Друга битва при Булл-Рані або Друга битва при Манассасі — одна з битв Громадянської війни в США, яка стала кульмінацією Північновірджинської кампанії 1862 року. Відбулася 28-30 серпня 1862 року на тому самому місці, де за рік до того у Першій битві при Булл-Рані федеральна армія зазнала поразки від конфедератів. Битва закінчилася повним розгромом Вірджинської армії Союзу генерала Поупа і привела до вторгнення конфедератів генерала Лі у Меріленд (Мерілендська кампанія).

Передумови битви Навесні 1862 року Потомацька армія Союзу генерала Джорджа Макклеллана висадилася на півострові річки Йорк і почала наступ у напрямку столиці КША Річмонда. Через повільність і прорахунки Макклеллана кампанія на Півострові закінчилася для федералів невдачею. У Семиденній битві Північновірджинська армія конфедератів, яку очолив Роберт Едвард Лі, відкинула війська Союзу від Річмонда.

Влітку 1862 року президент США Авраам Лінкольн наказав сформувати Вірджинську армію під командуванням генерала Джона Поупа. Вона мала захищати Вашингтон від можливого удару конфедератів, а також відтягнути на себе частину сил противника щоб полегшити становище Макклеллана. У липні 1862 року Поуп розпочав наступ у напрямку залізничної станції Гордонсвілл.

Командувач Північновірджинської армії генерал Роберт Едвард Лі правильно оцінив стратегічну ситуацію і передбачив дії противника. Він правильно вважав що армія Макклеллана вже не є загрозою для Річмонда і що її командувач не буде йти назустріч Поупу. Тому Лі ризикнув і розділив свої сили. Корпус генерала Джексона він відправив проти Поупа, в сам з корпусом Лонгстріта і кавалерією Стюарта зосередився у Річмонді проти Макклеллана. На початку серпня Лі відправив Джексону на підмогу 12 тисяч бійців генерала Емброуза Хілла.

3 серпня 1862 року головнокомандувач армії Союзу генерал Галлек наказав Макклеллану евакуювати Потомацьку армію з півострова і відправитися на допомогу Поупу. Макклеллан саботував цей наказ і лише 14 серпня почав евакуацію армії.

9 серпня 1862 року у битві біля Кедрової гори Джексон розбив передовий корпус генерала Бенкса з армії Поупа. 13 серпня на допомогу Джексону Лі відправив корпус Лонгстріта. З 22 по 25 серпня дві армії вели бої на річці Раппаханок. Через дощі річка вийшла з берегів і тому у конфередератів виникли проблеми з переправою. Тимчасом на допомогу Поупу почали приходити підкріплення з Потомацької армії. Лі прийняв рішення відправити Джексона і Стюарта у фланговий маневр щоб обійти армію Поупа і змусити його залишити вигідну оборонну позицію. Таким чином війська Союзу опинилися б вразливими під час маршу і могли потрапити під удар конфедератів.

Увечері 26 серпня корпус Джексона обійшов правий флаг федералів, перерізав залізницю Оранж-Александрія і 27 серпня атакував залізничну станцію Манассас. Поуп наказав своїй армії знятися з позицій на Раппаханоку і атакувати та знищити Джексона. В результаті обидві армії вийшли на старе поле Першої битви при Булл-Рані. В ніч з 27 на 28 серпня Джексон зайняв вигідну оборонну позицію за незавершеною залізничною колією нижче Стоуні-Рідж.

Сили сторін Вірджинська армія генерала Поупа налічувала 51 тисячу чоловік і склалася з 1-го (командир генерал-майор Франц Зігель), 2-го (командир генерал-майор Натаніель Бенкс) і 3-го (командир генерал-майор Ірвін Макдауелл) корпусів. В ході битви завдяки підкріпленням з Потомацької армії чисельність армії Союзу зросла до 77 тисяч чоловік.

Північновірджинська армія генерала Лі налічувала близько 55 тисяч чоловік, розділених на два «крила». Праве «крило» Джеймса Лонгстріта мало 5 піхотних дивізій. Ліве «крило» Томаса Джексона мало 3 піхотні і 1 кавалерійську дивізії. На початку битви армії Поупа протистояли лише частини Джексона.

Битва

28 серпня

Друга битва при Булл-Рані розпочалася 28 серпня 1862 року. Генерал Джексон помітив рух колони федеральної дивізії генерала Кінга по дорозі Воррентон-Тернпайк біля ферми Джона Браунера. Дивізія рухалася на з'єднання з основними силами армії Поупа у Сентервіллі. Однак, самого генерала Кінга не було в дивізії, оскільки в нього стався напад епілепсії.

Джексон знав що Лонгстріт вже недалеко і скоро прийде йому на допомогу. Генерал боявся що Поуп відведе свою армію на північ і з'єднається з армією Макклеллана. Тому Джексон прийняв рішення атакувати противника і за будь-яку ціну не дати Поупу з'єднатися з Макклелланом.

О 18.30 Джексон наказав обстріляти з гармат федеральну дивізію генерала Кінга. Першою під артилерійський обстріл потрапила федеральна бригада генерала Джона Гіббона. Гіббон мав від Поупа недостовірну інформацію про те що Джексон начебто перебуває у Сентервіллі і тому вважав що його обстріляла кінна артилерія з кавалерійської дивізії Стюарта. Гіббон кинув в атаку проти конфедератів досвідчений 2-й Вісконсинський полк. Спершу цей полк зміг просунутися вперед, але потім його у правий фланг вдарила легендарна конфедератів на бригада Стоунволл. У відповідь Гіббон кинув в атаку 19-й Індіанський полк. Бій тільки розрозстався: Джексон увів у бій три полки з Джорджії, в Гіббон — 6-й і 7-й Вісконсинські полки. Потім на допомогу Гіббону прийшла бригада генерала Даблдея. Бій тривав до 21.00 і закінчився відступом федералів. У цьому бою Союз втратив більше 1150 вояків, в Конфедерація — 1250. Генерал КША Річард Юелл отримав важке поранення в ногу, що привело до її ампутації.

Попри відчутні втрати Джексон виконав своє завдання. Своїми діями він скував армію Поупа і тепер федеральний командувач замість з'єднання з Макклелланом вирішив за будь-яку ціну розбити конфедератів. Поуп вважав що бій 28 серпня стався під час відходу Джексона з Сентервілла і що федерали легко зможуть його розбити. Він наказав своїй армії 29 серпня атакувати Джексона. Однак, Поуп не знав де знаходяться його власні сили і де конкретно розташовані позиції противника. У цей же час дивізія Кінга відступила від позицій конфедератів у район на південь від Манассаса.

29 серпня О 6-й ранку 29 серпня 25 тисяч бійців Лонгстріта розпочали рух на виручку Джексона. Джексон зайняв міцну оборону і вирішив за будь-яку ціну триматися до підходу Лонгстріта.

На світанку 29 серпня Поуп дізнався про те що дивізії Кінга і Рікеттса відступили. Основні сили корпусу Макдавелла безцільно блукали південніше і не брали участі у битві. Поуп зміг зібрати для атаки Джексона лише 1-й корпус генерала Франца Зігеля. Цей корпус вважався найслабшим в армії. Також він складався з німецьких мігрантів, які в основному не розуміли англійської мови. Командир корпусу Зігель належав до так званих «політичних генералів» і отримав від Лінкольна генеральську посаду лише за успіхи у вербуванні німців до армії Союзу. Бойовий дух у корпусі був низьким, адже навесні він зазнав поразки від Джексона в долині Шенандоа.

Поуп хотів атакувати Джексона з двох флангів. Новоприбулому з Потомацької армії корпус генерала Портера він наказав атакувати те що вважав правим флангом конфедератів, в Зігелю — те що вважав лівим флангом.

Корпус Зігеля атакував дивізію конфедератів генерала Емброуза Хілла, яка тримала позиції на недобудованій залізниці. Дві бригади дивізії Союзу генерала Карла Шурца були введені в бій по частинах і зазнали великих втрат. Бригада федералів генерала Мілроя змогла знайти яр, який розділяв позиції противника і по ньому вийшла в тил бригаді конфедератів генерала Ісаака Трімбла. Трімбл отримав підкріплення, контратакував і відкинув ворога. Зокрема, величезних втрат зазнав 82-й Огайський полк Союзу (серед вбитих був і його командир). Всього за 20 хвилин бригада Мілроя втратила 300 чоловік. Сусідня федеральна дивізія генерала Рейнольдса з корпусу Макдауелла в атаку не пішла, в обмежилася артилерійським вогнем.

Близько 10-ї ранку генерал Шурц, вважаючи що його підтримає дивізія генерала Кірні з 3-го корпусу Макдавелла, повторив штурм ворожих позицій. Бригада генерала Володимира Крижановського атакувала конфедератів, але була відкинута і в паніці почала тікати. Атака бригади Шиммельфенніга теж не мала успіху. Тимчасом дивізія генерала Кірні перейшла струмок Булл-Ран, але під вогнем артилерії Джексона відійшла назад. До 13.00 на допомогу Зігелю прийшли свіжі дивізії Гукера і Стівенса, також на поле бою прибув сам генерал Поуп.

Атака Зігеля успіху не мала. Однак, Поуп помилково вважав що корпус Макдавелла на полі бою і що 2-й і 7-й корпуси армії Макклеллана ось-ось прибудуть. Тому він наказав атаквати центр позиції Джексона. Тимчасом підрозділи Лонгстріта вже прибули на поле бою. Зокрема, дивізія Джона Белла Гуда встановила фланговий зв'язок з корпусом Джексона.

Поуп відправив до Портера і Макдавелла кур'єра з заплутаним наказом про атаку на Джексона, але при цьому командувач не дав жодної прямої вказівки до атаки. В цей же час командувач кавалерії 3-го корпусу Б'юфорд повідомив Макдавелла про підхід піхоти Лонгстріта і кавалерії Стюарта. Однак, Макдавелл аж до 19.00 не повідомляв Поупа про це. В результаті Поуп помилково вважав що Лонгстріт ще не прийшов, а Портер і Макдавелл атакували правий фланг Джексона.

О 15.00 Поуп почав атаку позицій Джексона. Бригада федералів генерала Гровера дійшла до залізничного насипу, де була розбита і втратила 350 осіб. Подальші атаки федералів успіху не мали. Тимчасом з півдня вдарила свіжа дивізія конфедератів Гуда, яка зім'яла знекровлену бригаду Мілроя. Федеральна дивізія Рейнольдса зіткнулася з підрозділами Лонгстріта і генерал негайно повідомив про це Поупа. Однак, Поуп не повірив йому і заявив що це 5-й федеральний корпус Портера. О 16.30 Поуп нарешті надіслав Портеру чіткий наказ про атаку, але кур'єр збився з дороги і привіз його адресату лише о 18.00.

Війська Поупа продовжували атакувати Джексона, а Лонгстріт охоплював їхній фланг. Увечері Поуп нарешті отримав повідомлення від Макдавелла про підхід Лонгстріта. Однак, він помилково вважав що Лонгстріт прикриває відступ Джексона і тому наказав 30 серпня повторити атаку.

30 серпня

Вранці 30 серпня нарешті всі сили Лонгстріта прибули на поле бою. Спершу Поуп вагався і навіть думав почекати на підхід армії Макклеллана. Однак, врешті-решт він розпорядився атакувати. Корпус Портера разом з дивізіями Хетча і Рейнольдса атакував позиції Джексона. Попри потужний вогонь артилерії противника федерали змогли на деяких ділянках просунутися вперед, але були зупинені ворожими контратаками.

О 16.00 за наказом Лі Лонгстріт завдав удар по лівому флангу наступаючого противника. Конфедерати зім'яли дві флангові бригади Союзу і кинулися вперед. О 18.00 в атаку перейшов Джексон. Війська Союзу у безладі з великими втратами почали відхід. Лише в районі пагорбу Генрі федерали змогли ненадовго затримати противника. О 20.00 Поуп віддав наказ про загальний відступ. Знесилені боєм конфедерати не переслідували противника.

Наслідки Друга битва при Булл-Рані стала тяжкою поразкою для федералів. Поуп втратив 14 462 чоловік (1747 убитих, 8452 поранених та 4263 полонених або зниклих безвісти). Конфедерати втратили 7387 чоловік (1096 убитих, 6202 поранених та 89 полонених або зниклих безвісти). Після цієї битви Поуп був знятий з командування, в Вірджинська армія була розформована. Лі розвинув свій успіх і у вересні 1862 року вторгся у Меріленд.

Примітки

Джерела

Eicher, David J. (2001). The longest night: a military history of the Civil War. New York: Simon & Schuster. ISBN 0-684-84944-5. Esposito, Vincent J. (1959). The West Point Atlas of American Wars. New York: Frederick A. Praeger. OCLC 5890637 Greene, A. Wilson (1995). The Second Battle of Manassas. Fort Washington, PA: Eastern National Park and Monument Association. ISBN 9780915992850. Harsh, Joseph L. (1998). Confederate tide rising: Robert E. Lee and the making of Southern strategy, 1861—1862. Kent. Ohio: Kent State University Press. ISBN 978-0-87338-580-0. Hennessy, John J. (1993). Return to Bull Run: the campaign and battle of Second Manassas. New York: Simon & Schuster. ISBN 9780671793685. Langellier, John (2002). Second Manassas 1862 : Robert E. Lee's Greatest Victory. Oxford: Osprey Military. ISBN 1-84176-230-X.