg und Stadthaus Ulm. Haus der Geschichte Baden-Württemberg, Stuttgart 2008, ISBN 978-3-933726-27-8, S. 71.

Примітки

Література

Michael Wildt: Generation der Unbedingten – Das Führungskorps des Reichssicherheitshauptamtes. Hamburger Edition, Hamburg 2003, ISBN 3-930908-75-1. Helmut Krausnick, Hans-Heinrich Wilhelm: Die Truppe des Weltanschauungskrieges. Die Einsatzgruppen der Sicherheitspolizei und des SD 1938–1942. Deutsche Verlags-Anstalt, Stuttgart 1981, ISBN 3-421-01987-8. Ernst Klee: Das Personenlexikon zum Dritten Reich. Frankfurt am Main 2003, ISBN 3-10-039309-0.

Посилання

Ulmer Einsatzgruppenprozess/Personalakte Böhm Michael Hänel ARD/kontraste 15. August 1994