Пардес () — каббалістична теорія біблійної екзегези, вперше висунута Мойсеєм де Леоном, адаптуючи популярний «чотиричастинний» метод середньовічного християнства.
Термін, який іноді перекладається як PaRDeS, означає «сад», якщо його розуміти буквально, але в цьому контексті він використовується як єврейська абревіатура, утворена з початкових літер наступних чотирьох підходів:
Пешат ( – «поверхня» («прямий») або буквальне (пряме) значення. Ремез ( – «натяки» або глибокий (алегоричний: прихований чи символічний) зміст, що виходить за рамки буквального сенсу. У версії Нового Зоара, Рейах. Дераш ( – від івриту : «запитувати» («шукати») – порівняльне ( мідрашське ) значення, що дається через подібні випадки. Сод ( – «таємниця» («містерія») або езотеричне/містичне значення, дане через натхнення чи одкровення.
Кожен тип інтерпретації Пардеса досліджує розширене значення тексту. Як правило, розширене значення ніколи не суперечить базовому значенню. Пешат означає просте або контекстуальне значення тексту. Ремез має алегоричне значення. Дераш містить у собі метафоричне значення, а Сод представляє приховане значення. Часто існує значне перекриття, наприклад, коли на юридичне розуміння вірша впливають містичні інтерпретації або коли «натяк» визначається шляхом порівняння слова з іншими екземплярами того ж слова.
Деякі книги, такі як Толаат Яаков Меїра бен Єзекіїля ібн Габбая, поділяють Пардес на Пешат, Ремез, Дін (закон) і Сод. Згідно з цим розумінням, Дераш поділяється на гомілетику (класифіковану як Ремез) та юридичні тлумачення (класифіковані як Дін).
Примітки