Операція «Епсилон» — кодова назва програми, за якою в рамках місії «Алсос» англо-американська розвідка з 1 травня до 30 червня 1945 року захопила десять німецьких учених, які працювали над ядерною програмою нацистської Німеччини (). Їх взяли під варту і вивезли до Англії, де таємно утримували з 3 липня 1945 рок до 3 січня 1946 року в заміському будинку Farm Hall поблизу села Годманчестер в графстві Кембриджшир. Їхні розмови у Farm Hall таємно прослуховували і записували. Головною метою операції «Епсилон» було встановлення, наскільки Німеччина була близькою до створення атомної бомби.
Інформація про ці записи була засекречена, і лише у лютому 1992 року після багаторічного тиску з боку вчених та істориків переклади стенограм розмов були розсекречені й опубліковані.
Захоплення вчених-ядерників Операція «Епсилон» була частиною місії «Алсос» у рамках Мангеттенського проєкту. Місія, яка тривала з кінця 1943 до кінця 1945 року, мала на меті дати союзникам змогу оцінити ядерну загрозу від Німеччини та, за необхідності, нейтралізувати її. Для цього потрібно було встановити, чи існує німецький проєкт зі створення атомної бомби, якщо так, то які вчені залучені до його виконання, наскільки просунулися дослідження та як можна запобігти їх завершенню.
Командування «Алсос» під військовим керівництвом полковника Бориса Пеша створило головну базу в Гейдельберзі. Науковим керівником місії був нідерландський фізик Самуель Гоудсміт. Місія займалася переважно розвідкою та полюванням на провідних німецьких фізиків-ядерників. Після того, як розвідувальному агентству вдалося ідентифікувати провідних вчених, які брали участь у німецькому урановому проєкті, та встановити їхнє місцезнаходження, цих вчених взяли під варту війська місії «Алсос».Richard von Schirach: Nach dem Ende. Verhör in Heidelberg. In: Richard von Schirach: Die Nacht der Physiker. Heisenberg, Hahn, Weizsäcker und die deutsche Atombombe. 5. Auflage, Berenberg, Berlin 2013, ISBN 978-3-937834-54-2, S. 15–26.
Більшість вчених були заарештовані в Гехінгені та Тайльфінгені між 23 та 25 квітня персоналом місії Алсос, а потім доставлені до Гейдельберга для початкових допитів. 1 травня 1945 року Карла Фрідріха фон Вайцзеккера, Карла Вірца, Еріха Багге, Хорста Коршинга, Отто Гана та Макса фон Лауе було перевезено з Гейдельберга до Франції автобусом. Оскільки вчені не були військовослужбовцями і вони не мали статусу військовополонених, їх охороняли солдати армії США.Otto Gerhard Oexle: Hahn, Heisenberg und die anderen. Anmerkungen zu Kopenhagen‘, ‚Farm Hall‘ und ‚Göttingen‘ (Vorabdruck Nr. 9 des Forschungsprogramms „Geschichte der Kaiser-Wilhelm-Gesellschaft im Nationalsozialismus“), Berlin 2003 (PDF; 332 KB). 7 травня вчених вивезли літаком вилетіли з Реймса до Франції, де розмістили у напівзруйнованому замку Гран-Шене (поблизу Версаля), який американці використовували як табір для інтернованих.
2 травня військовий підрозділ місії «Алсос» під керівництвом полковника Бориса Пеша взяв у полон Вернера Гейзенберга у його будинку в Урфельді біля озера Вальхен в Баварських Альпах. Після допиту Пашем Гейзенберга наступного дня доправили до Гейдельберга, де науковий керівник місії фізик-ядерник Самуель Гоудсміт детально розпитував його про стан німецького уранового проєкту. Під час допиту Гоудсміт навмисно надав Гейзенбергу неправдиву інформацію у відповідь на його запитання про стан американських досліджень зі створення атомної бомби, заявивши, що американці знехтували цим проєктом на користь більш практичних досліджень, зокрема розробки радара. 9 травня року Вернер Гейзенберг разом з Куртом Дібнером на жипі були доставлені до замку Гран-Шене.
Інтерновані у Farm Hall Німецьких учених з Франції 3 липня перевезли до англійського заміського маєтку Farm Hall поблизу Кембриджа. Хоча вченим не повідомили про причину їхнього арешту та інтернування, вони розуміли, що причина полягала в їхній (крім Макса фон Лауе) активній участі в німецькому урановому проєкті. Їм дозволяли лише дуже обмежений контакт зі своїми родинами, які залишилися в Німеччині, вони не були поінформовані щодо тривалості їхнього інтернування чи навіть подальшої долі.Helmut Rechenberg: Werner Heisenberg und das Forschungsprogramm des Kaiser-Wilhelm-Instituts für Physik (1940–1948). In: Bernhard vom Brocke, Hubert Laitko (Hrsg.): Die Kaiser-Wilhelm-/Max-Planck-Gesellschaft und ihre Institute. Das Harnack-Prinzip. De Gruyter, Berlin u. a. 1996, ISBN 3-11-015483-8, S. 245–262.
6 серпня 1945 року, коли інтерновані фізики вперше дізналися від своїх британських наглядачів про атомне бомбардування Хіросіми, вони не повірили наглядачам. Лише, коли того ж вечора почули офіційну заяву уряду, вони були шоковані, оскільки не припускали, що американці спроможні в такий короткий термін створити атомну бомбу. Між фізиками відбулася технічна дискусія, в якій вони обговорювали, принцип фізичної реакції, яка кількість і якого елемента, знадобилася союзникам для виробництва бомби, методи її створення.
Усі приватні розмови між німецькими вченими таємно прослуховували й записували на металеві диски, покриті шелаком. Технічну й політичну інформації з цих розмов транскрибувала в текст й перекладала англійською мовою група військових, які добре знали німецьку мову, але не були фізиками. Після цього диски стирали й використовували повторно. Розшифровані стенограми надсилали до Лондона та до американського консульства, яке пересилало їх керівнику Манхеттенського проєкту генералу Леслі Гроувзу. paperback reprint, with December 1982 introduction by Edward Teller
І Гоудсміт, і Гровз у своїх мемуарах стверджували, що німецькі вчені не створили атомну бомбу не через моральні сумніви, а через наукову й технічну некомпетентність.Samuel Abraham Goudsmit: Alsos. The failure in German science. Sigma Books, London 1947. Наприклад, Гейзенберг заявляв у Farm Hall, що для створення атомної бомби потрібна критична маса урану-235 в десять тонн, тоді як насправді потрібно було менше 100 кг урану-235.Mark Walker, Helmut Rechenberg: Farm-Hall-Tonbänder: Über die Uranbombe: Werner Heisenbergs abgehörter Vortrag vom 14. August 1945 in Farm Hall. In: Physikalische Blätter. Band 48, Nr. 12, 1992, S. 994–1001, .
Перелік інтернованих вчених У рамках операції «Епсилон» у Farm Hall були інтерновані 8 фізиків та 2 хіміки: (1912—1996) — науковий співробітник німецького уранового проєкту в Інституті кайзера Вільгельма з фізики; (1905—1964) — директор Інституту кайзера Вільгельма з фізики (1940—1942), заступник Герлаха у Дослідницькій раді Рейху; Вальтер Герлах (1889—1979) — керівник фізичного відділу з ядерної фізики в Дослідницькій раді Рейху, з 1944 року був залучений до уранового проєкту як уповноважений Германа Герінга з питань ядерної фізики; Отто Ган (1879—1968) — директор Інституту кайзера Вільгельма з хімії, 1938 року відкрив ядерний поділ важкого елемента урану, за що 1945 року був удостоєний Нобелівської премії з хімії 1944 року; (1902—1982) — директор Інституту фізичної хімії Гамбурзького університету, брав участь у проєкті з розробки урану. Його інститут брав участь у проекті з розробки урану; Вернер Гейзенберг (1901—1976) — директором Інституту кайзера Вільгельма з фізики з (1942—1945), науковий керівник уранового проєкту; (1912—1998) — науковий асистент в Інституті кайзера Вільгельма з фізики під керівництвом Курта Дібнера та Вернера Гейзенберга, зосереджуючись на збагаченні урану; Макс фон Лауе (1879—1960) — працював в Інституті кайзера Вільгельма фізики, був заступником директора Альберта Айнштайна, передчасно вийшов на пенсію 1943 року; Карл Фрідріх фон Вайцзеккер (1912—2007) — з 1940 до 1942 року працював над німецьким урановим проєктом, а з 1942 до 1944 року обіймав кафедру теоретичної фізики в Страсбурзькому університеті; (1910—1994) — з 1944 року очолював експериментальний відділ німецького уранового проєкту.
Публікація стенограм Оскільки оригінальні записи розмов німецьких ядерників у Farm Hall були знищені, а все, що залишилося, це були переклади, зроблені військовими, які вільно володіли німецькою мовою, але не знали фізики, стенограми (в кількості 48) перед публікацією 1993 року були відредаговані британським фізиком Чарльзом Франком. Його глибоке розуміння фізики та знання німецької мови, яке він набув до війни, працюючи в німецьких лабораторіях, а потім на британську розвідку, зокрема наприкінці війни в проєкті «Операція Епсилон», дозволило йому зробити інформативний вступ до книги «Operation Epsilon: The Farm Hall Transcripts», описати передумови публікації стенограм, виправити технічні помилки в перекладі стенограм, прояснити їхній зміст, а також перекласти розділ, який містить важливі технічні деталі, оскільки оригінальний переклад був неточним.
Ця книга вперше публікує ці перекладені стенограми. Дискусії інтернованих, розшифровані в цій книзі, дають цінне уявлення про стан знань німецьких ядерників під час війни. Стенограми також багато повідомляють про душевний стан цих чоловіків: сімейні турботи, особисті амбіції, політичні переконання, думки про втечу та їхнє зростаюче розчарування через тривалий полон — все це яскраво відображено в їхніх розмовах.
Примітки
Джерела