Андреа Паццальї (, 18 січня 1960, Флоренція — 31 липня 2011, Пунта-Ала) — італійський футболіст, що грав на позиції воротаря. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.
Виступав, зокрема, за «Асколі», з яким виграв Кубок Мітропи, та «Мілан», у складі якого по два рази ставав володарем Суперкубка УЄФА та Міжконтинентального кубка, а також один раз здобув Кубок європейських чемпіонів УЄФА.
Ігрова кар'єра Народився 18 січня 1960 року в місті Флоренція. Почав займатись футболом у молодіжній академії «Фіорентини», після чого грав в оренді за молодіжну команду «Сестезе», а у 1977 році став гравцем «Болонья». Не дебютував у команді, 1978 року від був відданий в оренду у «Імолезе» з Серії D, де провів наступний сезон. Повернувшись до «Болоньї» він знову не зіграв за неї жодної гри, тому 1980 року перейшов в оренду у «Удінезе», де пропустив 4 голи від міланського «Інтернаціонале» у своєму дебютному матчі в Серії А в 1980 році. Загалом зіграв 2 гри у чемпіонаті, будучи дублером Карло Делла Корни, тому наступний сезон 1981/82 провів у Серії B у «Катанії», де також був запасним воротарем за спиною Роберто Соррентіно, тому зіграв лише 1 гру чемпіонату. У сезоні 1982/83 він знову перебував у структурі «Болоньї», але так і не зіграв жодної гри.
У сезоні 1983/84 грав за клуб «Рондінелла» у Серії C1, після чого перейшов у «Перуджу», де провів два сезони у Серії В як основний воротар. Своєю грою за останню команду привернув увагу представників тренерського штабу вищолігового клубу «Асколі», до складу якого приєднався 1986 року. Відіграв за команду з Асколі-Пічено наступні три сезони своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Асколі», був основним гравцем команди. За цей час виборов титул володаря Кубка Мітропи у сезоні 1986/87 років.
Влітку 1989 року уклав контракт з «Міланом», у складі якого провів наступні два роки своєї кар'єри гравця. Граючи у складі «Мілана» також здебільшого виходив на поле в основному складі команди. У своєму першому сезоні він часто грав у стартовому складі, вигравши конкуренцію у Джованні Галлі, але ближче до кінця другого сезону втратив місце в основі на користь Себастьяно Россі. За цей час додав до переліку своїх трофеїв по два титули володаря Суперкубка УЄФА та Міжконтинентального кубка, а також став володарем Кубка європейських чемпіонів УЄФА у 1990 році. Загалом Андреа зіграв у 56 іграх в усіх турнірах.
Протягом 1991—1993 років захищав кольори «Болоньї» і цього разу був основним воротарем команди протягом двох сезонів у Серії В, але після вильоту команди до Серії С1 Паццальї перейшов у «Рому». У столичній команді Андреа був лише третім воротарем після Джованні Червоне та Фабріціо Лор'єрі, тому так і не зіграв жодної гри.
Завершив ігрову кар'єру у команді «Прато», за яку виступав протягом 1994—1996 років у Серії C1. Загалом за свою кар'єру він зіграв 143 матчі в Серії А та 124 в Серії B.
Кар'єра тренера Розпочав тренерську кар'єру, повернувшись до футболу після невеликої перерви, 2000 року, увійшовши до тренерського штабу клубу «Фіорентина», де працював тренером воротарів. Наступного року перейшов на цю ж посаду у «Мілані», а згодом був тренером воротарів юнацьких збірних Італії, де працював до своєї смерті у 2011 році. Також був коментатором на Rai Sport.
Титули і досягнення Володар Кубка Мітропи (1): «Асколі»: 1986/87 Володар Суперкубка УЄФА (2): «Мілан»: 1989, 1990 Володар Міжконтинентального кубка (2): «Мілан»: 1989, 1990 Володар Кубка чемпіонів УЄФА (1): «Мілан»: 1989/90
Особисте життя та смерть Окрім футболу, Паццальї також присвятив себе музиці, випустивши 2 альбоми, що складаються виключно з пісень, написаних ним, значна частина яких була присвячена футболу. Серед найвідоміших – «Glorie Viola», «Rettangolo verde», «Nostalgia di te» та «Spero che esistano gli angeli», присвячений Ніколо Галлі (сину Джованні Галлі), який загинув в автомобільній аварії у 2001 році.
31 липня 2011 року у віці 51 року помер від серцевого нападу під час відпустки з родиною в Пунта-Ала.
Його син, Едоардо Паццальї, також був футболістом і грав на позиції воротаря.
Примітки
Посилання