Маргарет Летиція Джозефін Кермод (; , Рамсі, острів Мен — , Борнмут, Англія) — менська поетеса та драматургиня, знана під псевдонімом «Кушаг», що на місцевому наріччі означає жовтозілля Якоба — національна квітка острова Мен.

Ранні роки Народилася 18 вересня 1852 року на Парламент-стріт, 73, Рамсі, острів Мен. Була однією з семи дітей преподобного Вільяма Кермода (1815—1890) та його другої дружини, Джейн, до шлюбу Бішоп (1818—1858), зі Стаффордширу. Батько був капеланом церкви Святого Павла в Рамсі, а також очолював Товариство природничої історії та антикварії острова Мен. Вів парафіяльну книгу в Беллафі, в якій написав корисний звіт про антикварні залишки в парафії. У своїх дітях заоохочував відданість і «любов до навчання, любов до країни та любов до служіння».

Разом з сестрами здобула домашню освіту у гувернантки, на відміну від братів, які навчалися у державній школі. Сім'я переїхала на північ острова, оскільки її батько став спочатку вікарієм у Кірк-Моугхолді (1871—1877), а потім ректором Беллафа (1877—1890)'Kermode, Josephine ('Cushag')’ by Sue Woolley, in New Manx Worthies ed. Dollin Kelly, Douglas, Manx National Heritage, 2006'Clergyman had three wives and 14 children', published Tuesday 26 February 2008, IOM Today .

Після смерті батька 1890 року сім'я повернулася до Рамсі. Тут Кермод розпочала волонтерську роботу дільничною медсестрою, поки не звільнилася за станом здоров'я. Зрештою, сім'я переїхала до колишнього будинку бабусі й дідуся на околиці Рамсі.

Кермод ніколи не виходила заміж, і з 1908 року, за рік після публікації основоположної праці її брата, Філіппа Мура Калоу Кермода, про менські рунічні камені, працювала у нього економкою. Знаний за ініціалами P.M.C., він був непрофесійним археологом-істориком і працював клерком суду Рамсі на повну ставку. Кушаг описували як ту, що поділяє зі своїм братом «ту ж ніжну доброту і старомодну ввічливість; горду, але скромну; чутливу і водночас привабливу»'The Kermode Family of Ramsey' by William Cubbon, in The Isle of Man Natural History and Antiquarian Society, Vol 5 Np 1, available on www.isle-of-man.com/manxnotebook. До брата ставилась «шанобливо, як до генія».

Вони жили у відлюдному будинку в Глен-Олдіні, через сад якого протікала річка, а поруч був луг, де випасався їхній кінь Брауні.

Вірші Кушаг, 1907

Першим опублікованим її твором була «Легенда Лонана» 1899 року. Її перша збірка віршів «Вірші Кушаг» вийшли друком у серпні 1907 року'Now Ready: Poems by Cushag' advert in Ramsey Courier. 30 Aug 1907 (available through the Manx National Heritage iMuseum). Саме тоді вона взяла псевдонім Кушаг, під яким згодом стала загальновідомою. Назва походить від менського слова, що означає жовтозілля Якоба звичайне, національну квітку острова Менwww.gov.im .

Збірку добре сприйняли на острові, який у той час переживав розквіт відродження менської культури і багато роботи провадилась під впливом поета Томаса Едварда Брауна та романіста Голла Кейна. Англійська преса сприйняла збірку схвально, хоча й стримано, як свідчить рецензія в «Manchester City News»:«Скромний невеликий томик з сімдесяти двох сторінок містить близько сорока коротких віршів, здебільшого віршованих оповідань, у яких добре відображено інтроспективний темперамент, характерний для жителів острова Мен, з його властивою ноткою смутку. Хоча Кушаг і не підноситься до небесних висот, вона приємними римами і різноманітними розмірами оспівує любов, тугу, розлуку і горе остров'ян, посилені тут і там домашньою філософією або забарвлені забобонами, що існують у розкиданих хуторах чи самотніх фермерських будинках Еллана Ванніна. Діалектні вірші, якими написана переважна більшість, становлять майже непереборну перешкоду для англійських читачів, але якщо цю складність подолати, то отримуєш щедру винагороду за витрачені зусилля».

Театр 1908 року опублікувала «Peel Plays»Peel Plays by Cushag, Douglas: G & L Johnson, 1908, available on www.isle-of-man.com/manxnotebook — збірку з трьох коротких п'єс: «Rosy Basins», «The Lazy Wife» та «Eunys (or the Dalby Maid)». Завдяки Софії Моррісон їх поставили на сцені театру в Пілі. П'єси свідчать про глибокий інтерес Кушаг до менського фольклору, оскільки вони є сценічними переробками різних народних казок. Написані англо-менським діалектом та з реалістичним тоном, п'єси є чітким захистом менської народної спадщини від посягання сучасного наукового раціоналізму. Найяскравіше це простежується у п'єсі «Eunys (or the Dalby Maid)», у якій знайда повертається до своєї сім'ї фей, щоб уникнути несправедливого та руйнівного впливу прогресивного англійського священника. П'єси зосереджуються на жінках, дітях і сім'ї, і тому виділяються в менській літературі, у якій на той час панували традиційні чоловічі типи.

Вона написала й інші п'єси, зокрема збірку «Glen Aldyn Plays», до якої увійшла п'єса «The Christmas Pudding», поставлена 1915 року. Серед довших драматичних творів Кермод — «Mylecharaine» і «The Quakers of Ballafayle».

Фольклор Брала участь у збиранні менського фольклору. Цьому сприяла її дружба з Софією Моррісон. Зустрівшись 1907 року, вони швидко потоваришували, і Кушаг супроводжувала Моррісон у польових поїздках для збору фольклору. Кушаг була особливо корисною в поїздках, оскільки вільно володіла менською мовою. Її вільне володіння менкською мовою також дало початок принаймні одному літературному твору — народній казці менкською гельською мовою «Harry-Crab as yn Mob-beg» 1913 року. Хоча Кушаг переважно лише супроводжувала Моррісон у поїздках, вона також написала низку коротких фольклорних творів «Folklore Notes», які вийшли у журналі «Mannin»Mannin Vol. III No. 4, May 1915 and Vol. IV No. 6, November 1915. Після смерті Моррісон у січні 1917 року Кушаг присвятила вірш її пам'яті в останньому номері журналу «Mannin», який вийшов у травні того ж року.

«Ellan Vannin» і «Manx Melodies» 1911 року вийшла друга збірка віршів Кушаг «Ellan Vannin». 1913 року велика кількість її віршів з'явилась у «A Book of Manx Poetry» під редакцією Вільяма Каббона, антології, що охоплює всю історію поезії острова Мен. Її окремі вірші публікували в таких виданнях, як-от «Ramsey Courier», «Mannin» (журнал Менського мовного товариства під редакцією Софії Моррісон) та «Ellan Vannin» (журнал Всесвітньої менської асоціації). Частина вже виданих віршів, а також нові твори, увійшли до збірки «Manx Melodies» 1922 року. Одним з її найвизначніших віршів з цієї збірки став «Traa-dy-Liooar». Назва вірша є поширеною менською фразою, що перекладається як «достатньо часу».

Пізніші роки 1922 року, у рік публікації «Manx Melodies», брата призначили першим куратором новоствореного Музею острова Мен і він разом з сестрою переїхав до Дугласа, столиці острова. Спочатку вони оселилися в Кліфтон-хаусі на Фінч-роудThe Manx Year Book, 1925, Douglas: The Norris Modern Press, 1925, pp.124–5, а потім переїхали на Прімроуз-авеню, 6The Manx Year Book, 1927, Douglas: The Norris Modern Press, 1927, pp.147. Жила в Дугласі протягом наступних десяти років, до раптової смерті братів у 1932 році. У 80 років переїхала жити до своєї сестри Шерілл у Борнмуті, де і померла 15 лютого 1937 року. Похована на цвинтарі Вімборн-роуд у Борнмуті. Меморіальний камінь також стоїть на церковному подвір'ї парафії Моголд на острові Мен, встановлений 1944 року.

Публікації

Poems by Cushag, Douglas: G & L Johnson, 1907, pp. 71 Peel Plays, Douglas: G & L Johnson, 1908 Granny: A Tale of Old Christmas, Douglas: G & L Johnson, 1910, pp. 23 Ellan Vannin, Douglas: G. & L. Johnson, 1911 pp. 79 Mylecharaine, Douglas: G. & L. Johnson, 1915, pp. 26 Glen Aldyn Plays, Douglas: S. K. Broadbent, 1916, pp. 36 The Glen, Ramsey: J. W. Strickett, 1919, pp. 12 Manx Melodies, London: John Long, 1922. pp. 91 The Quakers of Ballafayle, in Ramsey Courier, 24 September 1926.

Примітки

Посилання