«Чорний кінь», «Зачарований кінь» або «Чарівний кінь»Scull, William Ellis; Marshall, Logan (ed.). Fairy Tales of All Nations: Famous Stories from the English, German, French, Italian, Arabic, Russian, Swedish, Danish, Norwegian, Bohemian, Japanese and Other Sources. Philadelphia: J. C. Winston Co. 1910. pp. 129—140. — народна казка, що фігурує в «Тисячі й одній ночі». У ній зображено літаючого механічного коня, яким керують за допомогою ключів, який може літати в космос і до Сонця. Чорний кінь може пролетіти відстань в один рік за один день і використовується як транспортний засіб принцом Персії, Камаром аль-Акмаром, у його пригодах по Персії, Аравії та Візантії.Marzolph, Ulrich; van Leewen, Richard. The Arabian Nights Encyclopedia. Vol. I. California: ABC-Clio. 2004. pp. 172—173. (e-book)
За науковими даними, ця казка надихнула на створення літературних оповідань про літаючого механічного коня в Європі. Варіанти з усної традиції були зібрані здебільшого з Європи та Азії, але також засвідчені в Африці. Хоча казка з'являється у творі «Тисяча і одна ніч», подібна історія засвідчена раніше в індійській «Панчатантрі», хоча й з механізмом, схожим на літаючого птаха, у формі Ґаруди.
Джерела За словами дослідника Ульріха Марцольфа, казка «Чорний кінь» була частиною репертуару оповідань Ганни Діяб, християнина-мароніта, який надав кілька оповідань французькому письменнику Антуану Галлану. За щоденником Галлана, казка була розказана 13 травня 1709 року.
Короткий зміст
Індійський майстер і винахідник магічних пристроїв прибуває до перського міста Шираз під час святкування Нового року верхи на чудовому штучному коні — дивовижно реалістичному, незважаючи на його механічну природу. Король настільки вражений цим автоматом, що вирішує подарувати чудового коня своєму синові-принцу.
Молодий принц не гаючи часу, сідає в сідло, і кінь швидко злітає в небо. Коли принц вирішує, що злетів достатньо високо, він намагається змусити коня приземлитися, але виявляє, що це не вдається. Замість того, щоб приземлитися, кінь натомість відлітає з принцом, таємно забираючи його в невідомі краї. Пізніше він їде на літаючому механічному коні до королівства Бенгалія та зустрічає там прекрасну принцесу, яка закохується в нього.
Молодий принц переповідає свої пригоди принцесі, і вони обмінюються спочатку люб'язностями, а потім милими дрібницями, закохуючись дедалі міцніше. Невдовзі перський юнак переконує бенгальську принцесу поїхати з ним на механічному диві до його батьківщини, Персії.
Тим часом індійський ремісник був несправедливо ув'язнений через катастрофічний випробувальний політ його творіння. У своїй камері він бачить, як принц прибуває зі своєю коханою дівчиною. Возз'єднавшись зі своїм коханим сином, король Персії звільняє ремісника, який користується нагодою помститися, використовуючи коня, щоб викрасти принцесу та швидко зникнути разом з нею за обрієм.
Невдовзі вони прибувають до королівства Кашмір. Король цієї країни рятує принцесу від індійця та вирішує одружитися з нею без її згоди. Щойно принцеса оговталася від шоку, вона вдала, що збожеволіла, щоб запобігти примусовому шлюбу.
Вирішивши повернути свою кохану, перський принц мандрує в пошуках її, аж поки не досягає Кашміру, де дізнається, що його кохана жива. Тоді він розробляє план втечі з коханою на механічному коні до Персії. Прикидаючись лікарем, він зможе наблизитися до принцеси і відкрити їй свою особу. Змусивши її вдавати, що вона частково вилікувалася, принц переконує короля Кашміру відкрито подарувати чорного коня, щоб завершити лікування принцеси. У момент, коли ніхто не дивиться, він і принцеса використовують коня, щоб полетіти назад до Персії, де вони щасливо одружуються.
Спадщина Вчені вказують на те, що ця казка потрапила до Європи та надихнула на створення подібних середньовічних історій про казкового механічного коня.Burton, Richard F. The Book of the Thousand Nights and one Night. With introduction, explanatory notes on the manners and customs of Moslem men and a terminal essay upon the history of The Nights. Volume 5. USA: Printed by the Burton Club. p. 2 (footnote nr. 5)Marzolph, Ulrich; van Leewen, Richard. The Arabian Nights Encyclopedia. Vol. I. California: ABC-Clio. 2004. p. 174. (e-book) До цих історій належать «Клеомада»,Keightley, Thomas. Tales And Popular Fictions: Their Resemblance, And Transmission From Country to Country. London: Whittaker. 1834. pp. 40-69.Tegethoff, Ernst. Französische Volksmärchen. Erster Band. Aus neueren Sammlungen. Jena: Eugen Diederichs. 1923. p. 309 (note to tale 12). «Оповідь сквайра» Чосера,Chaucer, Geoffrey; Pollard, Alfred William. Canterbury tales: The squire's tale. London, New York: Macmillan. 1889. pp. xiii-xvi. «Валентин та Орсон»Bolte, Johannes; Polívka, Jiri. Anmerkungen zu den Kinder- u. hausmärchen der brüder Grimm. Zweiter Band (NR. 61-120). Germany, Leipzig: Dieterich'sche Verlagsbuchhandlung. 1913. p. 184 (footnote). та «Меліакін, або кінь де Фуст» трубадора Жирара д'Ам'єна.
«Кінь та його хлопчик» К. С. Льюїса містить ключові елементи як в сюжеті, так і в таких специфіках, як структура Коня, з цієї історії.
Аналіз
Тип казки Ця казка класифікована в індексі Аарне-Томпсона-Утера як ATU 575, «Крила принца».Thompson, Stith (1977). The Folktale. University of California Press. p. 78. Aarne, Antti; Thompson, Stith. The types of the folktale: a classification and bibliography. Folklore Fellows Communications FFC no. 184. Helsinki: Academia Scientiarum Fennica, 1961. p. 213. Ці казки демонструють два типи оповіді:
Перший: коваль і майстер-ремісник беруть участь у конкурсі на створення механічного дива, щоб вразити короля і його сина. Механічний кінь побудований і доставлений королю, на радість молодому принцу. Другий: сам принц замовляє у вмілого ремісника виготовлення крилатого апарату, який дозволить йому літати (наприклад, пару крил або дерев'яного птаха).
Мотиви
Літаюча машина Етнолог Веррієр Елвін зауважував, що в деяких народних казках первісний літальний апарат замінюється скринею або стільцемElwin, Verrier. Folk-tales of Mahakoshal. [London]: Pub. for Man in India by H. Milford, Oxford University Press, 1944. p. 112., а мотив «кінного механізму» є вельми поширеним в індійському фольклорі. Подібним чином, за словами вченого Карела Горалека, літальний апарат, що фігурує в індійських варіантах сюжетів, зустрічається також у «багатьох азійських казках». Угорський професор Акош Дьомьотьор у примітках до типу сюжету ATU 575 в Угорському національному каталозі народних казок (MNK) зазначив, що «дерев'яний птах» є темою «орієнтального» (східного) походженняDömötör Ákos (szerk.). Magyar népmesekatalógus 2. Budapest, MTA Néprajzi Kutató Csoport, 1988. A magyar tündérmesék katalógusa (AaTh 300—749). p. 388..
Образ принцеси через призму феміністичного дискурсу
У варіантах казки образ принцеси часто інтерпретується через феміністичний дискурс як приклад об'єктифікації жінки, де акцент на її фізичній красі слугує основною причиною закоханості принца, підкреслюючи пасивну роль жінки як об'єкта бажання в патріархальному наративі. Водночас, у ширшому контексті колекції, подібні принцеси демонструють елементи трансцендентальності за теорією Сімони де Бовуар, субвертуючи чоловічу домінацію через інтелект, хоробрість та фізичну силу, як у випадках войовниць-принцес, що перемагають суперників і рятують королівства, тим самим перевершуючи стереотипи субмісивності та сексуалізації. Цей дуалізм відображає феміністичні ідеали активізму та влади поряд з традиційними ролями, як зазначається в деколоніальних дослідженнях, де жінки використовують наративну хитрість для подолання патріархальних структур.
Походження Зокрема, міфолог Томас Кейтлі у своїй книзі «Казки та популярні вигадки» припустив, що казка про чорного коня походить зі справжнього перського джерела, оскільки вона не містить елементів ісламської релігії.Keightley, Thomas. Tales And Popular Fictions: Their Resemblance, And Transmission From Country to Country. London: Whittaker. 1834. pp. 71-72.
Найдавнішим підтвердженням та можливим походженням цього типу казки вважається джайнський переклад Панчатантри XI століття в оповіданні «Ткач у вбранні Вішну». У цій оповідці бідний ткач виготовляє штучну подобу легендарного птаха Ґаруди — верхової тварини бога Вішну. За допомогою цієї машини він дістається найвищої кімнати принцеси, в яку закохався, і видає себе за господа Вішну, щоб справити на кохану враження.Hahn, Johann Georg von. Griechische und Albanesische Märchen 1-2. München/Berlin: Georg Müller. 1918 . p. 401—402.Marzolph, Ulrich; van Leewen, Richard. The Arabian Nights Encyclopedia. Vol. I. California: ABC-Clio. 2004. pp. 173—174. (e-book)
Генрі Паркер, який зібрав деякі шрі-ланкійські варіанти цього типу казки, визначив три різні походження коня: (1) дерев'яний літаючий кінь, створений надприродною істотою; (2) дерев'яний літаючий кінь, зроблений людськими руками та «магічним мистецтвом»; та (3) побудова коня «за допомогою механічного мистецтва». Він також припустив, що літаючий кінь, з воску або дерева, з'являється в давньоіндійській літературі (наприклад, Ріґведа) і може датуватися часом до часів Христа. Він також бачив два можливі шляхи поширення: або казка розвинулася в Індії або на Шрі-Ланці та була поширена арабами; або образ крилатого чотириногого, засвідчений у давній Ассирії та Месопотамії, «поширився серед ранніх аріїв».Parker, Henry. Village Folk-Tales of Ceylon. Vol. 3. London, Luzac & Co. 1914. p. 199.
Інший напрямок досліджень бачить можливого попередника цього типу казки в китайському богу Лу Бані, божестві-покровителі теслярів та будівельників.Неклюдов Сергей Юрьевич (2011) «Мифологическая традиция и мифологические модели» Вестник РГГУ. Серия: Литературоведение. Языкознание. Культурология nº 9 (71): 24-26. URL: (дата обращения: 21.07.2021)
Варіанти
Поширення Стіт Томпсон бачить розрідженість цієї казки в європейських збірках, хоча елементи подорожі принца на механічному апараті зустрічаються у східних казках.Thompson, Stith (1977). The Folktale. University of California Press. pp. 78 and 180. Крім того, Джек В. Гейні стверджував, що варіанти зустрічаються «в низці західноєвропейських традицій», тоді як німецький вчений Ульріх Марцольф знаходить варіанти в Центральній та Східній Європі.
Чеський вчений Карел Горалек у своїй праці «Енциклопедія казки» вважав Індію «центром поширення» даного казкового типу. Крім того, Горалек виділив два основні регіони поширення: на Заході — у Центральній Європі, Південно-Східній Європі та Східній Європі; на Сході — Індія, Персія та сусідні країни. Він також розглядав Туреччину та Кавказ як «перехідну область» між обома регіонами.
Європа
Німеччина Брати Ґрімм також зібрали та опублікували німецький варіант під назвою Vom Schreiner und Drechsler («Про теслю та токаря»; або «Майстер і токар»). Це оповідання було опубліковано в першому виданні їхньої збірки 1812 року під номером KHM 77, але виключено з остаточного видання.
Варіант існує в нещодавно знайденій збірці баварських народних і казок Франца Ксавера фон Шенверта під назвою «Летюча скриня» (нім. Das fliegende Kästchen).Schönwerth. Franz Xaver von. The Turnip Princess and Other Newly Discovered Fairy Tales. Edited by Erika Eichenseer. Translated by Maria Tatar. New York: Penguin Books. 2015. pp. 14-16.
У варіанті, зібраному з Ольденбурга юристом Людвігом Штракеряном, Vom Königssohn, der fliegen gelernt hatte («Про королевича, який навчився літати»), кожен із королевичів навчається ремеслу: один стає ковалем, а інший — теслею. Перший будує срібну рибу, а другий виготовляє пару дерев'яних крил. Пізніше він використовує крила, щоб полетіти до іншого королівства, де переконує королівну, що знайшла притулок, що він — архангел Гавриїл.Strackerjan, Ludwig. Aberglaube und Sagen aus dem Herzogtum Oldenburg 1–2, Band 2, Oldenburg 1909. pp. 490—493.
Італія