Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (до 29 грудня 2023 року — державне підприємство) створено у жовтні 1996 року. Компанія є оператором чотирьох діючих атомних електростанцій України, на яких експлуатується 15 атомних енергоблоків (13 енергоблоків типу ВВЕР-1000 і два — ВВЕР-440) загальною встановленою потужністю 13 835 МВт, 2 гідроагрегати Олександрівської ГЕС (25 МВт), 3 гідроагрегати Ташлицької ГАЕС (453 МВт) (гідроагрегат № 3 у 2022 році було приєднано до енергосистеми).
«Енергоатом» забезпечує більше половини потреби України та більше 70% в осінньо-зимовий період електроенергії. Загальна кількість працівників на початок 2022 року — 33 969 працівників. Україна посідає сьоме місце у світі та друге в Європі за показником встановленої потужності АЕС.
Засновник — Кабінет Міністрів України. Товариство утворене на базі майна атомних електростанцій та їхніх інфраструктур — ВО «Запорізька АЕС», ВО «Південноукраїнська АЕС», ВО «Чорнобильська АЕС», ВО «Рівненська АЕС», ВО «Хмельницька АЕС». У 2001 році Чорнобильську АЕС виведено зі складу «Енергоатому».
У 2021 році Кабінет Міністрів України своїм Розпорядженням від 20.01.2021 року № 50-р взяв на себе функції з управління єдиним майновим комплексом «Енергоатому».
Основні види економічної діяльності детально викладено у статуті «Енергоатому», зокрема: Підприємство утворено з метою виробництва електричної енергії, печення безпечної експлуатації та підвищення ефективності роботи атомних електростанцій, безпеки під час будівництва, введення в експлуатацію та зняття з експлуатації ядерних установок, безперебійного енергопостачання суб'єктів господарювання та населення, а також у межах своєї компетенції печення постійної готовності України до швидких ефективних дій у разі виникнення аварій на підприємствах атомної енергетики, радіаційних аварій у промисловості, дотримання вимог ядерного законодавства, норм та правил з ядерної та радіаційної безпеки.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.1996 року № 1268 на Компанію покладено функції експлуатуючої організації. Завданнями Енергоатому є безпечне виробництво електроенергії, підвищення рівня безпеки діючих енергоблоків АЕС та продовження терміну їх експлуатації, будівництво енергоблоків АЕС та зняття їх з експлуатації, придбання свіжого і вивезення відпрацьованого ядерного палива, створення національної інфраструктури поводження з опроміненим ядерним паливом, фізичний захист ядерних установок та ядерних матеріалів, підготовка і підвищення кваліфікації персоналу, вирішення соціальних питань працівників тощо.
«Енергоатом» входить до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (постанова Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 року № 83 «Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави»).
«Енергоатом» належить до суб'єктів господарської діяльності, у власності та користуванні яких є об'єкти підвищеної небезпеки (відповідно до вимог Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» від 18.01.2001 року № 2245-III).
АЕС «Енергоатому» належать до містоутворюючих підприємств. У містах Енергодарі, Вараші, Південноукраїнську, Нетішині кількість працівників АЕС (разом із членами їх сімей) становить більше половини населення адміністративно-територіальної одиниці, на території якої розташовані атомні станції.
«Енергоатом» є членом міжнародних організацій: (Всесвітньої асоціації операторів, які експлуатують АЕС), WNA (Всесвітньої ядерної асоціації), Організації EUR (European Utility Requirements), , Європейському альянсі з чистого воднюhttps://single-market-economy.ec.europa.eu/industry/strategy/industrial-alliances/european-clean-hydrogen-alliance_en. 31 березня 2022 року Рада керуючих ВАО АЕС на своєму засіданні підтримала заявку «Енергоатому» й ухвалила рішення стосовно переведення Компанії разом з усіма її станціями й атомними енергоблоками до Паризького центру ВАО АЕС.
Компанія бере активну участь у міжнародних проєктах МАГАТЕ, проєктах міжнародної технічної допомоги Європейської Комісії у рамках програми ІСЯБ та Ініціативи Групи Семи «Глобальне партнерство проти розповсюдження зброї та матеріалів масового знищення», а також діяльності .
Відокремлені підрозділи «Енергоатому»
Запорізька АЕС. Рівненська АЕС. Південноукраїнська АЕС. Хмельницька АЕС. Дирекція Атомремонтсервіс. Атоменергомаш. Централізовані закупівлі. Атомпроєктінжиніринг. Аварійно-технічний центр. Науково-технічний центр. Складське господарство. Управління справами. Донузлавська ВЕС (знаходиться на тимчасово окупованій території).
АЕС України
Запорізька АЕС
Початок будівництва — 1979 р. Пуск першого енергоблоку — 1984 р. 6 енергоблоків ВВЕР-1000 сумарною потужністю 6000 МВт. Місто-супутник — Енергодар, Запорізька область.
Найбільша в Україні та Європі АЕС. Розташована біля степової зони на березі Каховського водосховища (6 червня 2023 року рф здійснила воєнний злочин та потенційно акт екоциду. Греблю Каховської ГЕС було заміновано та підірвано, що призвело до її знищення). За роки існування виробила понад 1,1 трлн кВт×год електроенергії. Має власне сухе сховище відпрацьованого ядерного палива (ССВЯП).
Рівненська АЕС
Початок будівництва — 1973 р. Пуск першого енергоблоку — 1980 р. 2 енергоблоки ВВЕР-440 та 2 енергоблоки ВВЕР-1000 сумарною потужністю 2835 МВт. Місто-супутник — Вараш, Рівненська область.
Перша в Україні атомна електростанція з енергетичними водо-водяними реакторами типу ВВЕР. Щорічне виробництво електроенергії на станції становить близько 20 млрд кВт×год. На РАЕС діє автоматизована система контролю радіаційного стану (АСКРС), обладнана системами сейсмомоніторингу та системою підтримки прийняття рішень RODOS (Real Time Online Decision Support). За точністю параметрів і характеристик цей комплекс є унікальним в Україні та одним з найкращих у світі.
У вересні 2023 року до реактора ВВЕР-440 Рівненської АЕС завантажили першу партію палива, виробленого компанією Westinghouse Electric Sweden AB за участю працівників АТ «НАЕК «Енергоатом». Таким чином, Енергоатом відмовився від російського ядерного палива.
Хмельницька АЕС
Початок будівництва — 1981 р. Пуск першого енергоблоку — 1987 р. 2 енергоблоки ВВЕР-1000 сумарною потужністю 2000 МВт. Місто-супутник — Нетішин, Хмельницька область.
Найперспективніша українська АЕС щодо реалізації експортного потенціалу України на європейському енергоринку. Розташована біля центральної частини Західної України на межі трьох областей — Хмельницької, Рівненської та Тернопільської. Станція щороку генерує майже 15 млрд кВт×год електроенергії.
Південноукраїнський енергетичний комплекс
Південноукраїнська АЕС Початок будівництва — 1975 р. Пуск першого енергоблоку — 1982 р. 3 енергоблоки ВВЕР-1000 сумарною потужністю 3000 МВт. Місто-супутник — Південноукраїнськ, Миколаївська область.
Олександрівська ГЕС 2 гідроагрегати сумарною потужністю 25 МВт.
Ташлицька ГАЕС Введено в експлуатацію 3 гідроагрегати потужністю 453 МВт.
Південноукраїнський енергетичний комплекс використовує базові ядерні, маневрені гідро- та гідроакумулюючі потужності. Розташований на півночі Миколаївської області на березі річки Південний Буг. Комплекс щорічно виробляє 17-20 млрд кВт×год електроенергії. На ПАЕС вперше в Україні було завантажено свіже ядерне паливо виробництва американської компанії Westinghouse, з чого розпочався успішний шлях України до диверсифікації постачання ядерного палива. З 2018 року енергоблок № 3, а з 2020 року — енергоблок № 2 ПАЕС працюють виключно на паливі Westinghouse.
Будівництво атомних енергоблоків в Україні 31 серпня 2021 р. у Вашингтоні (США) Енергоатом та Westinghouse підписали Меморандум про взаєморозуміння, який передбачає будівництво п'ятьох нових атомних енергоблоків за технологією AP1000 в Україні.
2 червня 2022 р. на майданчику Хмельницької АЕС було підписано Декларацію про початок практичної реалізації спільного проєкту «Енергоатому» і Westinghouse Electric Company з будівництва енергоблоків АР1000 на майданчику Хмельницької АЕС. Того ж дня «Енергоатом» і Westinghouse підписали Меморандум про розширення співробітництва, який передбачає збільшення кількості запланованих до будівництва енергоблоків AP1000 з п'яти до дев'яти, а також створення в Україні інжинірингового центру Westinghouse на підтримку проєктів AP1000, запланованих до реалізації в Україні та Європі, а також підтримку експлуатації діючих енергоблоків АЕС України та майбутніх робіт з їх виведення з експлуатації.
Ключові етапи реалізації пілотного проєкту:
підготовка та укладення міжурядової угоди щодо співробітництва між Україною та США у сфері будівництва атомних енергоблоків АР1000 в Україні; підготовка та прийняття проєкту закону України «Про розміщення, проєктування та будівництво енергоблоків на майданчику Хмельницької АЕС»; отримання ліцензій на будівництво та введення в експлуатацію двох енергоблоків АР1000 на майданчику Хмельницької АЕС.
Поводження з відпрацьованим ядерним паливом на АЕС України Щодо всіх аспектів поводження з відпрацьованим ядерним паливом, Україна повністю виконує свої зобов'язання відповідно до вимог «Об'єднаної конвенції про безпеку поводження з відпрацьованим паливом та про безпеку поводження з радіоактивними відходами» (Об'єднана конвенція), ратифікованої Верховною Радою України 20 квітня 2000 року.
Згідно з Об'єднаною конвенцією, остаточна відповідальність за безпечне поводження з відпрацьованим ядерним паливом (ВЯП) та радіоактивними відходами повністю покладається на державу, в якій вони утворюються.
За часів СРСР заснов здійснювалася технологічна схема, коли відпрацьоване паливо з українських атомних станцій вивозилось до тимчасових сховищ на території РФ з метою його подальшої переробки. Після розпаду СРСР російська сторона почала брати значну плату за переробку українського відпрацьованого палива. Також, як наслідок, радіоактивні відходи, які виникають при переробці, мали повертатися до України відповідно до вищезгаданої Конвенції.
Сухе сховище відпрацьованого ядерного палива на Запорізькій АЕС Україна отримала і позитивний досвід вирішення проблеми поводження з відпрацьованим ядерним паливом. У 1990-х роках через чергові обмеження з боку РФ у вивезенні відпрацьованого палива на переробку Запорізька АЕС стикнулася із загрозою зупинки своїх енергоблоків. Це спонукало станцію побудувати і ввести у 2001 році в експлуатацію проміжне (тимчасове) «сухе» сховище контейнерного типу за технологією Duke Engineering & Services and Sierra Nuclear Corporation для свого відпрацьованого палива, розраховане на 50 років зберігання.
Централізоване сховище відпрацьованого ядерного палива (ЦСВЯП)
У 2003 році Енергоатом оголосив міжнародний конкурс з відбору компанії для створення в країні централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива (ЦСВЯП) сухого типу для палива з трьох згаданих АЕС. Його переможцем стала американська компанія Holtec International, з якою наприкінці 2005 року був укладений контракт на проєктування, ліцензування, будівництво і введення в експлуатацію сховища, розрахованого на 100 років зберігання.
Майданчик ЦСВЯП, згідно з законодавством України, розташований на території між колишніми селами Стара Красниця, Буряківка, Чистогалівка та Стечанка Київської області, в зоні відчуження території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Зберігання відпрацьованого ядерного палива у ЦСВЯП реалізовано за технологією «сухого» зберігання компанії Holtec International. Ця технологія має ліцензію органу регулювання ядерної та радіаційної безпеки США (US NRC), апробована в США та Іспанії, Великобританії, впроваджується у Швейцарії, Китаї та розглядається для впровадження у Швеції.
Обрана для ЦСВЯП технологія має двоцільовий характер, що печує як зберігання, так і транспортування відпрацьованого палива без використання додаткового обладнання.
Система зберігання ВЯП реалізує три функції: