Ісламізація Єгипту відбулася після мусульманського завоювання в сьомому столітті, коли ісламський халіфат Рашидун захопив контроль над Єгиптом у Візантійської імперії, де панували християни. Єгипет та інші завойовані території на Близькому Сході поступово зазнали широкомасштабного переходу від християнства до ісламу, частково мотивованого податком джизія для тих, хто відмовився прийняти віру. Іслам став вірою більшості населення у певний період між Х і ХІІ століттями, а арабська стала основною мовою, замінивши коптську та грецьку, які раніше були народною та урядовою мовами відповідно.Clive Holes, Modern Arabic: structures, functions, and varieties, Georgetown University Press, 2004, , M1 Google Print, p. 29.

Історія

У середині VII століття Праведний халіфат успішно завоював Єгипет у Візантійської імперії. Це поклало край семи століттям майже безперервного римського панування над Єгиптом. Однак місцевий опір єгиптян мав місце під час халіфату Омейядів, який тривав щонайменше до IX століття.Mawaiz wa al-'i'tibar bi dhikr al-khitat wa al-'athar (2 vols., Bulaq, 1854), автор Аль-МакрізіХроніки, автор: Іоанн Нікіуський

Одним із факторів, що сприяли цьому опору, було оподаткування. За часів Рашидунського халіфату та його наступників немусульмани були зобов'язані сплачувати спеціальний податок, який називався джизія, і отримували статус зіммії. Оподаткування виправдовувалося тим, що місцевих християн ніколи не призивали на службу до війська.

Цей опір у низці випадків переріс у збройні повстання проти Омейядів та Аббасидів, як-от під час башмурських повстань у дельті Нілу.

Після встановлення арабського правління релігійне життя залишалося переважно непорушним, про що свідчить багата продукція коптського православного християнського мистецтва в монастирських центрах Старого Каїра (Фустат) та по всьому Єгипту. Однак невдовзі після цього умови погіршилися. У VIII та IX століттях мусульманські правителі заборонили використання людських фігур у мистецтві (скористаючись іконоборчим конфліктом у Візантії, що перебувала під владою християн) і, як наслідок, знищили багато коптських християнських картин, головним чином із зображенням Ісуса та фрески в церквах.

За часів Фатімідського халіфату Єгипет пережив період відносної терпимості. Фатімідські правителі залучали коптів до державного управління та брали участь у коптських і місцевих єгипетських святах. Також було проведено масштабні роботи з реновації та реконструкції церков і монастирів. Коптське мистецтво процвітало, досягнувши нових вершин у Середньому та Верхньому Єгипті. Незважаючи на це, на той час коптські християни втратили свій статус більшості. Це відбулося внаслідок періодичних переслідувань та руйнування християнських церков та примусового навернення до ісламу.ha-Mizraḥit ha-Yiśre'elit, Ḥevrah (1988). Asian and African Studies, Volume 22. Jerusalem Academic Press. Мусульманські історики відзначають знищення десятків церков і примусове навернення десятків людей в іслам за правління аль-Хакіма бі-Амр Аллаха в Єгипті ... Ці події також відображають ставлення мусульман до примусового навернення і до новонавернених.

Однак наступний мамлюцький султанат повернувся до попередніх практик стягнення джизії та примусового навернення. Занепад коптської спільноти в Єгипті стався за часів султанів Бахрі та ще більше прискорився за режиму Бурджі. Було кілька випадків протестів єгипетських мусульман проти багатства коптів та їхньої роботи в державних установах, а під час міжконфесійних сутичок мусульманські та християнські бунтівники спалили один одному храми.

Унаслідок тиску з боку населення, коптів звільняли з державної служби щонайменше дев'ять разів у період між кінцем XIII та серединою XV століття, а одного разу це набуло особливого масштабу/супроводжувалося додатковими обмеженнями.

Коптських бюрократів часто відновлювали на своїх посадах після того, як напруженість спадала. Щоб захистити свою роботу, уникнути джизії та офіційних заходів проти них, багато коптів були змушені прийняти іслам або принаймні прийняти зовнішні прояви мусульманської віри. Велика хвиля коптських навернень до ісламу відбулася у XIV столітті у результаті переслідувань, руйнування церков та тиску втратити роботу. До кінця періоду мамлюків співвідношення мусульман і християн в Єгипті могло зрости до 10:1.

За словами середньовічного єгипетського історика Аль-Макрізі, невдовзі після цього «в усіх провінціях Єгипту, як на півночі, так і на півдні, не залишилося жодної церкви, яку б не зруйнували… Так іслам поширився серед християн Єгипту».

Див. також

Поширення ісламу Коптська ідентичність Переслідування коптів Арабські завоювання

Нотатки

Примітки

Джерела