«Епоха невинності» () — американська історична романтична драма 1993 року режисера Мартіна Скорсезе. Сценарій був адаптований Скорсезе і Джеєм Коксом за однойменним романом Едіт Вортон 1920 року. Головні ролі виконали Денієл Дей-Льюїс, Мішель Пфайффер і Вайнона Райдер.

Сюжет У 1870-х роках життям Нью-Йорка керує закрита спільнота спадкових аристократів, чиє існування підпорядковане суворим кодексам поведінки. Еліта пильно стежить за дотриманням правил, караючи відступників остракізмом або навіть гірше.

Шляхетний адвокат Ньюленд Арчер готується до зразкового шлюбу з Мей Велланд. Саме тоді до міста повертається кузина нареченої — графиня Еллен Оленська. Її союз із польським графом завершився крахом: після зрад чоловіка вона відповіла йому зв’язком із секретарем. Через стандарти тогочасного світу поведінку Еллен вважають ганебною, і спочатку вищий світ її цурається. Обурений цією несправедливістю, Арчер допомагає родині відновити репутацію графині, переконавши впливовий клан ван дер Люйденів влаштувати на її честь урочистий обід.

Паралельно в сюжеті з’являється фінансист Джуліус Бофорт. Хоча завдяки вдалому шлюбу його приймають у салонах, прихована неприязнь до нього зростає через численні любовні пригоди. Бофорт починає залицятися до Еллен, проте його соціальному статусу настає край під час фінансової паніки: еліта, втомлена його нерозсудливістю, відмовляється рятувати його від банкрутства.

Арчер пропонує Мей руку і серце. Вона відчуває його непевність, проте погоджується. Інтуїція не підводить дівчину: Ньюленда дедалі дужче приваблюють вільні погляди Еллен, що так контрастують із пасивністю, безбарвністю та пустим дозвіллям Мей.

Коли Еллен намагається розлучитися, граф погрожує розголосом її власної зради. Оскільки скандал може зганьбити весь рід Велландів, родина просить Арчера втрутитися. Попри внутрішню симпатію до графині, він виконує свій професійний обов’язок і переконує її відмовитися від розлучення.

Зрозумівши, що закохався в Еллен, Арчер намагається втекти від почуттів і наполягає на терміновому весіллі. Підозрюючи недобре, Мей знову запитує, чи щире його кохання, на що він дає ствердну відповідь. Проте згодом Ньюленд таки зізнається Еллен у почуттях. Вона відповідає взаємністю, але відкидає його заклики: жінка гірко зауважує, що була готова терпіти громадський осуд, тоді як Арчер і Мей — ні. Щоб уникнути спокуси, вона переїжджає до Вашингтона.

Весілля проходить бездоганно, проте шлюб Арчера виявляється хоч і комфортним, але нудним. Згодом він влаштовує таємну зустріч з Еллен, де вони знову визнають, що кохають одне одного. Граф пропонує дружині гроші та певну свободу в обмін на повернення, а родина тисне на неї, скорочуючи утримання. Еллен відмовляється. Їхні таємні зустрічі з Арчером тривають, викликаючи дедалі більше підозр у Мей. Перш ніж коханці наважуються на близькість, Еллен раптово оголошує про від’їзд до Європи, отримавши фінансову підтримку від місіс Мінготт, наставниці Арчера.

Після розкішного прощального вечора Мей повідомляє чоловікові про свою вагітність. Вона зізнається, що поділилася цією новиною з Еллен ще до того, як була впевнена в ній сама. Арчер усвідомлює, що недооцінював дружину: вона весь час здогадувалася про його почуття. Еллен поїхала, бо не змогла б мати зв’язок із батьком сімейства, а вся спільнота за його спиною злагоджено працювала над тим, щоб розлучити їх.

Минає чверть століття. Арчер і Мей виховали трьох дітей. Мей помирає від пневмонії, залишаючи чоловіка вдівцем. Іронічно, але неписані закони старого світу відійшли в минуле: син Арчера, Тед, заручений із донькою колишньої коханки Бофорта.

Тед запрошує батька до Парижа, де зізнається, що спланував поїздку заради зустрічі з Еллен. Він переповідає слова матері перед смертю: «Коли вона попросила тебе, ти відмовився від того, чого хотів найбільше». Арчер лише відповідає: «Вона ніколи мене не просила».

Підійшовши до квартири Еллен, Арчер так і не знаходить у собі сил увійти. Він відправляє замість себе сина, а сам, роздумуючи про минуле та вчинок своєї дружини, повільно йде геть.

Акторський склад

Виробництво

Фільм знімався переважно в місті Трой штату Нью-Йорк. Сцени з оперою знімалися у Філадельфійській академії музики в Філадельфії. Сцени, що відбуваються в будинку місіс Мінготт, були зняті в «Замку», що належить до відділення Альфа Тау братства Пі Каппа Фі в Політехнічному інституті Ренсселера. Раніше «Замок» був відомий як особняк Пейн, його завершили в 1896 році (тоді вартість оцінювалася в 500 000 доларів), і проголосили найвеличнішою будівлею у всьому Трої.

Сцени, що зображують заміський будинок у снігу, були зняті всередині голландського колоніального будинку Луйкаса Ван Алена, побудованого приблизно в 1737 році, в Кіндерхуку. Трикутна вікторіанська готична будівля Райс була використана як декорація для юридичної контори. Було побудовано лише одну велику декорацію — для сцени в оздобленій бальній залі резиденції Бофортів.

Сценарій Друг Скорсезе і сценарист Джей Кокс подарував йому роман Едіт Вортон в 1980-му, запропонувавши екранізувати саме цей романтичний твір, оскільки, на думку Кокса, він найкраще відображав його світогляд. У книзі «Scorsese on Scorsese» він зазначив, що:

Відгуки На сайті-агрегаторі рецензій Rotten Tomatoes стрічка має рейтинг схвалення 88% на основі 65 рецензій і середню оцінку 7,50/10. На сайті Metacritic фільм має зважену середню оцінку 90 з 100, засновану на 35 рецензіях. Глядачі, опитані CinemaScore, дали фільму середню оцінку «B+» за шкалою від A+ до F.

«Епоха невинності» посів четверте місце в рейтингу найкращих фільмів 1993 року за результатами опитування 107 кінокритиків.

У газеті The New York Times Вінсент Кенбі написав: «За мотивами роману Едіт Вортон "Епоха невинності", сумного і витончено-гумористичного твору про вищі кола Нью-Йорка 1870-х років, Мартін Скорсезе зняв чудовий, нехарактерний для нього фільм... Ця стрічка — робота одного з небагатьох майстрів своєї справи в Америці».

Роджер Еберт для Chicago Sun-Times: «Історія, розказана тут, жорстока і кривава, це історія про розчавлену пристрасть чоловіка, про його розбите серце. Але це також набагато більше, і остання сцена фільму, яка все пов'язує воєдино, майже нестерпно зворушлива». Згодом він додав фільм до своєї колекції «Great Movies» і визначив його як «один із найкращих фільмів Скорсезе».

Пітер Треверс із журналу Rolling Stone писав: «Чудовий акторський склад передає гостроту сюжету Вортон. Райдер, у всій своїй красі, знаходить підступність у дівчачій Мей — вона використає будь-яку хитрість, яка допоможе їй утримати Арчера. Дей-Льюїс вражає у ролі чоловіка, розірваного між своїми емоціями та соціальною етикою. З часів Олів'є у "Грозовому перевалі" жоден актор не поєднував у собі проникливий розум з такою вражаючою зовнішністю та фізичною грацією. Пфайффер показує найкращу гру у своєму житті в ролі знедоленої графині».

Дессон Томсон з The Washington Post: «За камерою стоїть пильний, мислячий режисер. А перед камерою актори Деніел Дей-Льюїс, Мішель Пфайффер і Вайнона Райдер наповнюють цю сагу про пригнічену тугу і духовні страждання елегантною владністю... Відомий насамперед сучасними вуличними картинами, такими як "Таксист" і "Славні хлопці", Скорсезе показує, що він може проявити зовсім інші здібності і все одно зняти чудовий фільм».

Саундтрек Усі композиції, окрім Radetzsky March та Tales from the Vienna Woods, написані Елмером Бернштейном:

The Age of Innocence – 4:37 At the Opera (Gounod's Faust) – 3:11 Radetzsky March – 2:16 Emperor Waltz, Op. 437 / Tales from the Vienna Woods (feat. Berlin Radio Symphony Orchestra) – 2:26 Mrs. Mingott – 1:42 Dangerous Conversation – 2:32 Slighted – 0:58 Van Der Luydens – 2:17 First Visit – 2:28 Roses Montage – 1:19 Ellen's Letter – 2:05 Archer's Books – 2:08 Mrs. Mingott's Help – 3:49 Archer Pleads – 1:48 Passage of Time – 2:44 Archery – 1:28 Ellen at the Store – 2:14 Blenker at the Farm – 2:38 Boston Common – 0:53 Parker House – 1:16 Pick up Ellen – 2:12 Conversation With Letterblair – 2:33 Archer Leaves – 1:03 Farewell Dinner – 2:04 Ellen Leaves – 2:42 In Paris – 1:12 Ellen's House – 0:48 Madame Olenska – 2:17 End Credits – 5:04

Нагороди та номінації Список нагород та номінацій Кінофестиваль/Кінопремія Категорія Номінант(и) Результат Оскар1994Найкраща жіночу роль другого плануВайнона Райдер Найкращий адаптований сценарійДжей КоксМартін Скорсезе Найкраща робота художника-постановникаДанте ФерреттіРоберт Джей Франко Найкращий дизайн костюмів Габріелла Пескуччі Найкраща музика до фільмуЕлмер Бернстайн Золотий глобус1994Найкращий фільм — драма Найкраща режисерська роботаМартін Скорсезе Найкраща жіноча роль — драмаМішель Пфайффер Найкраща жіночу роль другого плану Вайнона Райдер БАФТА1994Найкраща жіночу роль другого плануМіріам Марголіс Вайнона Райдер Найкраща операторська роботаМіхаель Балльхаус Найкраща робота художника-постановника Данте Ферретті Венеційський кінофестивальElvira Notari PrizeМартін Скорсезе і Мішель Пфайффер Премія Гільдії режисерів АмерикиВидатні режисерські досягнення в повнометражному кінофільміМартін Скорсезе Національна рада кінокритиків СШАНайкраща режисерська роботаМартін Скорсезе Найкраща жіночу роль другого плануВайнона Райдер

Примітки

Посилання