Вернер Брахт (; 5 лютого 1888, Берлін — 21 вересня 1980, Ешвайлер) — німецький правник і чиновник, групенфюрер СС і генерал-лейтенант поліції.

Біографія Вернер Брахт був молодшим братом Франца Брахта, який згодом став обербургомістром Ессена та імперським міністром внутрішніх справ у кабінеті Папена. Після закінчення середньої школи він вивчав право та отримав ступінь доктора права. Він розпочав юридичне стажування у 1910 році. Того ж року Брахт завершив річну обов'язкову військову службу у 2-му лейб-гусарському полку «Королева Вікторія Пруссія» № 2 у Данцигу-Лангфурі.

З 1914 року він служив у Першій світовій війні, спочатку у Баденському піхотному артилерійському полку №14, а пізніше у резервному піхотному полку №21. У квітні 1918 року його підвищено до лейтенанта резерву та нагородили Залізним хрестом обох ступенів.

Після війни він вступив на прусську державну службу як урядовий асесор у 1918 році та став заступником окружного адміністратора в Грайфсвальді. Його перевели до штаб-квартири регіонального уряду в Мюнстері в 1919 році та призначили урядовим радником у 1922 році. З 1923 року він обіймав посаду виконувача обов'язків начальника поліцейського управління Мюльгайма. Призначений старшим урядовим радником, він став начальником поліцейського управління в Дюссельдорфі в 1926 році.

З 1927 року він працював генеральним бюджетним інспектором у прусському міністерстві внутрішніх справ, де наступного року його було призначено міністерським радником, а в 1934 році — міністерським диригентом. Брахт, член Центристської партії з 1926 по 1933 рік, вступив у НСДАП 1 травня 1933 року (квиток №2 579 550).Bundesarchiv R 9361-IX KARTEI/4040308 З 1934 року він також працював у Імперському міністерстві внутрішніх справ.

З червня 1936 по серпень 1943 року він очолював Відділ V (Адміністрація та право) у Головному управлінні Поліції порядку у званні генерал-майора поліції. Наприкінці жовтня 1938 року він вступив в СС як оберштурмбанфюрер (посвідчення №310 475). З цього моменту і до кінця війни він служив офіцером СС у штабі рейхсфюрера СС. 20 квітня 1939 року його підвищено до бригадефюрера СС, а рівно через два роки — до групенфюрера СС і генерал-лейтенанта поліції. У 1938/39 році він недовго одночасно обіймав посаду заступника губернатора Судетської області, райхскомісара Конрада Генляйна, з яким мав юрисдикційні суперечки. З осені 1943 року до кінця Другої світової війни у ​​травні 1945 року він був представником імперського міністра фінансів з питань перевірки процедур вищих органів влади Рейху.

Після війни Брахт жив у Детмольді. Його документи зберігаються в Державному архіві Північного Рейну-Вестфалії, відділенні Східна Вестфалія-Ліппе.

Нагороди

Залізний хрест 2-го і 1-го класу Почесний хрест ветерана війни з мечами

Примітки

Література

Dermot Bradley (Hrsg.), Andreas Schulz, Günter Wegmann: Die Generale der Waffen-SS und der Polizei. Die militärischen Werdegänge der Generale, sowie der Ärzte, Veterinäre, Intendanten, Richter und Ministerialbeamten im Generalsrang. Band 1: Abraham–Gutenberger. Biblio Verlag. Bissendorf 2003. ISBN 3-7648-2373-9. S. 138–140. Christoph Graf: Politische Polizei zwischen Demokratie und Diktatur, Historische Kommission Berlin Band 36, Colloquium Verlag Berlin 1983, S. 336. Gertraud Grünzinger: Dokumente zur Kirchenpolitik des Dritten Reiches: die Zeit des zweiten Weltkriegs (September 1939–Mai 1945). 1939–1945, Gütersloher Verlagshaus, 2008, S. 591. Hans Joachim Neufeld: Entstehung und Organisation des Hauptamtes Ordnungspolizei. In: Zur Geschichte der Ordnungspolizei 1936–1945, Schriften des Bundesarchivs, Ausgabe 3, H. Boldt Verlag, 1957, S. 107. Gertraud Grünzinger: Dokumente zur Kirchenpolitik des Dritten Reiches: die Zeit des zweiten Weltkriegs (September 1939–Mai 1945). 1939–1945, Gütersloher Verlagshaus, 2008, S. 591.

Посилання

Kurzbiografie Werner Bracht