Озеро Коркоран — давнє озеро, що вкривало Центральну долину штату Каліфорнія.
Озеро існувало в долинах Сакраменто та Сан-Хоакін, принаймні на північ до та сучасного . За цієї інтерпретації воно могло мати розміри, співставні з озером Мічиган. Альтернативна точка зору припускає, що озеро охоплювало лише південну частину Центральної долини. Загальна площа поверхні озера становила приблизно 30 000–50 000 км². , та є залишками озера Коркоран.
Озеро є джерелом формації Коркоран-Клей — озерного геологічного підрозділу формації Тула́рі та Терлок-Лейк. Воно також вплинуло на осадонакопичення біля узбережжя Каліфорнії.
Озеро існувало приблизно 758 000 — 665 000 років тому. Швидкість відкладання глин свідчить, що воно проіснувало 50 000 — 100 000 років і пережило близько 15 циклів зволоження та висихання. Лава Крік-Тафф із Єллоустоунської кальдери та Бішоп-Тафф із кальдери долини Лонг були відкладені в глинах Коркоран-Клей. До утворення озера Коркоран Центральна долина була затокою, відкритою на південь через протоку, аж до приблизно 2 мільйонів років тому, коли вона була відокремлена від океану, ймовірно, внаслідок північно-західного руху Берегових хребтів вздовж розлому Сан-Андреас. Після цього долина перестала бути затокою й почергово осушувалася та заповнювалася водою. Чинники формування озера Коркоран до кінця не з’ясовані, однак, імовірно, дренаж Великої долини протягом більшої частини міоцену був спрямований на південь.
Озеро спочатку стікало в затоку Монтерей через річку , або ж інколи не мало стоку взагалі. Випаровування з цього озера було джерелом води для Сьєрра-Невади та меншою мірою для провінції Басейнів та хребтів, розташованої за нею. Це сприяло формуванню великих у Неваді.
Шістсот тисяч років тому сформувався новий стік у районі сучасної затоки Сан-Франциско, де він зберігається й донині. Осади, знайдені на південь від Сан-Франциско, свідчать, що вже 400 000 років тому дренажна система була повністю сформована. Перелив, можливо, стався в період танення льодовиків, коли зміщення струменевої течії під час морської ізотопної стадії 6 спричинили збільшення кількості опадів і стоку до Центральної долини. Перелив швидко прорізав вихід через протоку Каркінез, імовірно катастрофічно, та осушив озеро. Верхній турбідитовий підрозділ підводного конуса виносу Монтерейського каньйону, ймовірно, сформувався невдовзі після цього стоку, коли осади з колишнього озера були винесені через новий вихід і перенесені до затоки Монтерей .
Примітки
Джерела