Ерзу́лі (, ) — у релігії гаїтянського вуду це сім'я лоа (духів), які уособлюють сутність жіночності, кохання, краси, пристрасті та материнства. Ерзулі не є єдиною богинею, а представляє собою групу духів, кожен з яких має своє ім'я (наприклад, Ерзулі Фреда, Ерзулі Дантор), характер та сферу впливу. Вона шанується як одна з найважливіших фігур у пантеоні вуду, виступаючи захисницею жінок та дітей, а також покровителькою митців.
Етимологія та походження Коріння культу Ерзулі сягає Західної Африки, зокрема регіону Дагомея (сучасний Бенін). Саме ім'я, ймовірно, пов'язане з богинею води або краси у віруваннях народу фон. Потрапивши на Гаїті разом із поневоленими африканцями, образ трансформувався та розділився на кілька аспектів (шляхів), відображаючи складну долю жінки в умовах рабства та боротьби за свободу.
Основні аспекти (іпостасі) Вважається, що існує багато проявів Ерзулі, але найвідомішими є дві «сестри», які представляють протилежні сторони жіночої природи: Ерзулі Фреда та Ерзулі Дантор.
Ерзулі Фреда (Erzulie Freda) Ерзулі Фреда Дагомей — лоа з пантеону Рада (Rada), що представляє «цивілізований», м'який та романтичний аспект. Вона є духом чистого кохання, розкоші, краси, квітів та коштовностей.
Зовнішність та атрибути: Її уявляють як світлошкіру красуню (часто мулатку), яка обожнює дорогі парфуми, пудру, мережива та ювелірні вироби. Її кольори — рожевий, білий та світло-блакитний. Характер: Фреда кокетлива, чуттєва, але також вимоглива. Вона відома тим, що ніколи не буває повністю задоволена; під час ритуалів одержимості вона часто плаче від туги за недосяжною досконалістю або через те, що світ не відповідає її стандартам краси. Синкретизм: У католицизмі вона часто асоціюється з Матір'ю Божою Скорботною (Mater Dolorosa) через її схильність до сліз та страждань від кохання, або з Дівою Марією Лурдською. Символи: Серце (веве), дзеркало, мило, рушники, солодкі напої.
Ерзулі Дантор (Erzulie Dantor) Ерзулі Дантор — лоа з пантеону Петро (Petro), «гарячих» та войовничих духів. Вона вважається старшою сестрою Фреди, але є її повною протилежністю. Це захисниця, мати-одиначка, воїн.
Зовнішність та атрибути: Темношкіра, кремезна жінка, часто зображується зі шрамами на щоці (шрами племінної ідентифікації або сліди битви). Її кольори — темно-синій, червоний та золотий. Характер: Дантор — люта захисниця жінок (особливо тих, хто постраждав від домашнього насильства) та дітей. Вона працьовита, незалежна і не терпить зради. На відміну від Фреди, вона віддає перевагу рому, смаженій свинині (гріо), міцним сигаретам та ножам. Історичний зв'язок: Дантор тісно пов'язана з історією боротьби Гаїті за незалежність. За легендою, саме вона «осідлала» жрицю під час церемонії Буа-Каймана в 1791 році, що стало початком Гаїтянської революції. Синкретизм: Найвідомішим образом для Ерзулі Дантор є Ченстоховська ікона Божої Матері (Чорна Мадонна). Цей зв'язок виник через польських легіонерів армії Наполеона, які були відправлені придушити повстання, але перейшли на бік гаїтян. Вони привезли з собою зображення своєї національної святині, яку гаїтяни адаптували як образ войовничої матері-захисниці.
Інші прояви Окрім двох основних сестер, родина Ерзулі налічує й інших духів: Ерзулі Є-Руж (Erzulie Yeux Rouges) — «Червоні очі». Жорстокий аспект помсти за скривджених жінок, часто асоціюється з плачем до кривавих сліз. Ла Сірен (La Sirène) — морська діва, володарка океану. Часто розглядається як водний аспект Ерзулі. Вона відповідає за музику та інтуїцію. Її чоловіком є Агве, володар морів. Гранн Ерзулі (Grann Erzulie) — аспект мудрої старої жінки, бабусі, яка зберігає таємниці роду.
Символіка та культ Вівтарі для Ерзулі прикрашають відповідно до того, до якого аспекту звертається вірянин. Для Фреди це витончені тканини, парфуми, солодощі та шампанське. Для Дантор — кинджали, ляльки, ром та зображення Чорної Мадонни.
Ерзулі також асоціюється з прийняттям різноманітності у сексуальності. Вважається, що вона має особливий зв'язок з представниками ЛГБТ-спільноти, оскільки сама втілює універсальну жіночу силу, яка виходить за межі традиційних гендерних ролей.
У масовій культурі Образ Ерзулі знайшов відображення у літературі та мистецтві: У бродвейському мюзиклі «Once on This Island» Ерзулі постає як Богиня Любові. У романі Террі Пратчетта «Відьми за кордоном» персонаж пані Гоголь має риси, схожі на Ерзулі (зокрема, використання дзеркал та болотної магії). Образ Чорної Мадонни (Дантор) є ключовим символом у розумінні зв'язків між Польщею та Гаїті.
Див. також Вуду Ченстоховська ікона Божої Матері Гаїтянська революція
Примітки