Захоплювальні пристрої Бернуллі — це підтип пневматичних захоплювальних пристроїв типу Air-Flow (Air-Jet), який використовує повітряний потік для підйому об'єкта без фізичного контакту. Такі захоплювачі базуються на принципі потоку повітря Бернуллі. Хоча прискорений, зростаючий потік повітря має низький статичний тиск, різкий поворот від лінійного до радіального потоку є причиною появи області дуже низького тиску навколо вихідного радіального отвору. Це є причиною результуючої сили на об'єкт у напрямку, нормальному до сторони з вищим локальним тиском. Захоплювач Бернуллі використовує це, підтримуючи цей негативний тиск на захоплювальній поверхні порівняно з тиском навколишнього середовища під об'єктом, зберігаючи при цьому повітряний зазор між захопленням та об'єктом, що утримується. Існує два основних підтипи захоплювачів Бернуллі, які мають найбільші відмінності як у конструкції, так і в характеристиках: сопло з розвиненою поверхнею торця (захоплювальний пристрій Бернуллі з циліндричним соплом) та ежекційний захоплювальний пристрій Бернуллі.
Застосування Комерційно доступні захоплювачі Бернуллі зазвичай використовуються для обробки жорстких листових матеріалів, таких як кремнієві пластини у виробництві друкованих плат або компоненти фотоелектричних елементів. Оскільки захоплювачі є безконтактними, ця форма захоплення підходить для обробки стерильного матеріалу для запобігання хімічному та/або біологічному забрудненню . Були проведені дослідження щодо використання захватів Бернуллі для транспортування зразків харчових продуктів у контексті харчової промисловості, хоча ця робота виявила труднощі, оскільки гнучкі продукти вібрували б об захват, деформуючись та по черзі блокуючи захват та/або здуваючись об'єкти. Однак додавання антивібраційної сітки до конструкції захвата дозволило використовувати цю технологію для захоплення текстильних предметів. Крім того, поверхня антивібраційної сітки була оптимізована для збільшення підйомної сили та повного усунення вібрації матеріалу, що захоплюється. Захват Бернуллі також досліджується як безконтактний механізм зчеплення для роботів, що лазять по стінах.
Посилання