Директива (Директива 2014/92/ЄС) має на меті:
порівнянність , перемикання платіжних рахунків та доступ до платіжних рахунків з базовими функціями ()
У Європейській Унії вони гармонізовані та зроблені більш зручними для споживачів. Держави-члени можуть зберігати або приймати суворіші положення з метою захисту прав споживачів за умови, що ці положення відповідають їхнім зобов'язанням згідно з законодавством Унії.Див. також статтю 1 та пункти 11 і 56 преамбули Директиви № 2014/92/ЄУ.
Історія Директива 2007/64/ЄС (Директива про платіжні послуги) вже встановила основні вимоги щодо прозорості постачальників платіжних послуг (PSP).Щодо визначення поняття «постачальник платіжних послуг» див. статтю 4, пункт 9 Директиви № 2007/64/ЄС (Директива про платіжні послуги), а також преамбули 2 і 3 Директиви № 2014/92/ЄУ. Європейська Комісія вже сформулювала вимогу щодо доступного платіжного рахунку для всіх у Законі про єдиний ринок I.
Потрібні були подальші кроки для покращення та зміцнення внутрішнього ринку ЄУ, і вони були зроблені, серед іншого, цією директивою. У своїй резолюції від 4 липня 2012 року Європейський парламент рекомендував Європейській Комісії зробити ще більше для покращення та подальшого розвитку внутрішнього ринку для приватних клієнтів. Основні зауваження стосувалися відсутності прозорості та порівнянності комісій, а також труднощів, що виникають під час зміни платіжних рахунків.Див. також пункти 4–7, 9, 10 та 13 преамбули Директиви № 2014/92/ЄУ.
Банківський сектор виступав за саморегулювання на рівні ЄУ (Ініціатива саморегулювання), але остаточної згоди досягти не вдалося. У 2008 році Європейський комітет банківської галузі розробив «Загальні принципи для типового механізму переведення платіжних рахунків у банках, розташованих в одній державі-члені». Однак ці принципи не були юридично обов'язковими та застосовувалися непослідовно в ЄУ. Вони також мали незначний вплив і охоплювали лише переведення платіжних рахунків в межах однієї держави-члена, а не транскордонне переведення рахунків. У Рекомендації № 2011/442/ЄУ Комісія закликала держави-члени вжити необхідних заходів для застосування Рекомендації протягом шести місяців з моменту її публікації щодо доступу до базового банківського рахунку. Однак лише кілька держав-членів виконали цю Рекомендацію тому Директива 2014/92/ЄУ зрештою була визнана необхідною.
, як член і координатор Європейської лівої групи GUE/NGL у Комітеті з економічних та монетарних питань Європейського парламенту та як заступник члена Бюджетного комітету Європейського парламенту, підготував звіт з власної ініціативи та був переговірником щодо Директиви про платіжні рахунки.
Сфера застосування
Просторовий охоплення Директива 2014/92/ЄУ про порівнянність комісій за платіжні рахунки, переведення платіжних рахунків та доступ до платіжних рахунків з базовими послугами застосовується до держав-членів Унії та інших держав-членів ЄЕЗ.Див. повну назву директиви.
Організаційний обсяг Положення Директиви 2014/92/ЄУ про порівнянність комісій та переведення платіжних рахунків застосовуються до всіх постачальників платіжних послуг у значенні Директиви 2007/64/ЄС. Положення цієї Директиви щодо доступу до платіжних рахунків з базовими функціями (базовий рахунок, універсальний рахунок) застосовуються лише до (КУ).Щодо визначення поняття «кредитна інституція» див. статтю 4, пункт 1, підпункт 1 Регламенту ЄС/575/2013 (Офіційний вісник ЄУ L 176, 1) та міркування 12 Директиви № 2014/92/ЄУ.
Відповідно до статті 1(5) Директиви 2014/92/ЄУ, держави-члени можуть вирішити, що ця Директива не застосовується або застосовується лише частково до підприємств, як визначено у статті 2(5) Директиви 2013/36/ЄУ.Директива № 2013/36/ЄС Європейського парламенту та Ради від 26 червня 2013 року про доступ до діяльності кредитних установ та нагляд за кредитними установами та компаніями з цінними паперами, про внесення змін до Директиви 2002/87/ЄС та про скасування Директив № 2006/48/ЄС та 2006/49/ЄС, ОВ L 176, 338. Відповідно до статті 2(5) Директиви 2013/36/ЄУ, вона не застосовується:
для певних інвестиційних фірм (див. Директиву 2004/39/ЄС), Центральні банки, Поштові відділення та заклади, прямо виключені зі статті 2(5)(4) - (23) Директиви 2013/36/ЄУ.
Сфера дії Згідно зі статтею 1(6), Директива 2014/92/ЄУ охоплює всі платіжні рахунки, які дозволяють споживачам (включаючи користувачів платіжних послуг, PSP)Згідно зі статтею 2(1) Директиви № 2014/92/ЄУ, «споживач» – це будь-яка фізична особа, яка діє з метою, що виходить за межі її торгівлі, підприємницької, ремесленої чи професійної діяльності. здійснювати такі платіжні операції:
внесення певної грошової суми на платіжний рахунок; зняття готівки з платіжного рахунку; Виконання та отримання платіжних операцій, включаючи перекази, третім особам та від них.
Тому облікові записи з обмеженою функціональністю, як правило, звільняються від дії Директиви 2014/92/ЄУ. До них належать, наприклад:
Ощадні рахунки, Рахунки кредитних карток, на які кошти зазвичай вносяться виключно з метою погашення боргів за кредитними картками, Іпотечні поточні рахунки («іпотечні поточні рахунки») або Рахунки електронних грошей, Рахунки, власниками яких є підприємства, включаючи мікро- та малі підприємства (МСП), окрім випадків, коли ці рахунки ведуться на ім'я особи мікро- та малого бізнесу ().
Якщо ці рахунки не використовуються щоденно для платіжних операцій, вони також звільняються від дії Директиви. Держави-члени також можуть розширити сферу дії на рахунки, не згадані в Директиві 2014/92/ЄУ, наприклад, рахунки з більш обмеженими платіжними функціями.Див. статтю 1(6) та пункт 12 преамбули Директиви № 2014/92/ЄУ.
Правовий ґрунт Директива 2014/92/ЄУ була прийнята, зокрема, на підставі статті 114 ДФЄУ (заходи щодо наближення законів, підзаконних актів та адміністративних положень держав-членів щодо створення та функціонування внутрішнього ринку).
Структура Директива має таку структуру:
РОЗДІЛ I ПРЕДМЕТ, СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ ТА ВИЗНАЧЕННЯ Стаття 1. Предмет та сфера застосування Стаття 2 Визначення РОЗДІЛ II ПОРІВНЯННЯ КОМІСІЙ, ЩО СПЛАЧУЮТЬСЯ ЗА ПЛАТІЖНІ РАХУНКИ Стаття 3. Перелік найбільш репрезентативних послуг, пов'язаних з платіжним рахунком, що підлягають стягненню комісій на національному рівні, та стандартизована термінологія Стаття 4. Інформація про плату та глосарій Стаття 5. Графік оплати Стаття 6. Інформація для споживачів Стаття 7. Веб-сайти порівняння Стаття 8. Платіжні рахунки, що входять до пакету з іншими продуктами чи послугами РОЗДІЛ III ЗМІНА РАХУНКУ Стаття 9. Надання послуги з переведення рахунків Стаття 10. Послуга перемикання облікових записів Стаття 11. Сприяння відкриттю транскордонних рахунків для споживачів Стаття 12. Плата за послугу переведення рахунків Стаття 13 Фінансові збитки для споживачів Стаття 14. Інформація про послугу переведення рахунків РОЗДІЛ IV ДОСТУП ДО ПЛАТІЖНИХ РАХУНКІВ Стаття 15. Недискримінація Стаття 16. Право доступу до платіжного рахунку з основними функціями Стаття 17. Характеристики платіжного рахунку з основними функціями Стаття 18. Збори Стаття 19 Рамкові угоди та їх розірвання Стаття 20. Загальна інформація про платіжні рахунки з базовими функціями РОЗДІЛ V КОМПЕТЕНТНІ ПОВНОВАЖЕННЯ ТА АЛЬТЕРНАТИВНЕ ВИРІШЕННЯ СПОРІВ Стаття 21 Компетентні органи Стаття 22. Зобов'язання співпрацювати Стаття 23. Врегулювання спорів між компетентними органами різних держав-членів Стаття 24 Альтернативне вирішення спорів Стаття 25. Механізм відмови у доступі до платіжного рахунку, за який стягуються комісії РОЗДІЛ VI САНКЦІЇ Стаття 26 Санкції РОЗДІЛ VII ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 27 Рейтинг Перегляд за статтею 28 Стаття 29. Впровадження Стаття 30. Набрання чинності Стаття 31 Адресати
Термінологія Оскільки постачальники платіжних послуг використовують різні назви для тих самих послуг та інформації або представляють їх у різних форматах, споживачі можуть не розуміти комісій і тому не можуть порівнювати пропозиції від різних постачальників платіжних послуг або приймати обґрунтовані рішення щодо того, який платіжний рахунок найкраще відповідає їхнім потребам. Тому необхідно використовувати стандартизовану термінологію в поєднанні з цільовою інформацією про комісії в єдиному форматі для найбільш репрезентативних послуг, пов'язаних з платіжним рахунком.
На першому етапі термінологія комісій буде стандартизована лише стосовно термінів та визначень, які найчастіше використовуються в державах-членах Унії (державах-членах ЄЕЗ), при цьому термінологію зможуть визначати самі держави-члени, враховуючи таким чином специфічні характеристики місцевих ринків. Згодом, стосовно послуг, спільних для більшості держав-членів, термінологія, що використовується для визначення цих послуг, буде стандартизована на рівні Унії, щоб зробити пропозиції платіжних рахунків більш порівнянними в усій Унії. Щоб забезпечити достатній ступінь однорідності національних списків, Європейський банківський орган (EBA), створений Регламентом (ЄУ) № 1093/2010 видасть рекомендації, щоб допомогти державам-членам визначити на національному рівні послуги, які найбільше використовуються та створюють найвищі витрати для споживачів. Згодом буде складено попередній перелік найбільш репрезентативних послуг, що стягуються на національному рівні, а також відповідні терміни та визначення, і, нарешті, на цій основі будуть опубліковані остаточні списки для сприяння гармонізації.
Згідно зі статтею 6 Директиви 2014/92/ЄУ, постачальники платіжних послуг можуть продовжувати використовувати власні назви продуктів в інформації про комісії та звітах про комісії, за умови, що ці власні назви продуктів використовуються на додаток до стандартизованих термінів, які мають бути встановлені у списку відповідно до статті 3(5) Директиви 2014/92/ЄУ, і становлять лише другорядне позначення для цих послуг. Це також стосується договірної, ділової та маркетингової інформації постачальників платіжних послуг.
Незалежні сайти порівняння Незалежні вебсайти порівняння повинні дозволяти споживачам знаходити інформацію в одному місці про відповідні переваги різних пропозицій платіжних рахунків. Такі вебсайти повинні відповідати наступним вимогам щодо наданої ними інформації та даних:
бути вільно доступним бути надійним, неупередженим та прозорим, а також функціонують незалежно від постачальників платіжних послуг та Споживачі повинні бути поінформовані про наявність таких вебсайтів. З цією метою держави-члени Унії повинні інформувати споживачів про такі вебсайти та забезпечувати вільний доступ до них.
Спочатку Федеральне міністерство фінансів Німеччини доручило керувати безкоштовним веб-сайтом для порівняння банківських рахунків у Німеччині. Після скарги агентства із захисту прав споживачів Check24 припинив роботу сервісу порівняння рахунків у січні 2021 року. Федеральне управління фінансового нагляду (BaFin) запустило урядовий вебсайт порівняння 15 січня 2025 року.BaFin-Kontenvergleich | Vergleichsportal für Basis- und Girokonten Тим часом пропонував сервіс порівняння поточних рахунків на .
Платіжний рахунок
Заборона дискримінації Споживачі, які легально проживають в УніїЩодо цього терміну див. пункт 2 статті 2 Директиви № 2014/92/ЄУ. і бажають відкрити платіжний рахунок, можуть
не через їхню національність чи їхнє місце проживання або зазнають дискримінації з інших причин, перелічених у статті 21 Хартії основних прав.Див. статтю 15 та пункти 34 і 35 декларативної частини Директиви № 2014/92/ЄУ.
Компаніям заборонено створювати видиму дискримінацію, таку як:
через інший дизайн карти або інший номер рахунку або інший номер картки або конкретні кредитні установи/філії
за допомогою яких можна ідентифікувати або стигматизувати власників основних банківських рахунків / державних банківських рахунків.Див. статтю 15 та пункт 38 преамбули Директиви № 2014/92/ЄУ.
Базовий обліковий запис