Миро́н Яросла́вович Лукаве́цький (20 травня 1938, Коломия — 21 лютого 2012, Львів) — український театральний режисер, театральний педагог, громадський діяч. Доцент (2005). Заслужений діяч мистецтв України (2004), заслужений діяч мистецтв РРФСР (1978). Син художника Ярослава Лукавецького.

Лукавецький здобув театральну освіту в Харківському театральному інституті, де навчався під керівництвом провідних педагогів і працював після випуску. Він зробив помітний внесок у розвиток музично‑театрального мистецтва, у періодичній творчості приділяв увагу як класичному, так і сучасному репертуару та створював постановки для дітей і юнацтва.

Його театральна діяльність простяглася від Харкова до Мінська, П'ятигорська, Іркутська та Ростова, а пізніше — до Львова, де він працював головним режисером і педагогом, а також брав активну участь у громадському та мистецькому житті міста.

Життєпис Народився в Коломиї 20 травня 1938 року в родині художника Ярослава Лукавецького, який був відомим художником, учасником кола Г. Смольського, С. Гебес-Баранецької, О. Сорохтея та інших митців школи Новаківського. Ярослав Лукавецький був випускником Краківської академії мистецтв, брав участь у численних виставках і залишив після себе значну кількість творів, частину з яких продемонстрували на ретроспективній виставці 1998 року, організованій сином Мироном. Ярослав Лукавецький провів тривалий час в ув'язненні, яке він порівнював із «зоною вічної мерзлоти», і повернувся додому приблизно тоді, коли Мирон закінчував шкільне навчання. Художник неодноразово афористично зазначав: «Ми всі у зоні, просто я досі був у меншій, тепер вийшов у ширшу…».

Мирон Лукавецький був випускником Харківського театрального інституту (1962; викладачі — Д. Власюк, О. Глаголін, І. Мар'яненко, Б. Норд). У 1961—1964 роках працював асистентом О. Сердюка в інституті (згодом — Харківський інститут мистецтв). Водночас у 1962—1964 роках — режисер Харківського театру музичної комедії. Відкрито виступив проти русифікації театру, через що був змушений виїхати до Білорусі.

У 1964—1969 роках — головний режисер і художній керівник Білоруського цирку (Мінськ). У 1968—1973 роках — головний режисер Ставропольського крайового театру музичної комедії (П'ятигорськ), у 1973—1983 — Іркутського театру музичної комедії, у 1983—1986 — Ростовського театру музичної комедії. Одночасно у 1984—1986 роках викладав у Ростовському музично-педагогічному інституті.

Від 1986 року працював у Львові: у 1986—1999 роках — головний режисер, у 1999—2005 — режисер-постановник Першого українського театру для дітей та юнацтва. Паралельно у 1987—2012 роках — викладач кафедри оперної підготовки і акторської майстерності Львівської національної музичної академії імені Миколи Лисенка. У 2004—2008 роках — художній керівник курсу на кафедрі театрознавства у Львівському національному університеті імені Івана Франка. У 1999—2012 роках — засновник і художній керівник дитячо-юнацького фестивалю мистецтв «Сурми звитяги».

Помер у Львові, похований на полі 31 Янівського цвинтаря.

Творчість Творчій манері Лукавецького було властиве тяжіння до музично-пластичних, яскраво театральних засобів вираження. У постановках українського класичного репертуару національний колорит не лише посилював сприйняття літературних творів, а й розкривав їх по-новому, акцентуючи на глибоких драматичних характерах. Значну частину його доробку становлять вистави для дітей та юнацтва.

Основні постановки «Ромео, мій сусід» Р. Гаджієва (1962) «Холопка» М. Стрельникова (1964) «Федра» Ж. Расіна (1964) «Веселі ліхтарі» Б. Стельмаха, Д. Герасимчука (1969) «Фіалка Монмартра» І. Кальмана (1970) «Дівочий переполох» Ю. Мілютіна (1972) «Студент-жебрак» К. Міллекера (1972) «Акулина» за О. Пушкіним (1974) «Летюча миша» Й. Штраусса (1980) «Тютюновий капітан» В. Щербачова (1983) «Розмови в учительській» Р. Каца (1986) «Граф Монте-Крісто» за А. Дюма (1988) «Мина Мазайло» М. Куліша (1989) «Том Сойєр» за М. Твена (1990) «З коханням не жартують» П. Кальдерона (1991) «Циганський барон» Й. Штраусса (1994) «Чіполліно та його друзі» за Дж. Родарі (1996) «Тінь» Є. Шварца (1998) «Снігова королева» за Г.-К. Андерсена (1999) «Назар Стодоля» Т. Шевченка (2000) «Швейк у Львові» Я. Мельничука (2003) «Загадки лісу» Л. Річардсона (2004) «Захар Беркут» за І. Франком (2005) «Любовний напій» Ґ. Доніцетті (2010) «Алеко» С. Рахманінова (2011)

Нагороди та відзнаки Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1978) Заслужений діяч мистецтв України (2004)

Примітки

Джерела

Баша О. Режисер Мирон Лукавецький. Сторінки біографії. Просценіум. 2013. № 1–3(35–37). Боренько-Баштова Н., Мисак Ю. Лукавецький Мирон Ярославович. Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2017.