Міранда Прістлі (нар. Міріам Прінчек; 25 жовтня 1949) — персонаж роману Лорен Вайсбергер 2003 року «Диявол носить Прада», якого потім зіграла Меріл Стріп у екранізації роману 2006 року та його майбутньому продовженні.

Вона є нью-йоркським головним редактором вигаданого модного журналу «Подіум». Відома як своєю крижаною поведінкою та зневажливим ставленням до своїх помічників, так і своєю видатною силою у світі моди.

Біографія Міранда Прістлі народилася під іменем Міріам Прінчек 25 жовтня 1949 року в лондонському Іст-Енді. Вона виховувалась у бідній ортодоксальній сім'ї, яка покладалася на свою громаду для підтримки. Її батько працював на різних роботах, а мати померла під час пологів. Бабуся Міріам переїхала до сім'ї, щоб допомогти у вихованні дітей. Міріам зберігала дрібні купюри, які їй дали її брати і сестри, і працювала асистенткою британського дизайнера. Вона змогла зробити собі ім'я в лондонському світі моди, також вивчала французьку мову вночі і стала молодшою редакторкою журналу «Chic» у Парижі. Коли їй було двадцять чотири роки, Міріам змінила своє ім'я на «Міранда Прістлі» і замінила свій грубий акцент на більш витончений. Міранда провела десять років на французькому «Подуімі», перш ніж Еліас-Кларк перевів її на американський. Вона, її дочки-близнюки та її чоловік переїхали до пентхауса на П'ятій авеню в Нью-Йорку. Вона є головним редактором «Подіума» — дуже шикарного та впливового модного журналу, що видається компанією Еліас-Кларк. Вона відома тим, що носить білий шарф Hermès зі своїм повсякденним вбранням і ставиться до своїх підлеглих таким чином, що межує з емоційним та психологічним насильством.

Хоча вона нагадує співробітникам, що «мільйон дівчат вбили б за цю роботу», жорстоке поводження Прістлі з персоналом викликає високий рівень плинності серед особистих помічників, а центрі уваги її характеристики в книзі та фільмі є її нова помічниця, недавня випускниця журналістика Андреа Сакс, яку в фільмі зіграла Енн Гетевей.

У самій же екранізації роману її минуле майже не згадується.

Характеристика

У новелі Вайсбергер заперечує, що Міранда Прістлі змодельована за тоді ще головним редактором дійсно існуючого журналу «Vogue» Анною Вінтур, заявивши,Weisberger, Lauren; Q and A; randomhouse.com; retrieved September 3, 2006. що цей образ частково вигадан, а частково є сукупністю реального досвіду, який вона та її друзі мали на своїй першій роботі. Однак у продовженні письменник описує Міранду на баскетбольному матчі з Рафаелем Надалем (посилання на дружбу Вінтур з Роджером Федерером) і згадує, що зараз вона є редакційним директором всієї материнської компанії «Подіум» (посилання на роль Вінтур як художнього керівника Condé Nast).

У фільмі У фільмі вона більш симпатичний персонаж, ніж зображений у книзі. Хоча вона залишається такою ж безжальною та маніпулятивною, як і в книзі, у кількох моментах в фільмі її бачать вразливою, коли вона довіряє Андреа свої страждання через її невдалий шлюб та вплив на її дочок.

Що стосується зовнішності Міранди, Стріп згадувала про модель Кармен Дель'Орефіч, відому своїм фірмовим білим буффантом. «Я хотіла щось середнє між нею та неприступною елегантністю та авторитетом Крістін Лагард», — сказала Стріп у інтерв'ю для Variety.

Оцінка Стріп отримала визнання критиків за своє зображення Міранди, а рецензенти відзначили, як вона зробила надзвичайно несимпатичного персонажа набагато складнішим, ніж вона була в романі. «З її сріблястим волоссям і блідою шкірою, її шепотом дикцією настільки ж ідеальною, як і її постава, образ Стріп викликає як жах, так і міру трепету», - написав А. О. Скотт у The New York Times. «Більше не просто втілення зла, вона тепер є баченням аристократичної, цілеспрямованої і напрочуд людської благодаті».

Ліз Джонс, колишній редактор британської Marie Claire, написала, що фільм був «холодним нагадуванням про найбільш сюрреалістичні три роки мого життя». Єдиною деталлю, яку вона вважала неточною, була відсутність квітів у паризькому готельному номері Міранди — під час її перебування на посаді редактора її кімнати там або в Мілані отримали стільки квітів від дизайнерів, що вона думала, що «померла передчасно».

Нагороди

Нагорода Церемонія Категорія Результат Прим. ОскарОскар (79-та церемонія вручення) Найкраща жіноча роль BAFTA Премія БАФТА у кіно (68-ма церемонія вручення Найкраща жіноча роль Золотий глобус Золотий глобус (64-та церемонія вручення) Найкраща жіноча роль — комедія або мюзикл Премія Гільдії кіноакторів 13th Screen Actors Guild Awards Найкраща жіноча роль

Вплив У травні 2007 року популярна американська денна мильна опера General Hospital представила нового персонажа Кейт Говард (за походженням Меган Уорд), за зразком персонажа Міранди Прістлі. Кейт дуже схожа на Міранду, єдиною помітною відмінністю є вік. Пізніше того ж року епізод «Гроші» з четвертого сезону «Офіс» розпочався з Майкла Скотта (Стів Карелл), який щойно дивився фільм, кричачи «Стейк!» І «Візьте мене Армані!» Адміністратору Дандер-Міффлін, Пем Біслі (Дженна Фішер). У лютому 2018 року в американському реаліті-серіалі Keeping Up With the Kardashians (сезон 14 епізод 18) Кріс Дженнер одягнена як Міранда, направляючи свою персону «Босс-леді».

На 10-ту річницю фільму Алісса Розенберг написала для The Washington Post, що Міранда очікувала жінок-антигероїнь популярних телесеріалів кінця 2000-х і 2010-х років, таких як Олівія Поуп зі скандалу та Серсея Ланністер у «Грі престолів». Як і вони, вона зазначає, Міранда грамотно займає позицію влади, яку часто мають чоловічі персонажі, незважаючи на її моральні недоліки, що вона повинна захищатися від спроб використовувати своє особисте життя, щоб видалити її з нього, щоб «довести, як істоту почуттів, що вона ніколи не належала туди в першу чергу». Роблячи це, хоч і успішно для себе та інших, «вона врізалася в життя, таке ж регламентоване та обмежене, як обтягуючи спідниця-олівець». Variety зауважив, що «[характеристика] показала Голлівуду, що ніколи не було розумно недооцінювати цінність сильної жінки».

У 2020 році Моніка Торрес з The Huffington Post написала про те, наскільки більше вона оцінила Міранду, подивившись фільм вперше з підліткового віку. Потім вона сильно ототожнила себе з Андреа і ненавиділа Міранду. «Але після перегляду як працюючий дорослий, я вражений, виявивши, що у мене набагато складніше розуміння [її], і того, скільки помилок її співробітники злітно-посадкової смуги вчиняють у своїй кар'єрі». Незважаючи на драматичний розрив Андреа з нею, зазначає Торрес, Міранда все ще дає їй сприятливу рекомендацію щодо роботи в кінці. «Це краще, ніж більшість людей зробили б для співробітника, який спалив міст!»

Посилання