Люсі Етельдред Бродвуд (; , Мелроуз, Шотландія — ) — англійська збирачка та дослідниця народних пісень, правнучка Джона Бродвуда, засновника виробництва фортепіано Broadwood and Sons. Стала однією з впливових осіб британського народного відродження. Співзасновниця Товариства народної пісні та редакторка журналу «Folk-Song Journal».

Біографія

Ранні роки та сім'я Народилася 9 серпня 1858 року в Павільйоні, літній резиденції, яку її батько орендував у Мелроузі в ШотландіїOn the Pavilion, see e. g. Thomas Tod Stoddart, The Angler's Companion to the Rivers and Lochs of Scotland (Edinburgh: William Blackwood and Sons, ed. 2 1855), 235; J.M. Wilson, Nelson's Hand-book to Scotland for Tourists (London: T. Nelson and Sons, 1855), 63; Campbell (2007), 219–20.. Вона була дочкою виробника фортепіано (1811—1893) (старший син Джеймса Шуді Бродвуда) та його дружини Джуліани Марії, до шлюбу БірчMould (2004)., і правнучка Джона Бродвуда, засновника компанії Broadwood and Sons, виробників фортепіано. Вона була наймолодшою з одинадцяти дітей (двох хлопчиків і дев'яти дівчаток)Mould (2004); de Val (2004).. Мати Генрі мала шотландське походження, і від неї він вивчив баладу «The wee little croodin' doo», яку співав маленькій Люсі. Пізніше вона згадувала: «Перший музичний спогад, який я пам'ятаю, пов'язаний саме з цією піснею, яку співав мій батько, коли я сиділа у нього на колінах, коли мені було трохи більше двох років, у нашому будинку в Твідейлі».

Протягом кількох років сім'я жила у Лондоні, де розташовувалася фабрика з виробництва фортепіано Broadwood. Однак 1864 року, після смерті дядька Люсі, преподобного Джона Бродвуда (1798—1864), сім'я переїхала до Лайн-хауса в парафії Капел у графстві Суррей, неподалік Распера у Сассексі.

Пісні Сассексу Її дядько Джон Бродвуд 1847 року самостійно видав збірку англійських народних пісень, яку визнали першою справжньою збіркою англійських народних пісень (що містить і слова, і музику, зібрані від селян Суррея та Сассексу). Унікальність збірки полягає у тому, що раніше не поєднували слова та музику разом. Збірник, який став знаним під скороченою назвою «Old English Songs», складався з невеликої кількості пісень, які Бродвуд особисто зібрав і записав, а аранжування зробив В. А. Дусарт, органіст з Вортінга, за кілька років до публікації.

Приблизно 1870 року Бродвуд дізналася про свого дядька та його роботу і надихнулась його прикладомGregory (2008), 373.. Також їй було відомо про Гаррієт Мейсон, яка 1877 року опублікувала збірку народних пісеньGraebe, Martin. «Old Songs and Sugar Mice: the story of the remarkable Miss Mason.» Folk Music Journal, vol. 10, no. 4, 2014, p. 449+. Academic OneFile, Accessed 19 April 2017. 1890 року видавництво Leonard and Co опублікувало перероблене видання збірки Бродвуда «Sussex Songs» з новими аранжуваннями Герберта Ф. Берча Рейнардсона, двоюрідного брата Бродвуд. Збірка вийшла за сприяння Люсі Бродвуд та також містило додаткові шістнадцять пісень, які вона зібрала. Існує думка, що принаймні одну з них записав її батько, Генрі Фаулер Бродвуд. Примірник продавався за 2/6 пенсів. Примітно, що, хоча Бродвуд працювала над збірником, її ім'я не згадується.

«English County Songs» та «English Traditional Carols and Songs» Брала активну участь у збереженні старовинної музики, редагувала твори Генрі Перселла та була членкою Товариства Перселла. Познайомилася з Джоном Александером Фуллером Мейтлендом (1856—1936), музичним критиком газети «Таймс» на той час і музикантом, і була з ним через шлюб однієї зі своїх двоюрідних сестер вони стали родичами. Їхня дружба та співпраця тривали до кінця її життя. Завдяки внеску у книгу «Sussex Songs» її запросили співпрацювати з Фуллером Мейтлендом над підготовкою збірки народних пісень «English County Songs», яку згодом визнали впливовою працею кінця 1880-х — початку 1890-х років. Бродвуд зазначили співредакторкою книги. Аранжування пісень надали автори книги. 1893 року книга вийшла друком з великим успіхом і стала віхою в вивченні англійських народних пісень. За словами Ральфа Вона Вільямса: «Можна сказати, що це стало відправною точкою руху сучасної народної пісні»Vaughan Williams (2008), 258.. Невдовзі після публікації книги її батько помер, і 1894 року разом з матір'ю переїхала до квартири в Лондоні. Після смерті матері Бродвуд продовжувала жити в кількох лондонських квартирах до своєї смерті у 1929 році.

1906 року написала додаток «English Airs and Motifs in Jamaica» до книги «Jamaican Song and Story» Волтера Джекіла. Іншим її важливим доробкам стала збірка «English Traditional Carols and Songs» 1908 року. У ній всі аранжування пісень були її власними, і всі пісні зібрала вона сама, на відміну від попередньої книги «English County Songs» у якій пісні були взяті з попередніх публікацій або подані іншими збирачами. Важливим джерелом був чоботар з Горшема Генрі Берстоу, якого вона зібрала багато пісень, перша датується 2 травня 1892 рокуGregory (2008), 392–3..

Товариство народної пісні Завдяки популярності низки книг народних пісень (зокрема «English County Songs») наприкінці 1880-х та на початку 1890-х років було зроблено кроки щодо заснування Товариства народної пісні, і на його установчих зборах 1898 року Бродвуд і Фуллера Мейтленда обрали до комітету. Контральто, композиторка та організаторка фестивалів Мері Огаста Вейкфілд була ще однією з перших членкинь товариства. 1904 року, після смерті попередниці Кейт Лі, Бродвуд стала почесним секретарем, а в її щоденнику записано, що вона провела зустріч з Сесілом Шарпом та Ральфом Воганом Вільямсом, щоб спланувати відродження товариства та «роздмухати його згасаюче вугілля». Їхня робота була успішною, оскільки товариство продовжувало існувати до об'єднання з Англійським товариством народного танцю у 1932 році, що призвело до появи Англійського товариства народного танцю та пісні. Бродвуд також обіймала посаду редактора журналу «Folk-Song Journal» до 1926 року.

Бродвуд збирала пісні не лише у рідному Сурреї/Сассексі, а також Гартфордширі (де жили члени її родини); в Арісаїгу влітку 1906 року і 1907 років, коли, натхненна Персі Грейнджером, використала фонограф для запису гельських пісеньSee Campbell (2007).; у Піблзі 1907 року; у Лінкольнширі (де 1906 року працювала разом з Грейнджером)de Val (2004), 355–6.; та Девоні (разом з Сейбіном Бернгом-Гоулдом 1893 року)de Val (2000), 349..

1929 року обійняла посаду президента товариства, але пропрацювала менше ніж рік, оскільки раптово померла 22 серпня 1929 року у 71 рік у Дропморі, графство Кент, де відвідувала родичів, щоб взяти участь у фестивалі мистецтв у Кентербері.

Інша діяльність Окрім роботи зі збирання та вивчення народних пісень, Бродвуд також була виконавицею і давала багато концертів як класичних творів, так і народних пісень; досвідченою акомпаніаторкою, яка працювала як з професійними співаками, так і з аматорами; та композиторкою, опублікувавши низку творів на початку 1920-х років, а також редагувала твори Перселла та перекладала твори Баха та Шютца. Крім того, писала вірші.

Спадщина Її поховали на церковному подвір'ї в Распері. На стіні церкви розміщена алебастрова табличка, виконана скульптором Томасом Клаппертоном.

У січні 2000 року архіваріуси Історичного центру Суррея підготували виставку її пісень, щоденників і документі з метою розкрити деякі з багатьох граней її життя та особистості власними словами та словами друзів.

Примітки

Література

E. Bassin, 'Lucy Broadwood, 1858—1929: Her Contribution to the Collection and Study of Gaelic Traditional Song', Scottish Studies 9 (1965), 145–52. K. Campbell, 'Lucy Broadwood and John Potts: A Collecting Episode in the Scottish Borders', Folk Music Journal 9.2 (2007), 219–25. D. de Val, 'The Transformed Village: Lucy Broadwood and Folksong', in Music and British Culture, 1785—1914, Essays in honour of Cyril Ehrlich, ed. C. Bashford and Leanne Langley (Oxford: OUP, 2000) D. de Val, 'Broadwood, Lucy Etheldred (1858—1929)’, Oxford Dictionary of National Biography (Oxford: OUP, 2004, online ed. 2007)

E. D. Gregory, 'Before the Folk-Song Society: Lucy Broadwood and English Folk Song, 1884-97', Folk Music Journal 9.3 (2008), 372—414. E. D. Gregory, 'Towards a Biography of Lucy Broadwood (1858—1929): Problems and Perspectives', Athabasca University: AUSpace 92.927.G1297 (2011). C. Mould, 'Broadwood, Henry Fowler (1811—1893)’, Oxford Dictionary of National Biography (Oxford: OUP, 2004, online ed. 2008) J. Simpson and S. Roud, A Dictionary of English Folklore, (Oxford: OUP, 2000), 35. R. Vaughan Williams, «Lucy Broadwood, 1858—1929», Journal of the English Folk Dance and Song Society 5.3 (1948), 136–8, reprinted in D. Manning (ed.), Vaughan Williams on Music, (Oxford: OUP, 2008), 257–60.

Посилання